Вони хотіли зробити Крим в'язницею для кримських татар, але самі стануть арештантами – Логвинський

Іван Путілов

Київ – Член міжфракційного об'єднання «Крим» у Верховній Раді України, народний депутат Георгій Логвинський опікується роботою української влади щодо притягнення до відповідальності кримських депутатів і чиновників, причетних до анексії півострова. В інтерв'ю для «Крим.Реалії» Логвинський розповів про те, як можуть покарати кримських сепаратистів українські правоохоронці, коли будуть внесені зміни до скандального закону «Про вільну економічну зону Крим», і чому досі не створений орган виконавчої влади, відповідальний за повернення анексованої республіки.​

– Найбільше претензій з боку кримчан і Меджлісу стосуються закону «Про вільну економічну зону Крим», який зробив громадян з кримською реєстрацією нерезидентами. Є думка деяких політиків і експертів про те, що цей закон лобістський, який відображає інтереси великого українського бізнесу, і за його ухвалення заплатили гроші. Чому його досі не скасували, враховуючи шквал критики?

– Давайте розділимо завдання. Поняття «лобістський» означає, що там закладений певний лобістський інтерес, наприклад, питання переробки товару, і те, які товари будуть обкладатися податком, а які ні.

Сама форма цього закону за преамбулою не відповідає тому, що хотілося б. Мені важко говорити, як ухвалювався закон. На той момент я ще не був парламентарієм. Але в чому проблема на сьогоднішній день?

Георгій Логвинський

Ми мали врегулювати принципові взаємини з Кримом. Коли виникає анексована територія, з'являються конфлікти юрисдикцій, наприклад, конфлікт гуманітарного права і кримінального права, конфлікт податкового права і цивільного. І абсолютно незрозуміло, чи можна туди посилати товари, чи не можна. Цей закон це врегулював.

Однак він за догму взяв певні речі. Якщо ми говоримо про фізичних осіб, то їх прирівняли до нерезидентів. З точки зору податкового права дев'яносто відсотків проблем цим вирішили. Адже що таке нерезидент? Громадянин України, який є нерезидентом, має більше прав, ніж резидент. Наприклад, він не зобов'язаний здавати податкову декларацію, він може приїхати на транспортному засобі з іноземними номерами. Ці речі врегульовані цим законом.

Але сам термін «нерезидент» є проблематичним. Ми працюємо над змінами до цього закону, але, як завжди, у нас досить багато різних думок про те, як же вчинити. Моя концептуальна думка: ми маємо працювати винятково з українськими підприємствами, і саме в цьому руслі ми будемо змінювати закон. Всі, хто не визнає себе українським підприємством, не зможуть вести зовнішньоекономічну діяльність.

– Але, наприклад, завод «Титан» Фірташа і зерновий термінал Ахметова, які розташовані в Криму, до анексії були зареєстровані як українські суб'єкти. І формально вони такими і залишаються. У Криму вони тепер зареєстровані ще й за російськими законами, і платять податки в бюджет анексованої республіки. А ви пропонуєте, щоб вони і туди платили податки, і в бюджет України?

– Ні в якому разі. Давайте тоді більш глибоко спробуємо зрозуміти мою концепцію. Вона не в усьому збігається з особами, які, зокрема, сьогодні хочуть реформ щодо Криму, правозахисниками. Наприклад, лунають пропозиції оподатковувати підприємства, які розташовані в Криму. Але мені здається такий крок нелогічним, враховуючи, що держава не змогла забезпечити захист своїх громадян там. За світовою практикою, особи в зоні конфлікту завжди звільняються від податків.

Особи та підприємства в Криму можна умовно розділити на три групи.

Перша група – це правопорушники, співучасники кримінального злочину. Вони безпосередньо брали участь у захопленні території України. Відповідно, стосовно них мають працювати норми кримінального кодексу: арешт, вирок, арешт майна, відшкодування за рахунок їхніх активів тих збитків, яких кожного дня зазнає наша держава.

Друга група – це особи, які користуються анексією, відкривають банки, займаються економічною діяльністю, розвивають економіку Криму не в плані зростання добробуту людей, а в плані наживи. Ми маємо розуміти, що це теж порушення. Однак це інша група осіб, з ними необхідно працювати в інших правових відносинах.

Є третя велика група осіб, які є заручниками ситуації. Це в основному фізичні особи, і нам потрібно захищати їхні права. Коли нас критикують за те, що ми постачаємо туди продукцію, ми говоримо, що це наші громадяни. Навіть про тих громадян, які кричать, що Крим – це Росія, можна сказати, що їхня вина досить відносна. Їх багато років зомбували для того, щоб вони так сприймали інформацію.

– А представники українського великого бізнесу, які продовжують діяльність на окупованій території, до якої категорії належать?

– Категорії не залежать від того, юридичні це особи чи фізичні. Вони залежать від того, чим ці люди займаються. Якщо фізособа отримала російський паспорт, ми її просто не визнаємо і не притягуємо за це до відповідальності. Якщо підприємство перереєструвалося як російське, ми не притягуємо це підприємство до відповідальності.

Ми хочемо використовувати досвід Молдови в придністровському конфлікті. Молдова перекрила всі кордони з Придністров'ям і повідомила про те, що придністровські компанії не визнаються, вони мають стати молдавськими, і тоді їх звільнять від усіх податків і зборів. І тоді придністровським компаніям стало вигідно стати молдавськими.

Логвинський про кримінальне переслідування кримських сепаратистів

Наш закон про вільну економічну зону звільнив від податків, але не вибудував систему координації. Ми вважаємо, що підприємства мали бути зареєстровані на території України, здавати звіти, показувати свою діяльність, і контролювати, що туди постачається. Наприклад, може трапиться таке: з України в Крим постачаються запчастини для військового озброєння. Це неприпустимо, тому ми маємо встановити контроль.

– Тобто, наприклад, птахофабрики Косюка будуть і надалі перебувати у Криму, отримувати там прибутки і платити податки в бюджет країни-агресора? Наскільки це нормально?

– Держава теж не захистила підприємства Косюка від того, щоб їх відібрали. І тут виникає питання: чи маємо право вимагати від Косюка, щоб він відмовився від свого майна, враховуючи, що ми його не захистили? Критерій абсолютно інший. Якщо пан Косюк визнає своє підприємство українським, зареєструє майно за зміненим законодавством на території України, ми до нього претензій мати не можемо.

Якщо його змушують платити податки в Криму, тут виникає конфлікт двох прав: кримінального та гуманітарного. З точки зору гуманітарного права, країна, яка анексувала іншу територію, зобов'язана вести всю гуманітарну діяльність і захищати права громадян, які там живуть. З точки зору кримінального права, їхній бюджет – це общак союзу кримінальників, яких суд засудив до арешту. Люди, які фінансують незаконне угруповання, є співучасниками кримінального злочину, і з точки зору кримінального права кожен, хто платить там податки – карний злочинець. Але так не можна.

– У випадку, якщо будуть ухвалені поправки до закону, чи буде скасована постанова Нацбанку про нерезидентів, через яку кримчани не можуть користуватися банківськими послугами на материковій Україні?

– Однозначно. У нас триває суперечка, чи прибирати із закону слово нерезидент, чи ні. Моя позиція: ми маємо бачити, в чому є проблема і від цього відштовхуватися. Одна з проблем – це те, що у нерезидентів ускладнена процедура відкриття рахунку в банку. Відповідно, ми повинні скасувати цю ситуацію, і ми її скасуємо.

– Є приблизні терміни появи відповідного проекту закону?

– Ми сподіваємося, що упродовж 14 днів цей законопроект буде поданий у нашій редакції.

– Пропоную перейти до блоку питань, що стосуються кримінального покарання кримських чиновників і депутатів, причетних до анексії Криму. Днями надійшла інформація про те, що незабаром щодо 400 осіб, причетних до сепаратистської діяльності, будуть відкриті кримінальні провадження. Розкажіть про це детальніше.

– Давайте я розповім про це тільки в загальних рисах. Тому що приклад попередніх наших дій показав, що дуже часто в останні дні починає зникати майно цих людей, рахунки переводилися в готівку.

Йдеться про те, що відкрите кримінальне провадження відносно 470 осіб. Цей список постійно поповнюється. У цьому списку прокурори, судді, міліціонери, інші представники державної влади, які своїми діями порушували права людини на території Криму і сприяли його анексії.

Правова кваліфікація дана в кожному окремому випадку. Але основні статті – це 109, 110 і 111 Кримінального кодексу: захоплення державної влади, посягання на територіальну цілісність. Робота триває постійно. Першим 76 підозрюваним оголошена підозра. Як я вже говорив, стосовно них обраний запобіжний захід – утримання під вартою. Тобто вони фактично вже у в'язниці.

– Напевно, все-таки не фактично, а теоретично.

– Фактично. Поясню чому. Крим є закритою зоною, і вони про це знають. Відповідно, це своєрідна форма тюремного ув'язнення. Вони намагалися створити в Криму в'язницю для кримських татар, але самі стали заручниками ситуації.

– Кримінальне переслідування сепаратистів – це символічний жест чи все-таки якісь втрати вони матимуть?

– Уже заарештоване майно у розмірі 1 мільярд 200 мільйонів. Сьогодні йде лише одна зі стадій кримінального процесу, наступна стадія – це звинувачення, і справа передається до суду. Законодавство дає можливість винести заочний вирок щодо цих осіб. Санкції статті досить тяжкі – 10-15 років позбавлення волі. Відповідно, люди будуть знати, що стосовно них є вирок, і якщо вони потраплять на територію будь-якої країни, окрім Росії, вони будуть негайно заарештовані.

– Але це у випадку, якщо Інтерпол їх оголосить у розшук.

– Необов'язково. Є міжнародний розшук, є міждержавний розшук, є угоди між країнами. І абсолютно невідомо, в якій країні їх заарештують. Інтерпол – це лише один з механізмів.

– Тобто, наприклад, якщо вони виїдуть до Шенгенської зони, їх там заарештують?

– Цілком можливо, що в рамках договору, який у нас є з Польщею, якщо людина буде оголошуватися в розшук у цій країні на підставі нашої заяви, то у всій єврозоні вона буде розшукуватися.

– А що це за майно, що належить Аксьонову і Константинову, на суму 1 мільярд 200 мільйонів? Як його вдалося знайти?

– Це машини, квартири в Києві та Житомирській області, певні земельні ділянки. Ця інформація досить відкрита. Є активи, які ми продовжуємо знаходити на материковій Україні. Можливо, на самому Аксьонові та Константинові і нічого немає.

Сергій Аксьонов і Володимир Константинов

Пан Аксьонов нам ерудовано відповів, щоб ми на кішках тренувалися. Тільки він забув, чим закінчився цей фільм Гайдая, коли всі злочинці йшли до в'язниці. Тому я б йому порекомендував краще розбиратися в кінематографі.

У нас завдання стоїть не тільки щодо нього, ми з'ясовуємо, з якими офшорами він працював, які компанії йому фактично належать, де його родичі, де його реальне майно. Ми це шукаємо, знаходимо і заарештовуємо. Тому цей список буде розширюватися.

Нові 400 осіб, про яких ми говоримо, – це високопоставлені чиновники, ми теж щодо них збираємо інформацію і звертаємося до судів.

– Чому всі ці кримінальні справи були порушені лише через рік після анексії? І взагалі, багато людей сходяться на тому, що українська влада приділяє недостатньо уваги кримському питанню. Наприклад, досі не створений орган виконавчої влади, який координує питання повернення Криму. Чому так відбувається?

– Я б з вами не погодився. Коли ми говоримо про Державну службу, необхідно розуміти, що відповідний департамент Кабміну був створений відразу ж, і він функціонує. Департамент у міністерстві юстиції щодо Криму був створений відразу ж. Міжвідомча робоча група з розшуку активів і підрахунку збитків була створена практично відразу.

Коли створювалася Держслужба, вона мала стати тією організацією, яка контролює закон про вільну економічну зону. Але через те, що сам закон в останній редакції вийшов не таким, як хотілося, Держслужба втратила свою основну функцію.

Я думаю, що ми паралельно з питанням зміни закону про вільну економічну зону і створимо цю службу. Вірніше, вона вже створена, але фактично ще не функціонує. Створювати ще один марний механізм не потрібно, необхідно створювати механізм, який працює.

Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»