Аліна Швидко
Останнє дітище російської пропаганди, «документальний» телефільм «Крым. Путь на родину», за словами авторів, був покликаний «зберегти для історії кожен важливий епізод». У кращих традиціях перекручування історії, щоб виправдати анексію, констатують історики. До таких прикладів використання історичних міфів у гібридній війні фахівці відносять і заяву Володимира Путіна, що «росіяни і українці – це один народ».
У документальному фільмі «Крым. Путь на родину» Володимир Путін знову висловив бачення того, що він вважає історичною справедливістю.
«Это наша историческая территория, там проживают русские люди, они оказались в опасности. Мы не можем их бросить. Не мы совершили госпереворот. Это сделали националисты и люди с крайними убеждениями. Вы их поддержали, но вы где находитесь? За тысячу километров, а мы здесь. И это наша земля», – переконував російський президент.
А на мітингу на честь річниці анексії українського Криму в Москві Путін заявив, що «…завжди в Росії вважали, що росіяни і українці – це один народ. Я так думаю і зараз».
«Для «русского мира» ключовою брехнею є твердження, що українців ніколи не існувало як народу»
У цьому зв’язку українські історики констатують: історичні міфи – один з головних інструментів Росії в гібридній війні проти України. Як зауважив голова Українського інституту народної пам’яті Володимир В’ятрович, для так званого «русского мира» ключовою поширюваною брехнею є твердження, що українців нібито ніколи не існувало як народу. Начебто територія сучасного півдня України стала заселятись лише наприкінці 18 століття, тобто коли почалася колонізація цієї території Російською імперією. Саме Росія, нібито, відкрила ці терени і принесла туди цивілізацію. А для означення цих теренів використовували типовий, абсолютно імперський термін «Новоросія», по прикладу Нової Англії, Нової Зеландії та інших колоніальних термінів, характерних для 18-19 століття.
Зумисно в пропаганді уникається інформація про те, що до часу завоювання цих земель Росією, вони належали чи до української козацької держави, чи до кримського ханстваВолодимир В’ятрович
«Зумисно в пропаганді уникається інформація про те, що до часу завоювання цих земель Росією, вони належали чи до української козацької держави, чи до кримського ханства. Історія останнього взагалі не береться до відома, тому «Крим наш», а до 1954 року завжди був російським, допоки підлий зрадник Хрущов сп’яну не передав його Україні», – розповідає Володимир В’ятрович.
Така історична спекуляція – не єдиний інструмент у прагненні Росії контролювати незалежні держави, що з’явилися на уламках колишнього Радянського Союзу. Наприклад, ця ж технологія задіяна для Латвії, де нібито пригноблюють російськомовних громадян. Керівник Центру досліджень політики Східної Європи, латвійський експерт Андіс Кудорс констатує – політика Кремля спрямована не на рівноправні відносини з Латвією, а передусім на підтримку етнічних росіян і так званих «російськомовних».
За словами Андіса Кудорса, Росія у Латвії підтримує в основному такі громадські організації, які займаються історичними питаннями, особливо своєю інтерпретацією подій Другої світової війни.
У контексті української ситуації, складається враження, що Друга світова війна взагалі не була закінченаАндіс Кудорс
«Коли Росія використовує оповіді про «нацистів», «неонацистів» і «фашистів», у них завжди залишається відкритий кінець. У контексті української ситуації, складається враження, що Друга світова війна взагалі не була закінчена. От є «нацисти», і ми, мовляв, повинні щось з цим зробити. А якщо ми не будемо боротися, ми повинні вимагати дій від нашого уряду», – експерт наводить логіку, яку нав’язують російськомовним латвійцям.
На думку Кудорса, така сфокусованість Кремля на етнічних росіянах та «російськомовних» у Латвії призводить до того, що ця частина населення завжди буде лояльною до дій Росії. І протиставити цьому можна всебічне інформування людей, щоб у них складалося критичне ставлення до російської пропаганди.