Прага – Група чеських ентузіастів вирушила в Сибір, щоб встигнути задокументувати те, що ще залишилось у місяцях розташування сталінських концтаборів. Чехи знімають на плівки побачене, фотографують, збирають по крихтах рештки предметів щоденного побуту в’язнів. Перші результати своєї роботи вони вже опублікували на сайті gulag.cz, але робота над проектом лише розпочалась. Чому збереження пам’яті про ГУЛАГ більше турбує чехів, ніж самих росіян?
Чи можна стерти національну пам’ять, забрати чи переписати історію, знищити пам’ятки? У тоталітарних режимах, скажімо, за Сталіна, це вирішувалось без вагань. Але коли на початку 21-го століття в країні, яка себе відносить до демократичних, ліквідують музеї історії народу, це викликає природне здивування і опір.
Чеські експедиції в пошуках гулагів
Саме так зустріла група чехів повідомлення про те, що музеєві політичних репресій «Перм-36» на російському Уралі загрожує ліквідація. Єдиний музей на безмежних пострадянських просторах, якому вдалось, всупереч труднощам, зібрати унікальні свідоцтва політичних в’язнів, має бути закритий чи то перероблений. А предмети, які розповідають про щоденний терор, що панував у таборах, архівні матеріали кудись зникають, їхнє місце займають, так би мовити, ідеологічно правильні.
Так рік тому в місті Солікамськ тюремники відзначили 75-ліття з дня заснування «Усольлагу», одного з перших таборів системи ГУЛАГ. А під час святкування мовилося про «традиції, які мають цінність» в сучасній Росії, про вірність Батьківщині, кілометри доріг та сотні лісових поселень. Про те, що через табори пройшли десятки тисяч людей, яких намагалася знищити система, не говорилося нічого.
Чехів, які дбайливо оберігають свою історію, пам’ятають і дізнаються нові подробиці про тих, хто став жертвою комуністичної диктатури, такі зміни в Росії шокували. Спочатку вони надіслали відкритого листа губернаторові Пермського краю Вікторові Басаргіну. До їхнього листа приєднались працівники бібліотеки Вацлава Гавела в Празі, чеського Інституту вивчення тоталітарних режимів, музею-пам’ятника «Терезін». В російського керівника вони просили лише одного – зберегти музей «Перм-36» для нащадків.
17 забутих усіма концтаборів у Сибіру
Та не дочекавшись змін, група ентузіастів вирушила в дорогу.
Я вирішив, що потрібно це все задокументувати, тому що досі цього ніхто з тих, хто живе в Росії, не зробивШтєпан Черноушек
Перша поїздка відбулась ще 2009 року, розповів Радіо Свобода голова чеського громадського об’єднання Gulag.cz Штєпан Черноушек: «У 2009 році ми знайшли три табори, я був вражений, в якому стані вони збереглись. Тоді я вирішив, що потрібно це все задокументувати, тому що досі цього ніхто з тих, хто живе в Росії, не зробив. Потім ми поїхали ще двічі, ми знайшли далеко від цивілізації всього 17 покинутих таборів. Вони розташовані посеред тайги, ми собі шлях прокладали мачете, пересувались снігоходами. Це нам дозволило створити унікальні панорамні зйомки таборів. Ми провели заміри бараків і тепер працюємо над реконструкцією панорами в форматі 3D».
Відвідувачі музею ГУЛагу в Пермі
Роботу громадської організації підтримує чеський Інститут вивчення тоталітарних режимів.
Про небезпеку нищення чи переписування національної історії, що відбувається в Росії, Радіо Свобода розповів працівник Інституту Павел Ріячек: «Як відомо, деякі зміни, які відбуваються в нинішній Росії, є змінами в напрямку від демократії в західному сенсі цього слова до більш авторитарного режиму, який подібний до режиму, який ми мали і який ми вивчаємо. Складовою цих змін є і російська спроба переписувати пам’ять або ж її стирати. Ми всі знаємо, в якому сьогодні стані перебуває музей «Перм-36». Саме тут для нашого Інституту відкривається в дечому нове завдання: допомагати всім, хто намагається оживити і зберегти цю історичну пам’ять на теренах колишнього Радянського союзу. Саме тут ми маємо добру можливість співпрацювати з проектом Gulag.cz».
Переслідування інакодумства в Росії
Так тепер там все представлено так, що там були тільки самі кримінальникиШтєпан Черноушек
На думку чеського дослідника Штєпана Черноушека, на жаль, все ж є свідоцтва, що нинішня Росії намагається перетворити музей «Перм-36» з музею національної пам’яті на кримінальну тюрму: «Перм-36» – єдиний музей, який був створений протягом 80-х років і де була експозиція, що стосувалась репресій і розповідала про те, що в таборі були ув’язнені дисиденти, в тому числі українські дисиденти. Так тепер там все представлено так, що там були тільки самі кримінальники. Немає також ані слова про Сталіна і сталінізм, це божевільна тенденція. Зміна, яка настала в Росії протягом останніх двох років, очевидна. І Центр Андрія Сахарова в Москві також під великим тиском, він опинився в списку закордонних агентів тому, що має експозицію про репресії й ГУЛАГи. І люди, з якими ми співпрацюємо, також опинились під великим тиском».
Важко повірити, що в тундрі, далеко від цивілізації, в місцях, куди можуть дістатись хіба що мисливці, чеські дослідники знайшли і задокументували матеріальні свідоцтва людської трагедії, понівечених життів сотень тисяч людей.
Штєпан Черноушек каже: «Так, ці предмети зникають, вони зникають весь час. Ми це бачимо продовж тих шести років, як розшукуємо табори. Табірні бараки розвалюються під тягарем снігу, з ними зникають назавжди речі, які належали в’язням. Мисливці, які сюди дістануться, документи, листи в’язнів, які ще можна знайти, використовують для розпалювання багаття. Вони розбирають бараки на дошки, з яких ставлять свої «ізбушки». Я бачив і котли з табірної їдальні, один рибалка відтягнув котел на берег ріки і переробив на горщик для квітів. Ніхто там про це не дбає, а інтерес держави дорівнює нулю».
Історію забувати не морально
Чеські дослідники зацікавлені в продовженні роботи проекту Gulag.cz. Їм на поміч іде і певний історичний досвід, адже саме в Чехії вдалось відкрити чи не перший на пострадянських теренах музей в колишньому концтаборі Vojna, де політичні в’язні видобували уранову руду.
Забувати історію, якою б болючою вона не була, не морально, вважає відома чеська публіцистка Петра Шустрова: «Думаю, що про це потрібно нагадувати. І це не є якимось нападом на Росію чи на минуле. Це просто історичний факт. Я дуже вдячна тим молодим людям, хлопцям і дівчатам, які їздять в пошуках колишніх ГУЛАГів. Я рада, що цим займаються люди, які не пережили тих часів, особисто їх це не торкнулось. Це було б недобре, якщо б ці страхіття згадували лише ті, хто це пережив, або їхні нащадки».
Чеські ентузіасти на свої сибірські подорожі тратять власні кошти, дечим допомагають громади однодумців. Вони переконані, що, рятуючи радянські ГУЛАГи, вони рятують не тільки історію Росії, України чи історію своєї країни. Історія ГУЛАГів належить усім, вона, як символічний дзвін, звук якого не сміє ніколи змовкнути.