Чеські фірми заробили на російському «Газпромі» завдяки українській кризі, пише чеське видання Hospodářské noviny. Про європейську ганьбу в питаннях окупації східноєвропейських країн пише Project Syndicate. Про відведення України від краю прірви пише міністр економіки України Ніталія Яресько у статті для американської газети Wall Street Journal. Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Яґланд на сторінках Kyiv Post висловив повну підтримку українському уряду.
Чеські фірми заробили на російському «Газпромі» завдяки українській кризі, пишуть журналісти чеської газети Hospodářské noviny. «Узимку вони купили в «Газпрому» більше газу, ніж звичайно, що дозволено контрактом. Однак вони знали, що російський державний гігант буде не в змозі поставити їм замовлену кількість газу через суперечки з Україною, за що буде змушений їм виплатити штраф», – пишуть журналісти.
Ці штрафи є чималими – вони можуть сягнути повної ціни за неотриманий газ. Як мінімум один енергетичний концерн Європи, RWE, на запит газети відповів, що вже дістав від «Газпрому» компенсацію, однак через «чутливість питання» відмовився коментувати ситуацію більш детально.
Крім того, додають журналісти, рівень продажу російського газу в Європі помітно зменшився від початку української кризи. У Чехії, зокрема, загальний об’єм купівлі російського газу зменшився більше ніж на третину, що коштувало Росії приблизно 580 мільйонів доларів.
У той час, як Захід обмірковує, чи варто постачати летальну зброю Україні, російський президент Володимир Путін думає над тим, чи варто захоплювати Маріуполь, пишуть аналітики Ганс Біннедійк і Джон Гербст на шпальтах американської газети New York Times.
New York Times: «Путін і «Маріупольський тест»
«Путін може хотіти створити «Новоросію», шляхом приєднання незначних територій, одна за одною, таким часом зменшуючи шанси масштабної конфронтації з Заходом. Проміжною метою Кремля було б створити сухопутний міст до Криму. Маріуполь стоїть на шляху», – пишуть експерти.
На їхню думку, якщо сепаратисти почнуть свій рух у напрямку Маріуполя, американці та європейці мають надати Україні летальну зброю. Крім того, варто запровадити більш серйозні економічні санкції. Варто також накласти нові суворі обмеження на надання віз росіянам. «Такі заходи можуть викликати драматичну реакцію з боку Росії, наприклад, відключення газу Європі. Але за відсутності бажання ввести західні війська, лише подібні жорсткі заходи зможуть стримати Москву», – пишуть експерти.
Вони наполягають, що західні лідери мають провести межу в Маріуполі.
Про відповідальність щодо ситуації в Україні, яку відчувають громадяни колишньої Чехословаччини, пишуть колишні чеський і словацький політики Петр Коларж і Юрай Месік у статті для сайту Project Syndicate.
Project Syndicate: «Здається, що історія з надлишком повторює себе у Європі»
«Лідери демократичного Заходу говорять про російську агресію на території іншої держави «новомовою» Оруела. Вони називають це «конфліктом» чи «ситуацією» замість того, що це є, – вторгнення та війна. Як громадяни регіону, який зазнав і нацистської, і радянської окупації, ми занадто добре знаємо небезпеку евфемізму», – пишуть політики.
Вони запитують: які шанси того, що демократії світу ризикнуть конфронтацією з Росією заради захисту одного мільйона мешканців Естонії, двох мільйонів мешканців Латвії чи трьох мільйонів мешканців Литви, якщо вони не хочуть допомогти 45 мільйонам українців захистити себе.
Політики порівнюють Україну з Польщею, яка після підписання Мюнхенського договору в 1939 році, сама боролася проти «безжального агресора». Як і поляки тоді, українці сьогодні борються не лише за власну свободу, але й за свободу демократичної Європи.
«Дозвольте нам бути прямими: війна Росії проти України є спробою зупинити поширення демократії на сході Європи. Війна в Європі вже тут. Пожертвування бинтів і ковдр зруйнованому українському народу не зупинить кровопролиття та не зможе запобігти ганьбі Заходу», – підсумовують політики.
Про відведення України від краю прірви пише український міністр економіки Наталія Яресько у статті для американської газети Wall Street Journal. За її словами, для досягнення фінансової стабільності Україні конче необхідна підтримка міжнародної спільноти, яку країна заслуговує завдяки своїй відданості проведенню реформ.
Зокрема, Україна наразі створює Антикорупційне бюро, яке розслідуватиме корупцію серед урядовців і приватних юридичних осіб. Реформи також проводяться в системі державних закупівель, щоб підвищити рівень прозорості та боротися зі шахрайством і зловживанням службовим становищем, пише Яресько.
Уряд також займається перебудовою енергетичного сектора України, який історично вважається одним із найбільш неефективних і корумпованих у Європі. Нова структура не лише дозволить зробити систему більш прозорою, але й зменшить енергетичну залежність України та збільшить рівень її енергетичної ефективності, зазначає міністр.
«Україна має величезний потенціал. Завдяки професійній робочій силі, реформістському керівництву й угоді про вільну торгівлю з Європейським союзом, ми створюємо умови для відновлення підприємницької й інвестиційної діяльності. Це історична можливість, для України є дуже важливим далі йти шляхом фундаментальних змін, якщо ми збираємося досягти успіху», – пише Яресько.
Свою допомогу та повну підтримку українському уряду на шпальтах англомовної української газети Kyiv Post висловлює генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Яґланд. Він заявив про те, що надасть будь-яку необхідну допомогу Україні у зміні Конституції для запровадження Мінських домовленостей.
Директор зі зв’язків із громадськістю Ради Європи Даніель Голтґен: «Україна має перед собою багато випробувань, але реформа Конституції є життєво важливою»
«Це завдання є складним, але 47 членів Ради Європи – як гаранти прав людини, верховенства закону та демократії на європейському континенті – є віддані наданню допомоги Україні з необхідними реформами», – пише він.
Зокрема, Європа зможе допомогти з процесом децентралізації, яка була б сумісною з територіальною цілісністю України. «Є декілька прикладів децентралізації у європейських країнах, таких як, наприклад, Італія, Іспанія та Велика Британія. Я зроблю все можливе, щоб ми надали всі необхідні знання та досвід у розпорядження української влади», – пише Яґланд.