УПЦ (Московського патріархату) масово залишають віряни

За минулий рік тільки в Тернопільській області Українська православна церква (Московського патріархату) втратила шість парафій. Схожа картина і в інших областях Центральної, Західної і Північної України. Попри те, що точної статистики щодо тих, хто змінив конфесію, немає, тільки проаналізувавши новинні повідомлення, можна зрозуміти, що за останній рік Московський патріархат втратив в Україні десятки парафій. Парафіяни церков, як правило, голосують за перехід до Української православної церкви Київського патріархату, що пов’язано зі зміною настоятеля храму. В Україні цей процес вже називають «парадом переходів».

Митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій відмовився коментувати рішення прихожан шести церков про перехід до іншої конфесії. Він сказав: «Ми не даємо такої інформації». І поклав слухавку. Реакція митрополита зрозуміла. Українська православна церква (Московського патріархату) називає відтік віруючих «захопленням церков», парафіяни ж говорять про те, що священики їх не чують.

Вагомі причини для перереєстрації парафій стали з’являтися в українських віруючих під час Євромайдану. Деякі священики Московського патріархату відмовлялися служити панахиди за загиблими на вулиці Інститутській у Києві, а коли почалися збройні дії на сході України, та ж історія повторилася щодо поранених і вбитих під час так званої антитерористичної операції.

Ще одна причина – мова богослужіння, адже серед парафій, які перейшли до Київського патріархату, переважна більшість церков розташовані в сільській місцевості, де переважає україномовне населення. При цьому проповіді в церквах УПЦ (МП) читають російською мовою. Окрім цього, деякі віруючі називають неприйнятним проповідування в церкві концепції «русского мира», з якою багато українських парафіян не згодні.

Про те, що ставлення до подій в церкві не однозначно сприймається навіть серед священнослужителів Московського патріархату, свідчить відкритий лист священика Шумського благочиння Тернопільської єпархії Олега Шліхти до митрополита Онуфрія, глави УПЦ (МП). Він, зокрема, пише: «Ми, клірики та парафіяни УПЦ, звертаємося до Вас у нинішню важку для нас усіх годину не з гнівом та обуренням, а з глибоким болем і переживанням за святу Церкву Православну. Ми не націоналісти і не прагнемо до єдності з КП, ми поступово одна за одною втрачаємо парафії, нам тепер нічого втрачати і тому відверто, не добираючи слів, змушені Вам сказати прямо: Ваше мовчання і негласна підтримка політичного курсу Патріархії є основною причиною розколу, який відбувається в УПЦ. У нас забирають храми, а Ви непомітно втрачаєте паству і не відчуваєте цього... Ми просимо Вас подбати про свою паству, яка живе в Україні, поки Господь судив бути цій землі українській, а Ви поводите себе як євангельський (у цьому контексті російський) найманець... Його Святість занадто далеко зайшов у своїй політичній діяльності, рівно настільки, наскільки «православна армія Новоросії» позаглибилася в територію України».

У листі Олег Шліхта згадує кілька причин, через які українські віруючі вирішують збирати підписи, щоб покинути лоно церкви. Священик починає сого листа з критики ідеологічних установок Української православної церкви (Московського патріархату), одна з яких наказує поминати під час богослужіння ім’я патріарха Кирила вголос: «Сьогодні ми змушені – підкреслимо це – вголос на єктенії поминати Патріарха, а вчора він нагороджував вищими церковними нагородами за внесок в духовне просвітництво Кисельова, людину, яка сіє ненависть між нашими народами і плете чорну брехню щодо України, брехню нечувану за всю її історію. Головний імперський наклепник виконує державне замовлення і Бог йому суддя, а Патріарх через церковні канали беззастережно сприяє поширенню цієї брехні, і Церква йому не авторитет... Патріарх просто єпископ столиці сусідньої держави і Предстоятель своєї Помісної Церкви. Вимовляти йому многоліття на парафіях, де оплакують сотні загиблих на війні з російськими найманцями людей, це просто безглуздо, як безглуздо також переслідувати адміністративними методами священиків, які цього не роблять, – ось це і є неканонічною дією єпископа. Невже митрополія буде поширювати космогонічні побрехеньки Патріархії про боротьбу секулярного західного світу з воїнами святої Русі? Це спекуляція святинею, поляризація світу на святій – російський і грішний – весь інший світ, неприпустима для Церкви. Головний злочин Патріарха проти нашого народу – це те, що збройний конфлікт між нашими державами він трактує як священну війну... Для всіх, хто мислить і любить Церкву, зрозуміло, що Патріарх цілком підтримує державну політику Росії, саме тієї Росії, яка веде сьогодні війну з нашим народом, а Патріарх виступає її ідеологічним двигуном. Київська Митрополія УПЦ змушена бути складовою частиною ідеологічної системи російської пропаганди. На духовенство чиниться тиск з боку архієреїв, добре проінстуктованних з імперського центру. Наша совість не дозволяє проголошувати з амвона московські циркуляри, в яких збройний конфлікт між Росією та Україною називається «внутрішнім протистоянням».

Олег Шліхта вважає, що Українська православна церква (Московського патріархату) перетворилася на ідеологічний інструмент: «Патріарх зрадив свою Церкву, продав за 30 срібняків, на які російською державою будуються величезні храми і монастирі, де пропагується не Христос, а «великий релігійно-політичний синтез», в дусі комуністичної пропаганди», а причина відтоку українських віруючих – «у поступовій втраті духовенством канонічної УПЦ підтримки у церковного народу...».

Протоієрей Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату Олексій Головацький згоден з перерахованими Олегом Шліхтою причинами переходу до іншої конфесії: «Найбільший відтік віруючих з УПЦ (МП) пов’язаний з подіями, які відбуваються в Україні. Це і Майдан, і війна на сході. Люди розуміють, що предстоятелем Української православної церкви (Московського патріархату) є патріарх Кирило, і вони не хочуть бути під його омофором, адже він не визнає, що на сході країни точиться братовбивча війна, що через агресію Росії між собою воюють два християнських народи. Московський патріархат не визнає агресії Росії проти українського народу».

Вхід до Києво-Печерської лаври, 13 серпня 2014 року

На сайті УПЦ Київського патріархату відзначають, що розбіжності не виникали б, якби в Україні була створена єдина помісна православна церква. Поки що будь-які переговори щодо її створення закінчувалися поступовим відходом у тінь найбільш реформістсько налаштованих священиків і архієреїв УПЦ (МП).

«Люди хочуть мати власну церкву. Вони кажуть, що ми живемо в незалежній державі і повинна бути наша українська помісна незалежна церква, – каже протоієрей Головацький і наголошує, що священики ніяк не впливають на рішення тих чи інших парафій в Тернопільській області: – Ми на ці процеси ніяк не впливаємо, збираються парафіяни і голосують, до якої конфесії вони хочуть належати. Десятку осіб вирішити це не під силу, потрібна більшість. Тільки в цьому випадку можуть бути проведені селищні збори, відбутися голосування та складання протоколу. Потім він подається до адміністрації, як цього вимагає законодавство України, і відбувається перереєстрація. Це завжди рішення людей, ми насильно нікого переходити не примушуємо, але, якщо люди до нас приходять самі, ми не відмовляємося від парафій та парафіян».

Згідно з чинним законодавством, рішення про зміну конфесії парафіяни ухвалюють самостійно, якщо їм вдається зібрати підписи більшості віруючих, у деяких випадках влаштовується голосування. Рішення прихожан має бути також схвалене обласною адміністрацією. Після цього священик Московського патріархату покидає храм, і запрошується новий священик, і все майно, землі та будівлі того чи іншого приходу разом з церквою переходять під іншу юрисдикцію.

За словами протоієрея, відтік парафій та віруючих з Московського патріархату почався на Західній Україні ще в 90-х роках. Сьогодні віруючі УПЦ (МП) переважають лише в двох районах Тернопільської області, решта районів ділять між собою УПЦ (КП), Українська автокефальна православна церква і Українська греко-католицька церква.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

На цю ж тему: