В Україні, Нігерії, Іраку чи Афганістані уряди часто програють бойовикам, а причина одна: це корупція. Так вважає Сейра Чейз, автор книжки «Розкрадачі держави: Чому корупція загрожує глобальній безпеці». У ситуаціях нестабільності боротьбу з корупцією часто відкладають на час після подолання заворушень – а тим часом подолати повстання неможливо, не подолавши корупції, стверджує автор.
У світі виникають усе нові кризи, а Захід, як виглядає, мало що може протиставити: бомби, застосовані проти угруповання «Ісламська держава», вочевидь так само малоефективні, як і санкції, застосовані проти президента Росії Володимира Путіна, пише оглядач Олівер Буллоу про нову книжку. А її автор має чітку відповідь: треба боротися з корупцією. І вона знає, про що пише. Вона працювала на кількох посадах, від журналіста й гуманітарного працівника до підприємця і радника уряду США, найдовше в Афганістані – країні з сумнозвісним високим рівнем корупції.
Автор Сейра Чейз досліджує повстанські рухи у таких країнах і регіонах, як Нігерія, північ Африки, Узбекистан тощо і каже, що проблеми там розвивалися так само, як і в Афганістані. Люди втомлюються платити хабарі і прагнуть покласти цьому край. Посадовці збільшують суми хабарів. Розлючені люди протестують. Спалахує насильство, що веде до кровопролиття, тероризму, порушень прав людини тощо. Коли реагувати тільки на останню частину процесу, то будемо захищати крадіїв, тільки погіршуючи проблему, стверджує дослідниця.
І саме корупція виявляється тією несподіваною ланкою, що є спільною скрізь: і у війні в Афганістані, і у викраденнях школярок на півночі Нігерії, і у кривавих подіях в Іраку й Сирії, і у протистоянні на сході України.
Від середньовіччя до «Арабської весни»: проблеми з корупцією ті самі
Як пише Сейра Чейз у книжці «Розкрадачі держави: Чому корупція загрожує глобальній безпеці», це відомо вже давно в історії. Вона наводить цитати таких мислителів, як Джон Локк чи Макіавеллі, чи великого середньовічного перського діяча Нізама аль-Мулька – усі вони називали корупцію загрозою існуванню держави.
«Арабська весна», за її словами, була масовим повстанням проти клептократії. Її визначними постатями були, наприклад, син колишнього президента Єгипту Хосні Мубарака Ґамаль, кліка якого «захопила» єгипетську державу, переписуючи під себе закони чи влаштовуючи собі безперешкодний доступ до ласих ділянок землі чи інших суспільних ресурсів. Або в Тунісі це була Лейла Трабелсі, друга дружина президента-диктатора Зіна ель-Абідіна Бен Алі, клан якої контролював митницю й Міністерство фінансів.
В Узбекистані, де старша дочка тамтешнього диктатора причетна до фальшивих доброчинних фондів, хабарництва в секторі телекомунікацій і, можливо, й до торгівлі сексуальними рабами, частина населення вдаряється в релігію – до Бога дедалі палкіше звертаються розчаровані владою. Те саме відбувається в Нігерії, де нафтові багатства призвели до «загального етичного колапсу», і християни й мусульмани країни дедалі глибше радикалізуються.
Боротьба з корупцією має бути понад усе
Свою частку провини за це несуть і США, додає американка і пригадує, як 2003 року, коли вона була на вечері у президента Афганістану Хаміда Карзая і його молодшого брата Ахмеда Валі, офіцери ЦРУ просто при ній передавали їм загорнені у фольгу пакунки грошей. Ці таємні виплати теж відіграли свою роль у підриві антикорупційних зусиль. І коли на Заході кажуть: «...спочатку безпека, а потім чесне урядування» –там не замислюються над тим, що саме корупція і спричиняє небезпеку.
Звинувачення дослідниці не безпідставні: два роки тому Карзай публічно підтвердив, що понад десять років отримував кошти від ЦРУ, які таємно приносили готівкою до його палацу. За словами Карзая, ці кошти йшли на зарплати, допомогу пораненим і стипендії, але критики кажуть, що йшлося про підкуп політичної еліти Афганістану, більшу частину якої складають колишні польові командири. Центральне розвідувальне управління США звинувачень не коментувало.
Сейра Чейз закликає уряди США й інших країн започаткувати чітку політику боротьби з корупцією, зокрема: не видавати віз корумпованим іноземним чиновникам, накладати на них фінансові санкції. Також необхідно посилити антикорупційну складову при укладенні закордонних контрактів і наданні міжнародної допомоги, вважає автор книжки.
І коротко: якщо хочеш покласти край повстанському рухові у країні, треба витратити на очищення влади цієї країни не менше зусиль, ніж на боротьбу з терористами – переконана Сейра Чейз.