Київ – Про участь європейок у Першій світовій війні, її вплив на жіночий рух та стереотипи щодо статей, які нав’язує війна, розповіла у Києві Франсуаза Тебо – дослідниця гендерної історії, професорка Авіньйонського університету. За її словами, європейська історія у багатьох аспектах і досі лишається переважно чоловічою. Як війна позбавила француженок виборчого права, і навіщо святкувати восьме березня – в інтерв’ю Радіо Свобода з пані Тебо.
– Чому ви зацікавилися темою жінок у Першій світовій? Це якийсь особистий інтерес?
– Звісно, багато сімей у Франції зачепила Перша чи Друга світова війна. У моїй родині дід з боку батька брав участь у Русі опору, був заарештований і розстріляний нацистами. А батьки матері постраждали у Першій світовій, бо походять з півночі Франції, а ці території були окуповані німцями. У 60-70-х роках, коли жіноча історія почала розвиватись як окремий напрямок, я була студенткою історичного факультету. Звідти походить моя зацікавленість цією темою.
Франсуаза Тебо
– З вашого виступу складається враження, що Перша світова, попри усі жахіття, мала позитивний вплив на розвиток жіночого руху у Європі. Які зміни, спричинені війною, були найважливішими?
– Що стосується Франції, то феміністки так і не змогли отримати те, за що виступали – право голосу на виборах. Тож у післявоєнний час вони дуже активно продовжували його вимагати. У той же час розгорталася пропаганда підвищення народжуваності – щоб врятувати країну. Гендерні стереотипи війна змінила лише незначною мірою. Адже після кожної війни з’являється природне прагнення повернутися до попередньої ситуації, відновити втрачене. Разом з тим, стало значно більше дівчат, які отримували освіту і вели активне життя. Якщо брати безпосередньо післявоєнний час, змін було мало, але у перспективі – так, зміни відбулися.
У багатьох європейський країнах перед війною основною вимогою жінок було право голосу. Француженки сподівалися, що вони зможуть взяти участь у муніципальних виборах 1916 року, але ці вибори не відбулися через війну. Війна також відтягнула ухвалення законів, що сприяли рівноправності. Наприклад, єдиний післявоєнний закон, що стосувався жінок, 1920 року, забороняв аборти та поширення інформації про контрацепцію.
– Франція, фактично, стала абсолютним винятком серед європейських країн щодо виборчого права після Першої світової, там воно з’явилось лише у 1944 році. Чому?
Республіканці, чоловіки при владі, були дуже антиклерикальні. І вважали, що жінки більш прив’язані до церкви, тож якщо допустити жінок до політики, церква знову отримає вплив
– Перед війною Франція була країною із найнижчою народжуваністю. Але є також політична складова. Це був період Третьої республіки. Республіканці, чоловіки при владі, були дуже антиклерикальні. І вважали, що жінки більш прив’язані до церкви, тож якщо допустити жінок до політики, церква знову отримає вплив.
– Чому культурний і гендерний аспект війн почали вивчати лише у 80-х?
– Саме у цей період і починається розвиток жіночої гендерної історії у США та Європі. По-перше, саме тоді виникає друга хвиля феміністського руху – перша відбулась якраз після Першої світової. Дослідники 80-х зверталися до досвіду цього часу. До цих років історія, яку викладали у школах, була, як ми її називаємо, «чоловічого роду».
– Наскільки європейська жіноча історія прописана і знана сьогодні?
– За 40 років, що існує цей напрямок, з точки зору опису зроблено багато – є книжки, дослідження. Інше питання, як добре вона поширюється – чи стала вона частиною освітніх програм у школі та університеті. З університетськими курсами ситуація краща. Книжки публікують і читають – переважно жінки, але попит є. Зі школами гірше. Тому французька Асоціація дослідниць жіночої історії (до речі, в Україні також є така асоціація) кілька років тому створила посібник для шкіл із назвою «Підручних змішаної історії». Ця книга добре продається, і ми сподіваємося, що це викладачі нею користуються – бо у Франції вони можуть самі обирати підручники.
– Через події останнього року в Україні виникає гостре відторгнення радянського і російського. Це стосується також свят – наприклад, табу стало 23 лютого і для багатьох – 8 березня. Чи святкують Міжнародний жіночий день у Франції?
Коли у 1981 році ліві сили повернулися до влади, то створили Міністерство прав жінок і узаконили 8 березня. З того часу змінювались уряди, але 8 березня – це традиційно жіночий день
– Насправді до 70-х років це свято відзначали лише у прокомуністичних організаціях. Для іншої частини суспільства цей день не означав нічого. Феміністки 70-х років повернули йому ідею дня боротьби за права жінок, як це було у 1910-му. Коли у 1981 році ліві сили повернулися до влади, то створили Міністерство прав жінок і узаконили 8 березня. Тому у 1982 році широка публіка у Франції відкрила для себе цей день. З того часу змінювались уряди, але 8 березня – це традиційно жіночий день. Відбуваються різні події, що акцентують увагу на дискримінаційних моментах.
– Відповідаючи на це питання на лекції, ви зазначили, мовляв, говорять про права жінок один день на рік, щоб не говорити в усі решта. Чи це справді так?
З юридичної точки зору рівність прав реалізована, але в реальності це не завжди так
– Певно, я була занадто іронічна. Звісно, з юридичної точки зору рівність прав реалізована, але в реальності це не завжди так. Що стосується політики, то значний прогрес був у 90-ті роки з вимогою і прийняттям паритету у політиці, тобто представленості однакової кількості чоловіків та жінок у політиці. Це записано у Конституції, і на найвищому рівні виконується. Але на рівні департаментів така норма буде реалізована лише на наступних виборах. Якщо жінок у списках буде менше, ніж чоловіків, то партії муситимуть заплатити штраф.
– Чи приходить у політику достатня кількість жінок для такої квоти?
Так. Тривалий час це був основний аргумент проти – що, мовляв, жінки самі не хочуть йти у політику. Але насправді їх вистачає. До речі, не знаю, чи це справедливо для України, але у Франції зараз жінки мають вищий рівень освіти, ніж чоловіки.