Варшава – Польський досвід так званої шокової терапії початку 1990-х років може бути корисний для України, яка сьогодні потребує негайних і докорінних реформ. Про це говорять економісти-поляки, які уважно спостерігають за ситуацією в українській державі. Вони наголошують на тому, що життєво необхідні реформи ефективні, якщо їх впроваджувати швидко, а влада має мандат довіри від суспільства. Процес впровадження глибоких змін в економіці польської держави відбувся 25 років тому. Революційні реформи, які змінили країну, у Польщі відбулися протягом 111 днів.
Лешек Бальцерович
Лешек Бальцерович, головний автор пакету польських реформ, вважає, що сьогодні Україна має унікальний шанс оздоровити свою економіку. Нещодавно, після поїздки в Україну, він заявив, що ніколи раніше біля керма української держави не було стільки професіоналів, як тепер.
Із польського досвіду, Бальцерович радить проводити реформи якнайрішучіше, бо допомога Заходу буде не випереджати реформи, а йти за ними.
Агресія Росії – це велике ускладнення, тож Україна повинна отримати більшу допомогу Заходу ніж отримувала дотеперЛешек Бальцерович
«Реформи потрібно робити швидко, рішуче і комплексно, щоб не втрачати часу, а особливо тепер, коли відбуваються такі драматичні події на сході України. Агресія Росії – це велике ускладнення, вона руйнує міжнародний порядок, тож Україна повинна отримати більшу допомогу Заходу ніж отримувала дотепер, причому не тільки фінансову», – заявив на польському телеканалі TVN 24 Лешек Бальцерович.
Він переконаний, що держава й політика повинні якомога менше втручатися в економіку, натомість в економічній сфері життя країни повинно бути якомога більше конкуренції. Крім цього, наголошує Бальцерович, реформи треба проводити швидко й рішуче – так, як оперативне лікування тяжкохворого пацієнта, де не можна зволікати.
Потрібно пояснювати населенню суть реформ
Через 25 років після впровадження радикальних реформ Бальцеровича, економіка Польщі зросла вдвічі. В країні, де на початку 1990-х була гіперінфляція, величезні зовнішні борги й стрімке падіння виробництва, вже друге десятиліття поспіль спостерігається постійне покращення економічних показників. Навіть у 2008-2009 роках, коли країни ЄС охопила криза, в польській економіці продовжувалося зростання.
Як переконати небагате суспільство до того, що потрібно ще більше затягнути паски? Важкі польські реформи полягали в переході від централізованої планової економіки до вільноринкової. Такі зміни супроводжувалися кількаразовим зростанням цін на послуги та енергоносії, відміною багатьох пільг для населення, закриттям нерентабельних великих підприємств, а також зростанням безробіття.
Економіст і політик Марцін Свенцицький, один із реалізаторів польських реформ 1990-х, згадуючи ті роки, говорить про діалог влади з народом. Він розповідає: «Суспільство мало довіру до влади, не хотіло старої системи. Людям пояснили, що ми матимемо таку економіку як на Заході, яка має свої плюси, але також певні мінуси. Наприклад, що потрібно заощаджувати енергію, воду. Тоді, під час поїздок на Захід, для нас було шоком, що там заощаджують воду чи електроенергію, бо у нас тоді ніхто особливо про це не дбав».
Свенцицький наголошує на тому, що польська влада старалася пояснювати населенню країни, в чому саме полягають реформи. Перш ніж пакет законів Бальцеровича почали впроваджувати в життя, цей економіст розповів про свій план на прес-конференції, яку показували на загальнонаціональному телебаченні.
Поляки затягували паски на хвилі загального ентузіазму
Суспільство було переконане: «Будуємо все з початку». Мовляв, все найгірше вже позаду – в соціалізмі, тож гірше вже не будеЛукаш Конопелько
Лукаш Конопелько, економіст із Університету Лазарського, каже, що болючі для пересічних поляків реформи відбувалися на хвилі загальної ейфорії, якою жила тоді країна. Він пояснює: «Ентузіазм початку 1990-х років полягав у тому, що суспільство було переконане: «Будуємо все з початку». Мовляв, все найгірше вже позаду – в соціалізмі, тож гірше вже не буде. Тоді було таке гасло першого уряду Мазовецького: «Не стій, не зволікай, ти у власному домі, допоможи!».
Конопелько каже, що на початку 1990-х далеко не всі у Польщі, зокрема й автори реформ усвідомлювали, наскільки болючими будуть ці нововведення. «Навіть ті, хто керували країною на початку 90-х, ця команда яка прийшла з «Солідарності», вони не знали, що з цього виникне. Вони не сподівалися різних побічних ефектів, бо це була перша спроба відмовитися від моделі централізованої і планової економіки», – зазначив Конопелько.
Зростання цін на товари і послуги, скасування багатьох пільг і субсидій для населення змусили пересічних поляків затягнути паски. Проте, наголошують польські експерти, якихось великих загальнопольських протестних акцій тоді не було. Населення країни повірило політичній еліті, що це тимчасові труднощі і треба потерпіти кілька років, щоб Польща зажила по-новому. Марцін Свенціцький згадує:
Не можна сказати що суспільство все знало, а особливо, що кожен поляк знав, що саме його чекаєМарцін Свенціцький
«Не можна сказати що суспільство все знало, а особливо, що кожен поляк знав, що саме його чекає, зокрема, що буде безробіття якого раніше не було, бо важко було наперед вказати, яке підприємство в умовах вільного ринку буде рентабельне, а яке ні», – згадує Марцін Свенціцький.
Краще «різати хвоста» одним помахом?
Розмірковуючи про сучасну політичну й економічну ситуацію в Україні Лукаш Конопелько говорить, що інформаційна політика влади мусить бути добре продуманою і збалансованою. Не треба приховувати правду про складність потрібних Україні реформ, але не можна й лякати населення, аби не сіяти паніку.
«Реформи початку 1990-х років невипадково називають шоковою терапією. Це можна порівняти з ситуацією пацієнта, який чекає на складну операцію в лікарні. Перед лікарем такого пацієнта вічна дилема – сказати пацієнтові правду про всі складнощі і ризики, чи може не говорити всього. Якщо пацієнт готовий почути всю правду, то потрібно її сказати. Та чи варто це говорити, якщо пацієнт почне панікувати й реагувати в неочікуваний спосіб?» – розмірковує експерт.
Втім, як і Лешек Бальцерович, Лукаш Конопелько переконаний, що запорука проведення успішних реформ – це швидкість і рішучість.
«Це логіка, як в анекдоті про собаку, який мав милосердного власника, – каже він. – Власник відтинав собаці хвоста малими шматочками, щоб не відразу. Може й справді варто різати одним помахом, але дати якийсь знеболювальний препарат».
Марцін Свенцицький пояснює, що таким так би мовити знеболювальним на час проведення реформ можуть бути програми державної підтримки для найбідніших громадян. Водночас він додає, що там, де польським реформаторам на початку 90-х років забракло рішучості, пізніше виникли проблеми. Зокрема, каже він, два десятиріччя тому політики не зважилися на проведення радикальної пенсійної реформи, тож ця проблема лихоманила Польщу ще багато наступних років. Адже мільйони з бюджету швидко старіючої країни йшли на пенсії людям, які могли б ще працювати. Щойно два роки тому в Польщі пенсійний вік підняли до 67 років – як для чоловіків, так і для жінок.
Схожа ситуація була з оплатою лікарняних за станом здоров’я, які виплачувалися в обсязі, що відповідав 100 відсоткам зарплати. Такого, каже Свенціцький, немає навіть у найбільш соціально захищених державах ЄС, тож багато років польська держава, так би мовити, стимулювала своїх громадян сидіти у тривалих відпустках за станом здоров’я.
В цілому, наголошують польські експерти, навіть у драматичних умовах війни, яка точиться на сході України, українська економіка може зробити прорив уперед. Як наголошує батько польських реформ Лешек Бальцерович, Україні співчувають у світі, тож її можуть підтримати і досвідом, і грошима.
На цю ж тему:
|
Зволікання з реформами знищує Україну – експерти Подолання корупції та олігархічної системи – основа основ економічних реформ, наголошують фахівці далі |