«За Україну і за гроші». Проплачені протести: погляд зсередини

Євген Солонина і Таля Форест

Київ – Щодня в Києві, окрім вихідних, сотні людей борються за люстрацію і виявляють патріотизм – за гроші. Кореспонденти Радіо Свобода проникли у середовище мітингувальників, які щодня пікетують Вищий господарський суд України, і, зокрема, з’ясували, що мітинги є платними. Протест іде під патріотичними гаслами, але водночас деякі його учасники зізнаються, що насправді представляють «ліві» сепаратистські організації. Що ж до організаторів акції – як виявилося, вони приймають замовлення на нові акції та мають свої розцінки.

Щодня у робочі дні десятки киян о пів на сьому ранку записуються на акцію за звільнення голови Вищого господарського суду України (ВГСУ) Богдана Львова. На майданчику біля виходу з метро «Печерська», де це відбувається, збираються переважно молодь і пенсіонери. Сюди прийшла і кореспондентка Радіо Свобода, під виглядом звичайної київської студентки. Із блокнотами та ручками координатори акції протесту складають списки охочих отримати 150 гривень за день мітингування під Вищим господарським судом. Минулого дня через знайомих та мережу «Вконтакте» вони повідомили «активістам» про можливість заробити на «стихійному протесті».

​

Таке повідомлення за день до акції отримав і журналіст Радіо Свобода.

Координатор Євген, якому під виглядом учасниці зателефонувала журналістка Радіо Свобода, підтвердив, що за день протесту під судом можна заробити 150 гривень. Євген також зазначив, що ніхто з учасників не постраждає: мовляв, їх захищатимуть активісти «Правого сектору».

«Тут стоїть «Правий сектор» й усілякі хлопці хороші. «Тітушки» ніякі не нашкодять. Абсолютно позитивні цілі. Через день – зарплата. Залежно від годин. Якщо до третьої години дня, то це 105 гривень, якщо до п’ятої – то ще 30. Різні суми», – розповідає координатор акції.

Вже на місці збору учасників журналістка Радіо Свобода представилася чужим прізвищем та дала свій номер телефону. На запитання, чи не могли б її друзі заробити скандуванням гасел на кшталт «Люстрація!» та «Львова на нари!», Сергій, куратор групи протестувальників, відповів схвально, і попросив покликати їх на наступну акцію. Куратору групи потрібно зібрати якнайбільше людей, пояснює він.

«Головна задача – не просто зібрати, а щоб перерахування у мене пройшли нормально… Якщо у мене не дорахують людей, мені теж буде погано», – зазначає «ватажок» проплачених мітингарів.

Куратор групи отримує від 170 гривень на кожного її учасника, щонайменше 20 з яких залишає собі, розповів Олексій, мітингувальник та друг одного з кураторів. Представник Радіо Свобода поцікавився, чи може він «заробити гроші у ролі керівника групи». Може, але для цього потрібно рік працювати на організаторів акцій простим учасником, пояснив Олексій.

«Протестувальники за викликом»: скільки і як платять

Після сьомої години ранку куратори вишикували «активістів» у колони по п’ять, перерахували їх та наказали рухатися з метро «Печерська» у бік Вищого господарського суду. Дорогою учасники зізналися представникові Радіо Свобода, що протест має тривати місяць, кожного робочого дня. Гроші видають біля метро «Арсенальна»: близько п’ятої, після завершення протесту, куратори груп виплачують своїм підлеглим зарплату готівкою, а то й перераховують на банківську картку.

Прикметно, що «гонорар» мітингувальників залежить від того, чи вчасно організатори акції надіслали гроші «ватажкам» груп. З деякими «везунчиками» розрахувалися день у день, а іншим обіцяють заплатити пізніше, за кілька днів одразу, дізналося Радіо Свобода.

Координатори різних груп і платять по-різному. Інколи доводиться отримувати платню частинами. Одній учасниці акції за три дні «ватажки» виплатили 40 гривень, але пообіцяли віддати всю суму пізніше. І дійсно, по обіді гроші надійшли на її картку. Інша дівчина за свій перший день протесту заробила повну суму, але за два наступних – нічого. Координатор обіцяє, що заплатить за кілька днів.

Гроші видають так: люди шикуються в чергу, і куратор викликає кожного за іменем зі списку та видає домовлену суму. Мітингувальник Олексій заспокоює: минулого разу куратор заплатив йому вчасно. Сергій (куратор групи, в яку інтегрувався представник Радіо Свобода), мовляв, теж не з тих, хто «кидає» чи зволікає з оплатою, додає Олексій. Але він визнає, що деякі «ватажки» недоплачують своїм підлеглим – кладуть собі до кишені.

«Я декілька разів з ним працював, то нормально. Він максимум наступного дня розраховується», – зізнається Олексій.

Перебіг «протесту»: кричати – мусиш, в туалет – не можеш

Нецензурною лайкою «ватажки» (більшість із них – молодь) змушували учасників вишикуватися попід судом на початку пікету. Виходити в туалет заборонили одразу, за чаєм та в інших справах – теж, мовляв, інакше «мітингуватимете за «спасибі».

Журналістці Радіо Свобода доводилося просити її куратора таємно принести їй чаю, а в підсумку – навіть тікати з акції, пояснюючи це «дзвінком від батька». Тамара, керівниця «пенсіонерської» групи під час самого дійства, агресивно звинувачувала молодь з інших груп у поганій роботі, супроводжуючи це криками і погрозливими жестами.

Інша пенсіонерка-активістка пояснила кореспондентці Радіо Свобода, що кричати гасла – обов’язкова умова. Ще одна учасниця розповіла про камери, які фіксують кількість людей та ефективність їхнього «народного протесту». Радіо Свобода помітило декількох людей, які знімали мітинг на фото й відео – для організаторів. Тому, коли з’являються камери, потрібно кричати більш обурено та намагатися щиро переживати ситуацію, радять протестувальники зі стажем.

Натомість на камеру протестувальники кажуть, що прийшли добровільно і безкоштовно, бо втомилися від суддівського свавілля.

У Києві пікетують Вищий господарський суд України

Лише один учасник пенсійного віку зізнався у коментарі: дійсно, він стоїть за гроші.

«Скільки платять – по різному. Мені – двісті (гривень). Залежить від того, скільки годин стоїш», – пояснив пенсіонер-учасник.

Сутички з правоохоронцями, підбурювання та обкидання будівлі суду яйцями – робота, яка оплачується понаднормово. Високі молодики спортивної статури в «балаклавах», так звані «провокатори» – вищий щабель «протестної» ієрархії. Після дев’ятої, коли судді почали йти на роботу, вони з’явилися невідь-звідки та стали кидати яйця у центральний вхід Вищого господарського суду. І поспіхом втекли. Очевидці кажуть, що 3 лютого «провокатори» схопили на вході голову ВГСУ Богдана Львова: його силоміць посадили на лаву і змушували написати заяву про відставку.

Радіо Свобода спитало думку про ці події в самого Богдана Львова. Він не сумнівається в тому, що протест є зрежисованим, через рішення суду, невигідні певним представникам бізнесу.

«Мітинг відбувається на замовлення певної групи осіб, і кожен зі співробітників суду – усі бачили, як сплачуються кошти. Це збіглося з рядом резонансних справ, які розглядаються: зокрема, справа стосовно повернення багатомільйонного кредиту», – переконує суддя Львов.

Богдан Львов визнає, що частина депутатів парламенту, зокрема від об’єднання «Самопоміч», наполягає на розформуванні цього суду та на переформатуванні структури вищих судів загалом. Однак причину щоденних пікетів він пов’язує не з цим.

Що ж до хабаря, у якому голову суду звинувачують і протестувальники, і окремі парламентарі, – Богдан Львов наголошує, що вони не мають відео чи аудіо ймовірного інциденту, «бо його не було». Більше того, пікет зі звинуваченням його у хабарництві розпочався до того дня, коли, за словами організаторів протесту, вони нібито виявили конкретний факт хабарництва, доводить Львов.

«Правий» чи «Лівий» сектор?

Координатори напередодні говорили учасникам та законспірованій під одного з них журналістці Радіо Свобода про «благі цілі» мітингу і про те, що його охоронятиме «Правий сектор». Над пікетом дійсно майоріли звичні для київських мітингів українські жовто-сині та червоно-чорні прапори. Але на них не було жодної символіки «Правого сектору».

На камеру учасники говорять про свою прихильність до «правих» сил.

«Ми вийшли на протест проти корупції й хабарництва. Наші кращі хлопці гинуть на фронті, а вони тут крадуть. Ми – люди, які хочуть змінити судову систему. «Правий сектор» нас підтримує, в нас добрі відносини», – пояснив Геннадій, один із координаторів акції.

Між тим учасник протесту Олексій у розмові з журналісткою, яка видавала себе за мітингувальницю, пішов на відвертість. Він зізнався, що частина організаторів та протестувальників – «ліві», які навмисне прикриваються «правими» організаціями.​

​«Це не «Правий сектор», це «Лівий», який прикривається «Правим». Насправді це «Лівий сектор», – зазначив він.

Пізніше «Правий сектор» підтвердив Радіо Свобода: жодного стосунку до пікетів під ВГСУ він не має. Керівник прес-служби активістів Артем Скоропадський обурився і попередив тих, хто прикривається іменем «Правого сектору», про відповідальність.

«Правий сектор» ніколи за весь час свого існування не брав участі в проплачених акціях… Більша частина «Правого сектору» все-таки зараз на війні, де вони борються із сепаратистами… Судячи з назви («Лівий сектор» – ред.) – це якісь провокатори, які діють для того, щоб дискредитувати нашу організацію… Якщо хтось прикриватиметься іменем «Правого сектору», то він в найближчий час ввічливо їм пояснить, що так вчиняти не варто», – зауважив Артем Скоропадський.

Одна з прихильниць «Правого сектору», Олена, вирішила долучитися до проплаченої акції – щоб спостерігати за ситуацією.

«Правий сектор» тут ні до чого. Ним прикриваються – це однозначно. Я сама прихильниця «Правого сектору», тому туди й пішла… Ця акція – чиясь технологія, – переконує Олена. – Для пенсіонерів це мета заробити гроші. Деякі з них ходять на не важливо які акції, не важливо де. Люди не розуміють, хто такий і Львов і його колеги. Я теж не знаю, хто він і чим займається. Нам не пояснювали, в чому його вина», ­­– зазначає прихильниця «Правого сектору».

Організація «Лівий сектор» офіційно не зареєстрована, з’ясувало Радіо Свобода. Офіційно вона згадується лише у переліку незареєстрованих громадських об’єднань Дніпропетровської облради: без адреси, телефону чи імен. Єдиний пов’язаний з цим об’єднанням сайт – рівненської обласної організації «Правовий всеобуч», на якому вказано, що попередня назва об’єднання – профспілка «Лівий сектор».

Назву «Лівий сектор» мають кілька регіональних груп у соцмережах і дві загальноукраїнські. В одній – дописи закінчуються із завершенням Майдану, інша – є активною досі. Всі ці ресурси рясніють сепаратистськими висловлюваннями та дописами, більшість – мають банери сайтів сепаратистів та бойовиків, що діють на Донбасі.

Маніфест «Лівого сектору» на цих пабліках говорить про єдність «українського, білоруського й російського народів» і про те, що Україна або її частина можуть розглядати питання входження до складу Росії шляхом референдуму. Навіть рівненський сайт має допис про те, що «держава є абсолютним злом, із яким треба боротися».

Кореспондент Радіо Свобода став переписуватися з ведучими пабліків «Вконтакте» під виглядом прихильниці сепаратизму. І отримав відповідь з подякою за такі погляди.

Днями з’явилося офіційне підтвердження того, що проукраїнські мітинги з гаслами часів Майдану можуть бути зрежисовані сепаратистами. Так, СБУ викрило й затримало організаторів імпровізованого штурму Адміністрації президента вночі 3 лютого. Ними виявилися бойовик угруповання «ДНР» та полковник Генштабу, який тримав зв’язок з сепаратистами, відзвітував керівник СБУ Валентин Наливайченко.

«Платні» мітинги – ознака бідності

Підзаробити на патріотизмі українці вважають за щастя: відстоюєш гідну ідею й водночас гроші отримуєш. Проте ніякої гідності в цьому немає, а люди йдуть на проплачену акцію не через хороше життя, пояснює Радіо Свобода соціальний психолог Олег Покальчук. Його не дивує наявність у спільноті «платних мітингарів» людей із сепаратистськими поглядами.

«Величезна маса людей є просто населенням, тому абсолютно спокійно «пускається у всі тяжкі», не думаючи ні про мораль, ні про Кримінальний кодекс України. Для них ніякого Майдану не було, просто нові обставини, нові можливості, нові декорації», – говорить психолог Покальчук.

Декан факультету, де навчається мітингувальник Артем, регулярно телефонує його матері через те, що він не ходить на пари. Артем – відвідує проплачені акції разом із бабусею, як вона каже, щоб заробити на життя. І пропускає заняття заради цього. Юнак щодня з восьмої до шостої виголошує в мікрофон гасла «Люстрація!», «Крадій!», «Хабарник!», «Львова на нари!», а його бабця тим часом з іншими пенсіонерками тримає плакати.

Серед охочих заробити на мітингах – люди на межі бідності. Тут є другокурсник у полатаних черевиках, який не має коштів на обнову, дівчина, яка не має чим платити за квартиру в Києві. Деякі присутні на «протесті» зізнавалися, що давно працюють таким чином, бо це єдиний їхній заробіток.

Як організувати протест у Києві: хто платить, той і замовляє мітинг

Працівники Вищого господарського суду висловили Радіо Свобода свою думку: дійсними ініціаторами мітингу виступили власники «Надра Банку», який пов’язують із Дмитром Фірташем, та одна з компаній, імовірно, пов’язана з цим банком. Голова суду Богдан Львов констатує, що у його суді нині розглядаються справи щодо фінансових зобов’язань «Надра Банку», одна з них – стосується повернення державі близько 250 мільйонів гривень, які банк отримав як рефінансування. Проміжні рішення ВГСУ в цій справі, датовані січнем, Радіо Свобода побачило у базі даних суду.

Радіо Свобода звернулося до «Надра Банку» з приводу цих позовів та можливої участі банку в організації пікетів під судом. Однак у банку зазначили, що наразі ці теми взагалі не коментують.

«Вибачте, але на даний момент часу дана інформація не коментується», – відмовляються від відповіді у приймальній «Надра Банку».

Одна з причин мовчанки стала зрозумілою 6 лютого: Нацбанк повідомив, що днем раніше визнав «Надра Банк» неплатоспроможним і запровадив у ньому тимчасову адміністрацію.

Політтехнолог Тарас Березовець, зі свого боку, в коментарі Радіо Свобода зазначив: високоймовірним є те, що за цією й подібними проплаченими акціями стоять великі фінансові групи, зокрема – група Фірташа та представників нинішньої опозиції.

«Порив більшості українських громадян, реакція суспільства на необхідне очищення влади виявилися зіпсовані тим, що багато так званих люстраційних чисток мали відверто замовний характер. Цілком можливо, що йдеться про справу, в якій можуть бути замішані інтереси не лише Сергія Льовочкіна, а й інших впливових українських магнатів», – коментує політтехнолог Березовець.

Між тим, Радіо Свобода отримало копію заяви на проведення мітингу під стінами ВГСУ. Її автором виявилася громадська організація «Європейська країна», зареєстрована у центрі Києва, на Грушевського, 4 б.

Попри високі ціни на офісну площу в цьому районі, організація не є відомою. Радіо Свобода відвідало місце перебування «Європейської країни» і з’ясувало, що її вже три роки немає на Грушевського, 4 б. Про це розповіли місцеві жителі та члени інших об’єднань, які перебувають поряд із колишнім офісом «Європейської країни».

Її згадують здебільшого в сюжетах про пікет під судом на телеканалі «Інтер», співвласником якого, як і у випадку з «Надра Банком», є група компаній Дмитра Фірташа.

Свого сайту це об’єднання не має. Водночас для охорони пікету воно запросило вояків у камуфляжі, із шевронами «Батальйон «Південь». У МВС та Міноборони заперечують, що в їхньому підпорядкуванні є такий батальйон. Один із керівників людей у камуфляжі на прохання працівників суду та правоохоронців назвався як Валерій Кукреш, представник «Організації сприянням Збройним силам України імені Сагайдачного». Цей чоловік, за даними єдиного державного реєстру підприємців, володіє невеликим бізнесом у Запоріжжі у хімічній галузі.

Назву ж структури «Батальйон «Південь» згадують лише у публікаціях про політичну боротьбу в Гостомельській міській раді на Київщині. Так, люди з шевронами «Батальйон «Південь» увійшли на сесію ради з місцевим депутатом та бізнесменом Юрієм Прилипком як його охорона. «Хлопці в камуфляжі» під стінами Вищого господарського суду не на камеру теж зізнавалися, що вони з Гостомеля.

Чи є ці люди організаторами одного «платного» протесту, чи це є формою бізнесу?

Журналіст Радіо Свобода попросив депутата Вишневої міської ради Київської області Володимира Тищенка, який спеціалізується на боротьбі з забудовою зелених зон, зателефонувати до представника об’єднання «Європейська країна» Сергія Ковальчука, який подавав заяву на мітинг під судом. Депутат назвався представником одного зі скандальних забудовників міста Вишневе і попросив допомоги в організації мітингів для вирішення своїх земельних питань.

Сергій Ковальчук зголосився, озвучивши розцінки за кожного мітингувальника, і посилаючись на свій досвід організації протестів.

«Оскільки люди будуть «привозні» з Києва, то зазвичай наші розцінки у таких випадках – від 90 до 120 гривень за одну людину за годину. Транспорт ми забезпечуємо», – розповів організатор платних протестів потенційному «замовникові».

За словами Володимира Тищенка, проплачені мітинги характерні не лише для столиці, а й для Київської області. Однак у невеликих містах вони впадають у вічі, якщо учасники не є місцевими мешканцями.

Радіо Свобода продовжує відстежувати тему «проплачених» акцій протесту в Україні і готове надати слово всім, хто має свою позицію у цьому питанні або є стороною конфлікту.