Львів – Сьогодні в Україні вшановують День Соборності. 96 років тому відбулась знакова для історії України подія – Українська і Західно-Українська Народні Республіки об’єднались. Хоча реально єдина держава так і не утворилась і мрія про незалежну державу залишилась мрією.
У Центральному Державному історичному архіві України у Львові зберігається зразок документа 1917 року «Відзнака Соборності України». У ньому пишеться: «У році 1917 року зійшла зоря свободи для України, зачали творитися українські власти, українське правлінє, українське військо. І на спомин цих великих подій купить з нас кождийцю відзнаку».
На ній зображено святого Михайла з мечем і щитом, а щиті – лев, зверху напис – «Україна», внизу – «1917». Відзнаку виготовляли зі срібла, її можна було носити на одязі або повісити на годинник чи між коралями, як дукач. За гроші з продажу планувалось купити землю під «Український город» у Львові, щоб «виховуватитам молодь на характерних громадян і сильних стрільців».
«Перша Світова війна була каталізатором у тому, що мільйони українців були мобілізовані у чужі армії. Було багато полонених галицьких вояків, які потрапили на Наддніпрянщину, було багато українських вояків, які потрапили в австрійський полон. Зустрівшись, прості люди побачили, що живуть по обидва боки такі самі люди, з мовою і прагненнями. Український політикум просто перескочив через голови. Є свідчення, коли перший раз наддніпрянці побували у Львові і побачили «Кобзар», то з русифікованих ставали українцями. Вони відчули, що тут така ж земля. Їх війна зробила українцями. Ідея соборності витала ще від часів Центральної ради і документ маємо про зразок «Відзнаки Соборної України». Її суть, коли мали соборність у 1919, а ідея витала вже у 1917 році»,– розповідає керівник відділу публікацій та інформації документів Центрального державного історичного архіву України у Львові Ігор Смольський.
Акт Злуки як спомин
Робітнича газета «Вперед», орган соціал-демократичної партії, щоденно виходила українською і польською мовами. 23 січня перші шпальти були присвячені Акту Злуки. Тут опублікувано умову з’єднання УНР і ЗУНР, що містила п’ять параграфів, зокрема, що «ЗУНР хоче перестати існувати, як самостійна держава, а з цілою своєю територією і усім горожанством творити частину української державної цілісності; з огляду на історію, соціальні і культурні різниці отримає ЗУНР для своєї території і свого горожанства територіальну автономію».
В історичному архіві зберігаються відозви галичан до наддніпрянців і, навпаки, галицькі українці звертались до братів-козаків словами, що «Україна – єдина, соборна, неподільна і має з’єднатись в одну державу, щоб боротись проти ворогів».
«Ідея соборної України була виплекана, вимріяна різними частинами України. Якби не було відгуку Наддніпрянщини чи Галичини, то не було б Акту Злуки», – наголошує історик Ігор Смольський.
96 років тому у Львові частина галицьких українців мріяла про Велику Україну, інша радше боялась загрозливої ситуації, різних менталітетів та історичних ворогів по обидва боки збручанського кордону. Та й розуміли, що таке об’єднання у тодішній ситуації не реальне. Війська київського уряду не змогли протистояти Червоній Армії. Армію Денікіна підтримали Франція і Англія. Голова уряду й командувач Симон Петлюра покладав великі надії на підтримку Польщі, якій і погодився віддати Галичину. 21 квітня 1920 року підписав договір з Варшавою. Відтак Акт Злуки залишився гарним спомином про урочисту подію.
«Чому програла українська революція тих років? Те що інші народи, які мали за собою історичну традицію і спадщину, виявились більш готовими до викликів часу, а це і сусідня Польща , і більшовицька Росія. Українці діяли за часом. Ми завжди чогось добігали. Якби вчасно інтелектуали слухали, що бажає народ і робили вчасні висновки, то не було б програшу», – говорить Ігор Смольський.
22 січня 1926 року газета «Діло» згадує великі роковини Соборності, тобто цей день вшановували у Львові. У часописі надруковані спогади про цю подію очевидців.
Через десять років журнал «Українське юнацтво» 22 січня 1936 року також першу статтю присвятив Акту Злуки, у якій мовиться, що Злука ЗУНР і Східної України могла відбутись швидко, якби ідея соборності в українському народі була досить жива. Однією з причин поразки називають те, що свідомість не тільки в народних масах, але також у провідників не була цілком зріла, як у Східній Україні, так і Західній. «Заглибоко врізалась у цю свідомість збручанська границя, що нею наїздники розшматували українські землі».