Українці в діаспорі не лише плекають свої національні традиції, а й намагаються якомога більше розповісти мешканцям тих країн, де вони живуть, про ці традиції. У маленькій Естонії, зокрема, про традиції українського Різдва та культуру України загалом багато знають від музиканта Руслана Трочинського, якого за таку його діяльність навіть нагородили грамотою Міністерства закордонних справ і назвали народним послом за зміцнення культурних зв’язків між Україною та Естонією. Багато хто пам’ятає Руслана, коли він ще грав на тромбоні у гурті «Гайдамаки». Тоді – 10 років тому – під час свого першого турне до Праги хлопець зустрів на Карловому мості своє кохання – дівчину з Естонії. Згодом вони одружилися і в них тепер троє діточок, які вже теж співають разом із татом. Гурт «Свята ватра», в якому українець зібрав місцевих музикантів, здобув неабияку популярність в Естонії. Радіо Свобода розпитало Руслана Трочинського, як він відзначатиме свято.
– Завтра з донькою будемо виступати в школах – простих естонських школах у Таллінні та поблизу, нас запросили співати пісні – є така програма «Пісні, які співала моя бабця, моя мати, я співаю, і тепер мої діти співають». Тобто зі сцени я буду розповідати про наше Різдво, про традиції Різдва, про те, як українці святкують Різдво, будемо співати з донею колядки та інші пісні, які співала моя бабця і тепер співає доня.
– В Естонії ж не дуже багато українців, ви один із небагатьох, можна так сказати. Чи ви гуртуєтеся всі на свято, чи святкуєте разом?
– Ну Святвечір – це родинне свято, але світське і більше, коли громадою збираємось, так це вже після. Наприклад, завтра буде літургія в церкві греко-католицькій у Таллінні, потім у Нарвії – там українці навіть колядувати ходять. У кожному місті громади збираються разом, роблять концерти, вертепи, колядки співають, тобто життя бурлить і один про одного знають.
– За цей рік, який минув від подій на Майдані в Україні, Ваша діяльність в Естонії дещо розширилась. Ви стали неофіційним послом культури української в цій країні. Ви проводили багато концертів і на деяких з них я навіть бачила на світлинах присутнього президента Естонії Томаса Ілвеса у вишиванці. Як виникла ось така діяльність, яка очевидно допомогла естонцям інакше подивитися на українців?
Те, що відбулось в Україні – Революція гідності – викликало в естонців підтримку. Вони переживають за українців і турбуються як тільки можуть
– Ну насправді з першого дня, як я почав жити в Естонії, я діяв і розповідав естонцям про Україну. Безумовно зараз те, що відбулось в Україні – Революція гідності – викликало в естонців підтримку. Вони переживають за українців і турбуються як тільки можуть. Уже в грудні (2013-го) я зробив перший концерт, зібрав усіх фолк-музикантів і ми підтримали українців, які вийшли на Майдан. Ми грали пісні, заграли разом з естонськими фолк-музикантами гімн України! Потім ми зробили дуже великий концерт на площі Свободи в Таллінні, де зібрали також багато відомих музикантів, я написав пісню «Вогонь запеклих не пече», присвятив її загиблим на Майдані – Небесній сотні. І вже після цього президент Томас Ілвес запросив мене, коли вони зустрічалися з президентом Фінляндії – я співав цю пісню під час зібрання ще з однією відомою естонською співачкою, президенти встали і плакали... З тих часів президент постійно запрошує.
Президент Естонії Томас Хендрик Ілвес та Руслан Трочинський під час фольклорного фестивалю влітку Viljandi Folk music Fest. Під час виконання пісні «Вогонь запеклих не пече» Ілвес зняв капелюха
Сьогодні наприклад мене запросило Міністерство культури Естонії. Раніше Міністерство закордонних справ дало мені грамоту і мене назвали народним послом за зміцнення культурних зв’язків між Україною та Естонією.
– Я у соцмережах читала про те, що Вас запросили на тамтешнє телевізійне шоу, в якому дуже відомі естонські музиканти – Ви будете разом з ними – співатимуть пісні один одного, і що Вам доведеться співати з колись дуже популярною ще, зокрема в Радянському Союзі, естонською співачкою Анне Вескі. Але, я читала, Ви готуєте для неї якийсь сюрприз?
– Ну так... Я хочу взяти її пісню російськомовну, ту, яку я ще пам’ятаю з часів 90-х років, перекласти її на українську мову і заспівати їй. І так само вона має співати мої українські пісні.
– Цього вечора, звичайно, нашим слухачам цікаво би було почути від Вас різдвяну колядку.
– Дай боже миру та щастя всім слухачам Радіо Свобода і, головне, цінуйте свободу і розумійте, що це таке!