Ірина Вівчар
Київ – «Вали домой, Вова» і «Желаю каждому рабу проснуться в цинковом гробу» – за такі плакати художнику із Пермі Антону Мирзіну у Росії загрожує до 5 років за ґратами. Після ажіотажу у російських ЗМІ та численних погроз йому вдалося втекти до України – буквально за день до відкриття кримінальної справи. Про те, чому Україна стає притулком для «неугодних» росіян, за яких умов впаде путінський режим та чому у Росії не можливий Майдан, Мирзін розповів у інтерв’ю Радіо Свобода.
– Хто Вам погрожував у Росії?
– Коли такі речі висилають на телефон чи дзвонять, то не представляються. Я можу зрозуміти, що це не спеціально найняті люди, це звичайні люди, як їх називають «ватніки». На жаль, виявилось, що «народ і партія єдині». В цьому плані і вище керівництво країни, і середня ланка, і силові відомства, і прості люди – вони всі в єдиному пориві за таку «травлю».
– Які справи проти Вас порушили?
– Зараз, по-моєму, одна справа за 280 статтею, частиною другою. Це заклики до екстремізму із використанням телекомунікаційних мереж, тобто Інтернету. Ще хочуть «впаяти» статтю 282, це також повністю політична стаття, і ще чомусь реабілітацію нацизму. Девони там її побачили, незрозуміло. Чи то у жуках колорадських, чи то у чому. Максимально загрожує5 років. Але в моєму випадкові, тільки сів – зразу ж убили.
– Своєю плакатистикою Ви боретеся із радянською свідомістю. Є думка, що для того, щоб радянські пережитки відійшли у минуле, має відбутися зміна поколінь. Для Росії це справедливе твердження?
– Це не стільки зміна поколінь, скільки зміна мислення безпосередньо у кожній людині. Покоління – це занадто масштабний показник. Що саме буде в Росії? Свого роду когнітивна революція, тобто революція свідомості. Вона відбувається як в окремій людині, так і в цілому суспільстві якимось лавиноподібним процесом. Для цього не потрібні покоління, для цього треба просто почати думати.
– Тобто це процес знизу?
– Це процес не те щоб зверху чи знизу, це те, що народжується всередині завдяки тому, що людина – це суб’єкт буття. Вона має знаходити в собі сили робити так, як вважає за потрібне. Наприклад, я вважаю потрібним знищити радянську реальність, яка, на жаль, все ще тягнеться, як хвіст. Вона зовсім не життєздатна і є серйозним гальмом для розвитку не тільки пострадянського простору, але і всього світу, тягне, як якір. Росія зараз майже нічого не продукує, там 5 відсотків ВВП, при цьому займає одну сьому суші. Ви уявляєте, яка низька там ефективність праці? Люди існують даремно, абсолютно беззмістовно, і ось цю беззмістовність їм потрібно буде перебороти на особистому плані. Кожному. По можливості, звісно.
– Я питаю тому, що Ви, живучи в Росії, маєте чітку проукраїнську позицію. Натомість багато Ваших співвітчизників, здається, не намагаються шукатидостовірну інформацію.
– Мене вже питали, невже вони не можуть знайти інформацію? Справа не у цьому. Можна відвідувати сайти відповідної направленості, де всі будуть говорити «Крим наш» і так далі. Справа в тому, як людина верифікує інформацію. Де сходиться сама реальність? Вона сходиться у людині. Моя позиція проукраїнська і залишається проукраїнською, тому що у цій позиції я бачу майбутнє, бачу розвиток і потенціал. А на жаль у російській, сьогоднішній, я бачу лише розпад і деградацію.
– Ви у Росії не відчували себе «чужим серед своїх»?
Я намалював плакати – за їхніми мірками я створив щось жахливе
– Це питання страху. Людина може все розуміти, але вона цього ніколи не скаже через страх, тиск колективу, сім'ї. Це тваринний страх, не людський – перед фізичним знищенням, перед економічною неспроможністю. Людина почне, вибачте, випендрюватися, її звільнять з роботи, її поб’ють, її посадять в тюрму. Я намалював плакати – за їхніми мірками я створив щось жахливе.
– Проти агресії Путіна розгорнуто масштабну боротьбу, Ви ж зображаєте його фейковим царем та маріонеткою.
– Біда багатьох, у тому числі і російської опозиції, що вони демонізують Путіна аж до другого Гітлера. Це неправильно. Вони дають йому тим самим карт-бланш.Його виставляють диктатором, а насправді він просто дурень. Це людина, яка поїхала мізками, тому що когнітивний дисонанс – це, як правило, те, чим закінчує будь-який спецслужбіст. Є гарний епізод з фільму «Жесть», сьогодні його ставив у Фейсбуці. Там оперативний співробітник займається оперативною грою, тобто «розводить» людей на щось, постійно їх обманює. Коли він довго знаходиться у цій сфері, то починає дико нікому не вірити, у тому числі і самому собі.
Путін – це такий «профдеформований» співробітник КДБ плюс недоцар, з якого зліпили царя. Це настільки сплановано, неправдиво і комічно, але з великою часткою трагедії
Виникає когнітивний дисонанс. Як правило, люди, які працюють там, дуже погано закінчують. Путін – це такий «профдеформований» співробітник КДБ плюс недоцар, з якого зліпили царя. Це настільки сплановано, неправдиво і комічно, але з великою часткою трагедії.
– Коли у Росії були протести на Болотній площі, одна із російських журналісток сказала, що «тоді не було людей, готових брати Кремль…
– Частково це правда. У нас дуже все орієнтовано на лідера. Якщо лідер не готовий – ніхто не готовий. У вас якось не так. У вас лідери були, але у цілому народ був готовий. Вони самі все знали і по максимуму зробили, не зважаючи на жертви. А тут дивляться на цього героя новоспеченого і чекають, коли він скаже: «Вперед!». Не було сказано цього «вперед», а далі самі знаєте, що було: засудження і «злив» протесту.
Функція опозиції в Росії – це злив протесту, недопуск переходу його із соціального у політичний, на жаль. Майдан у Росії не можливий з причини великого об’єму
В цілому так виходить, що функція опозиції в Росії – це злив протесту, недопуск переходу його із соціального у політичний, на жаль. Майдан у Росії не можливий з причини великого об’єму. У Росії 2,5 мільйони правоохоронців і солдатів, це величезна армія. Хто проти неї? Ці вояки, покликані стримувати народний протест, добре озброєні і оснащені. Силовий варіант відпадає. Можливий варіант – це домовленості у владі по «зливу» тих силовиків, які не спроможні домовлятися, і запуск процесу дефедералізації. Це не розпад на велику кількість «республік», де владу візьмуть бандити і будуть робити всюди кордони, через які треба буде їхати і платити, адефедералізація із можливістю виходу. Рішення про вихід зі складу приймає народ, який живе на цій території. Жодних проблем: проголосували – і вийшли. Можливо, назад попроситесь, і таке можливо. Це все вирішувати повинні люди. Захотіла Калінінградська область стати Кенігсберзькою республікою – будь ласка. Тільки ніхто нікого не має тягнути на мотузці.
– Межа доволі тонка, адже така сама позиція Росії щодо Криму: проголосували – і від’єдналися…
– Ні, тут є різниця. Коли йдеться про самовизначення нації в імперії, що розпадається, – це одне. А коли від суверенної держави, як от Україна, відколюють шматок і називають це «вільним волевиявленням народу», а насправді все зроблено під натиском пропаганди і за допомогою провокаторів із сусідньої країни – це зовсім інше. Дерибанити імперію зла, яка нікому не потрібна, – можна, а відколювати шматок від суверенної держави – ні.
– Ви називаєте сучасну Росію імперією зла?
Сучасна Росія – це імперія зла. При чому зла не якогось вишуканого, вишкаленого і естетичного, яким була нацистська Німеччина. Тут нема ніякої естетики, це мерзотна річ, яка має піти в історію і не повертатись
– Звичайно, вона ніколи не переставала нею бути. Російська імперія, Радянський Союз, сучасна Росія – це імперія зла. При чому зла не якогось вишуканого, вишкаленого і естетичного, яким була нацистська Німеччина. Тут нема ніякої естетики, це мерзотна річ, яка має піти в історію і не повертатись. Її нав’язуютьдо такої міри, що вона самовідтворюється і продовжує хотіти нових жертв – як зсередини, так і зовні. Це як хворий організм, як ракова пухлина.
– Де тоді ця межа терпіння? Я очікувала значного посилення санкцій і допомоги Україні після падіння літака Мі-17.
– 2008 року був збитий Боїнг із Пермі. Я сам тоді проводив розслідування і дійшов висновку, що він був знищений свідомо через присутність важливої особи на борту – генерала Трошева. Можливо, у ті роки також виникало питання про зміну влади, але воно було кулуарне, десь у верхах вирішили прибрати ключового персонажа. Таким же чином «прибрали» генерала Лебедя, який відіграв величезну роль у домовленостях у Чечні. Він загинув також у «дивній» автокатастрофі. Далі був польський літак. Тоді світ закрив на все очі, коли було очевидно, чиїх це рук справа і кому це вигідно. А з цим літаком, збитим зараз, це взагалі кричущий акт агресії. Можливо, він не був спланований: дурням, сепаратистам дали погратися комлексами, вони ж не розуміють наслідків своїх дій. Це збиття літака – початок кінця імперії Путіна, це відкритий акт агресії проти всього світу. Світ не може закрити на це очі. Актів агресії достатньо багато було, як внутрішніх, так і зовнішніх.
Ніхто серйозно Росії по руках не дає і не давав, окрім теперішніх санкцій. Захід прагматичний, Захід розуміє, що силовим шляхом Росію не взяти, це теж факт
Ніхто серйозно Росії по руках не дає і не давав, окрім теперішніх санкцій. Захід прагматичний, Захід розуміє, що силовим шляхом Росію не взяти, це теж факт. Ані звичайними операціями, ані ядерною зброєю, якої, до речі, в Росії, майже немає. Ядерні заряди всього 10 років існують, потім їх треба переробляти. Можливо, у Росії є лише тактичні заряди, які б’ють на пару сотень кілометрів, а стратегічних сил вже нема. Це дозволяє тиснути санкціями, на які Росія не має що відповісти.
– Які будуть Ваші прогнози? Коли під дією цих та інших факторів у Росії зможе розпастися авторитарна система влади?
Влада в Росії лише з вигляду є монолітом. Насправді там є дуже багато кланів. Основні – економічний та силовий
– Влада в Росії лише з вигляду є монолітом. Насправді там є дуже багато кланів. Основні – економічний та силовий. Силовий займається внутрішніми питаннями, а економічний має зв'язок із зовнішнім світом. Через тиск на останній і комунікацію з ним все і буде вирішуватись. У їхніх інтересах – протягти людей: Навального, Ходорковського і так далі. Для мене ці люди мало чим відрізняються від Путіна, лише на їх руках не так багато крові. Імперські «замашки» Навального вже були продемонстровані, коли він в одному з ефірів сказав, що ми (українці та росіяни – ред.) – один народ. Це викликало гнівні коментарі з боку українських журналістів, і справедливо. Він підтримав свого часу війну в Грузії. Зараз йому світить десять років. Я, звичайно, за те, щоб його негайно відпустили, але він особисто мені не подобається. Ходорковський – теж дуже сумнівна постать.
– Коли плануєте повернутися у Росію?
– Тільки на танку (сміється – ред.). Жартую, звісно, але лише тоді, коли будуть відмінені всі політичні статті, режим буде повалено, бо повертатися у лапи «томатної гебні» я не маю бажання.