(Рубрика «Точка зору»)
До 1 грудня 2014 року Володимиру Путіну все вдавалося. З моменту анексії Криму у березні, що поклало початок протистояння з Заходом, і якого не бачили з часу закінчення Холодної війни, Москва користувалася асиметричними перевагами: вона була готова використовувати силу, щоб домогтися поставлених цілей в Україні, і, можливо, не лише в ній. Але Захід до цього не був готовий.
Але цього тижня з’ясувалося, що короткострокові переваги Росії затьмарені її довгостроковими структурними слабостями.
Ознак цього безліч.
По-перше, рубль. Російська валюта потерпає від подвійного тиску – санкцій та падіння цін на енергоносії. Першого грудня вона пережила найбільше одноденне падіння з 1998 року, вперше перетнувши психологічний бар’єр 50 рублів за долар.
По-друге, нафта. Ціна товару, що є підґрунтям російської економіки, з літа впала на 25%. Рішення не скорочувати видобуток нафти, яке ухвалила ОПЕК 1 грудня, призвело до падіння ціни на нафту марки Brent до менш ніж 70 доларів за барель. І очікується, що навіть ця найменша ціна за п’ять років, буде скорочуватися.
Жартівники запитують, що спільного між рублем, нафтою та Путіним, і відповідають: всі сягнуть цифри 63 наступного року.
І, звичайно ж, справа «Південного потоку». По закінченню переговорів із турецьким прем’єром Реджепом Таїпом Ердоганом 1 грудня Путін повідомив, що Росія відмовляється від будівництва газогону «Південний потік», який, за задумом Кремля, мав обійти Україну і дати можливість Москві ще суворіше контролювати південь Європи. Росія не змогла задовольнити вимог ЄС щодо того, що видобування і транспортування газу не може бути монополізовано однією компанією.
Відмова від «Південного потоку» – дипломатична поразка Путіна
Оглядач газети New York Times Ендрю Рот написав, що відмова від «Південного потоку» стала «рідкісною дипломатичною поразкою» Путіна та «рідкісною перемогою ЄС і адміністрації Обами, які виглядали досить безпомічно протягом цілого року», особливо відтоді, коли Путін «анексував Крим і підбурив заворушення на сході України».
Ці біди російського президента збіглися у часі, але були цілком передбачувані. Як і ті, що ще прийдуть найближчими місяцями.
Бо головним джерелом сили Росії було те, вона було інтегрована у світову економіку, і до неї ставилися як до поважного члена світової спільноти, але вона, тим часом, зневажала загальні правила.
Свою позицію члена «Групи восьми» путінська Росія використовувала для того, щоб корумпувати західні еліти, потихеньку скуповувати європейські енергетичні компанії, що створювали енергетичну інфраструктуру, і відкрито ігнорувати європейське антимонопольне законодавство.
Інколи Росія дозволяла собі поведінку «злодійської держави», коли окупувала частину територій Грузії у серпні 2008 року, за що отримала не більше, ніж ляпас по руці.
Росія стала проблемою, яку потрібно вирішувати
Але в Україні Росія перевершила себе. Анексією Криму вона створила перший післявоєнний прецедент насильницької зміни кордонів у Європі. А на Донбасі, озброївши місцевих промосковських бойовиків, вона, фактично, вдерлася в Україну.
Після цього, а особливо після того, як ці збройні угруповання збили літак «Малайзійських авіаліній», Захід вже не міг робити вигляд, що Росія є поважним членом світової спільноти. Вже неможливо було говорити, що Росія – партнер, з яким можна співпрацювати. Росія стала проблемою, яку потрібно вирішувати.
Із моменту, коли Росія стала державою-парією, її сила почала танути
Західні санкції та послідовна ізоляція Росії від світової економіки, можливо, і недостатні заходи для того, щоб стримати Москву в довгостроковій перспективі. Але вкупі з падінням цін на нафту вони можуть серйозно покалічити російську економіку на довгострокову перспективу.
Довгострокова перспектива вже почалася.
Вже 2 грудня уряд Росії оголосив, що наступного року російську економіку чекає спад. За оцінками уряду, ВВП впаде на 0,8%, а незалежні економісти вважають, що спад складе не менше ніж 2%. Доходи зменшаться на 2,8%, інфляція зросте на 9%, втеча капіталу становитиме не менше ніж 128 мільярдів доларів. На додачу до цього, російські банки винні закордонним кредиторам 700 мільярдів доларів, а відрізані від західної банківської системи, вони не можуть позичити нові гроші для рефінансування боргів.
Економічна скрута стане «новою реальністю» для Путіна, говорить російський економіст Сергій Гур’єв, який був змушений виїхати з Росії минулого року. В інтерв’ю газеті The New York Times він сказав, що Путіну «завжди щастило, але це везіння скінчилося».
Якщо цього року Путіну вдалося врятувати свого союзника, сирійського диктатора Башара Асада від американських авіаційних бомбардувань і зламати плани європейської інтеграції Вірменії та України, то вдалий рік закінчується.
Наступний 2015 рік буде набагато складнішим для Путіна.
Браян Вітмор – оглядач Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода