Майбутніх співробітників Генштабу треба тестувати на поліграфі – радник міністра

Денис Плішко

Нестачу зимових речей відчувають близько 40 відсотків українських військових на передовій. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода заявив радник міністра оборони, голова ради волонтерів при відомстві Давид Арахамія. Він вважає, що Міноборони провалило кампанію підготовки до зими. Радіо Свобода зокрема запитало у Давида Арахамії, як поєднується його робота у міністерстві з волонтерством.

– Частіше за все я стикаюсь із неповороткістю і бюрократизмом у міністерстві. Чому? Бо це дуже закостеніла структура, яка майже не адаптована до нинішньої ситуації, коли триває війна. Має бути адаптивна структура, яка зможе адаптуватися до швидких змін у середовищі.

– Наскільки зараз забезпечені наші бойові частини – хоча б ті, що зараз на передовій?

– За нашими оцінками, і це дуже розходиться з даними Міністерства оборони, близько 40 відсотків солдатів, які зараз на передовій, так чи інакше відчувають нестачу зимових речей. Це дуже сумні цифри, чому тому що з літа цю тему мусували. А, по-друге, ми провалили – ну не ми, а Міністерство оборони реально провалило цю кампанію підготовки до зими. І, по-третє, сьогодні -8, -10, де хлопці на передовій, і навіть страшно подумати, що відбувається. Тому сьогодні ми практично в авральному режимі. Всі волонтери збирають цей зимовий одяг, допомогу. Й організації, і міжнародні фонди, канадський уряд, австралійський уряд – до всіх ідуть постійні звернення негайно надати зимову форму для того, щоб елементарно люди були в теплі.

– Чи є якась дата, яку Ви ставите собі за мету, коли всі військові мають бути забезпечені зимовим одягом?

– Дати такої не має, чому – тому що нема якогось бюджету, який ми готові витратити і можемо витратити. Ми дзвонимо в усі дзвони. Щодня – по одному, по два спальники. Коли бувають великі спонсори – дадуть по дві тисячі спальників. Але, щоб ви розуміли, на сьогодні на війні – понад 250 тисяч солдатів, триває постійна ротація. Це дійсно великі цифри, дуже велика кількість.

– Чи правда, що є проблема з тим, що до військових доходять неякісні продукти – попри сертифікацію і перевірки?

– Є дуже серйозна проблема. Цей ринок дуже привабливий для недобросовісних постачальників, які роками створювали корумповані схеми постачання неякісної продукції. Сьогодні є волонтери, які працюють у Міністерстві оборони на штатних посадах, і ці люди вже починають розкривати ці схеми, висувати претензії, змінювати систему вхідного контролю якості цієї продукції. От тут у нас вже є термін: ми дуже сподіваємося, що до нового року нам вдасться суттєво підняти рівень продукції, яку постачають в армію.

– Як Ви розібралися з тендерними закупівлями?

– По-перше, підключилося дуже багато волонтерів-юристів. По-друге, знов-таки, у тендерний комітет ввели представників волонтерських організацій, щоб подивиться зсередини. По-третє, є дуже багато ображених раніше чиновників, які брали участь у схемах у минулому і готові поділитися цією інформацією і розказати, як ця корупція, у чому виявляється. Фокус суспільної уваги на систему державних закупівель дуже великий, і я сподіваюсь, що з новою Радою нам вдасться внести конструктивні зміни у законодавство і заламати більшість із цих схем.

– При забезпеченні на передову, кому надається пріоритет – підрозділам МВС, Міністерства оборони, СБУ?

– На жаль, у нас не існує єдиного логістичного центру закупівель та розповсюдження. Кожне міністерство придумує свою власну картину і реалізує цю свою власну картину по-своєму. Тому сьогодні є і МВС, сьогодні є Міністерство оборони. Є територіальні батальйони, які формально підпорядковані Міністерству оборони, але віднесені до бюджету облдержадміністрації, – там узагалі повна біда з їхнім забезпеченням. Бо очевидна нескоординованість функцій, бо ОДА не знає, що має надавати Міністерство оборони, а Міністерство оборони не знає, що має надавати ОДА. Є ще Прикордонна служба і є СБУ.

Всі ці міністерства, кожний по-своєму, навіть не діляться між собою станадартами, виробляють свій власний стандарт забезпечення, і якось – погано чи добре – реалізує. Це треба змінювати. Сьогодні є співробітництво з офісом НАТО, це треба привести у відповідність до «натівського» стандарту. Чому? Тому що там це питання скоординовано вирішили і розуміють, що якщо треба купувати спальники, то у СБУ, у прикордонників чи військових спальники можуть бути однакові, або має бути дві стандартні моделі. Безглуздо кожному проходити цей шлях – це неефективне витрачання державних коштів.

– Як зараз узагалі відбувається закупівля спальних мішків? Чи є якась проблема?

– Є проблема: технічні умови в цих тендерах. Вони, як правило, пишуться під конкретного постачальника, і цей постачальник, звичайно, виграє. Якраз щодо спальників, чому тема близька, – це був перший волонтерський проект, закупівля спальних мішків, коли безпрецедентно зібрали разом 26 виробників України. Всі виробники напрацювали одну модель спальника, яку вони шитимуть, провели переговори. Виграли (у тендері – ред.) більш ніж 10 виробників, які будуть шити, вони вже потроху шиють.

Це – оперативніше, і кожний може заробити якусь копійку. Що сьогодні дуже важливо – це лібералізувати ринок постачань, щоб не концентрувати всі замовлення в одного чи двох постачальників, розкидати їх меншим. Люди зможуть платити зарплатню своїм працівникам, платити податки, і, таким чином, зменшити економічну кризу, яка є зараз в країні.

Проблема в тому, що ми досягнули цього лише щодо спальників. Все інше – наприклад, берци, – в армію в кількості 300 тисяч постачає одна компанія. Хоча реально гідних взуттєвих фабрик в Україні вистачає. І це – проблема, тендери сьогодні розписуються під одного максимум двох постачальників. Це треба змінювати, з цим будемо боротися та лібералізувати цей ринок.

– Чи плануються зміни кадрового складу Міністерства оборони, посилення його волонтерами?

– Однозначно! Рада волонтерів при Міністерстві оборони виступила з ініціативою ввести представників волонтерів у конкурсні комісії, у кадрові департаменти для того, щоб бачити, кого наймають, яким чином триває процедура узгодження на різні посади. І взагалі: наше завдання – поміняти цю парадигму, наблизити її до бізнес-структур. Тому що в бізнесі оцього кумівства значно менше, бо людей обирають за кваліфікаційними характеристиками, не залежно від того, хто порекомендував і звідки людина прийшла.

Всіх волонтерів, яких ми працевлаштували, тестували на «поліграфі», на детекторі брехні. Після цього значна частина з них відсіяна. Тож ми подаємо приклад, показуємо, як щонайменше у Генеральний штаб потрібно набирати співробітників. Чому? Тому що є висока ймовірність ідейної прихильності до російських військ та до російської присутності, і, таки чином, є такий собі внутрішній саботаж всіх процесів. Тож ми двома руками виступаємо за це. Нас почув міністр, нас почув президент. Я сподіваюся, що найближчим часом на законодавчому рівні це буде якось закріплено.