Майданівців, обраних депутатами, намагаються дискредитувати – парламентар Антонищак

Гості «Вашої Свободи»: Андрій Антонищак і Богдан Матківський, народні депутати України.

Олександр Лащенко: Із Майдану – на фронт і з фронту – до Верховної Ради. Що робити майданівцям, бійцям АТО у новому парламенті?

Ваша Свобода: Із Майдану – на фронт, із фронту – до Ради. Що робити майданівцям у новому парламенті?

Перед тим, як ми докладніше почнемо нашу розмову, пропоную сюжет мого колеги Андрія Кузнецова про те, як бійці АТО планують змогу працювати у Верховній Раді України.

Як бійці АТО зараз мають змогу працювати у Верховній Раді?

– Ваш побратим Ігор Мазур від «Правого сектору», щоправда, який не зміг бути обраним до Верховної Ради, сказав, що він сподівається (власне, і не лише він), що так званий «шопінг до Відня» вам не загрожує. Що вам тоді робити у парламенті? Респектабельні депутати – це не для вас?

Особисто я знаю, ви хоч і не є киянами, але від самого початку (а зараз була річниця розгону студентів під Стелою Незалежності в центрі столиці України), фактично з перших днів Євромайдану мерзли, боронили майданівців, були під кулями, потім були під кулями в зоні АТО. Ви, пане Матківський, – Словянськ, Краматорськ. А Ви, пане Антонищак, теж «не пасли задніх». А навіщо вам зараз Верховна Рада?

Богдан Матківський

Богдан Матківський: У першу чергу хочу сказати, що бійці АТО – це ж не є професійні військові. З цим питанням я стикнувся безпосередньо під час передвиборчої кампанії. Наприклад, я особисто не є військовим. Навіть в армії не служив.

– До речі, пан Антонищак теж не є військовим. Відразу скажу. Я не помиляюся?

Андрій Антонищак: Ні.

Богдан Матківський: За що і йдеться.

Тому моя офіційна діяльність була економічною. Я обрав виключно напрямок економічний. І по цьому працював. Економічно-соціальна робота була.

Для того, щоб добитися якихось результатів для свого округу чи в цілому для держави, то, звичайно, потрібно бути депутатом і допомагати більш професійно на законодавчому рівні для того, щоб ці соціально-економічні програми можна було втілювати в життя. Це мова йде не тільки за мій округ, а так само…

– Я нагадаю, що Ви представляєте округ у Дрогобичі (Львівська область).

Богдан Матківський: Саме так.

– Пане Антонищак, Ви є №39 у списку правлячого блоку – «Блоку Петра Порошенка». Є тут відмінність? Чи для Вас не було принциповим – йти по округу чи ні?

Андрій Антонищак

Андрій Антонищак: Я хотів би повернутися ще до попереднього запитання. З майданівців і з бійців АТО хочуть зробити якихось таких людей, які нізвідки з’явилися, прийшли у парламент і хочуть щось змінити. Насправді у нас до Майдану у всіх була своя історія. Я є успішним підприємцем, громадським діячем вже понад сім років. Я прийшов до Верховної Ради не з порожніми руками, а з певними законопроектами що стосується галузі податкового і митного законодавства, що стосується зараз, власне, війни, тобто АТО. Тому, якщо говорити, що ми прийшли нізвідки і Бог знає, що будемо робити, це не вірно.

Що стосується списку, то, знаєте, ще день до з’їзду я був у зоні АТО у Дебальцеві. І коли пролунав дзвінок і мені запропонували піти по списку «Блоку Петра Порошенка», то я погодився. До того, можливо, якісь думки були, але оскільки я брав участь у бойових діях, тому мені не було часу і не було можливостей балотуватися зокрема від округу.

– Я сказав, що Ви, пане Матківський, були у Слов’янську, Краматорську, воювали на горі Карачун. Знамениті ці події. А Ви де брали участь у бойових діях в зоні АТО, пане Антонищак?

Андрій Антонищак: Я створював перший батальйон Національної гвардії імені Кульчицького разом з генералом Кульчицьким. Тобто ми долучилися до формування. Власне, з нашого батальйону йшла Національна гвардія. І той же самий шлях, закінчуючи Дебальцевим.

– Ви склали присягу, вже зараз перебуваєте в Раді. От видно ці відеокадри. І я їх дивився. З одного боку, ви і ваші побратими, а з іншого – цих понад 60 депутатів із колишнього складу Верховної Ради, які, наприклад, голосували за закони 16 січня. За ті закони, які у тому числі призвели до того, що ваші побратими десятками гинули на Майдані. Як вам поряд із ними працювати? Комфортно, якщо можна так висловитися, чи ні?

Богдан Матківський: Якщо хтось надіється на те, що ми просто так розпускати руки відносно них, то ні, цього не буде. Якщо вони будуть втілювати ті ж самі закони, які були 16 січня, так само будуть знову пропихати, будуть якісь «цікаві» речі – будемо бачити, як буде розвиватися ситуація. Але якщо просто хтось надіється на те, що ми їх просто будемо бити тільки для картинки, то, звичайно, того не буде.

– Ні, я про це не казав, звісно.

Богдан Матківський: Вони є у меншості. Сьогодні є коаліція, велика коаліція. Тому у нас є поле діяльності для цієї роботи. Чому ми туди прийшли? Ми не для того прийшли, щоб з ними щось там зробити.

– Я жодним чином не закликаю. Просто дискомфорт не відчуваєте? Чи це законодавчий орган, який представляє інтереси різних громадян України, тобто до цього таким чином треба ставитися?

Богдан Матківський: Якщо я буду дивитися на них (депутатів, хто голосував за закони 16 січня – ред.) , то я працювати не буду, бо в мене буде боліти в душі за всі ці події і за те, що зараз відбувається. Я про роботу не буду думати. Якщо їх просто відкинути, вони для мене не існують… Насправді так і є. Я їх просто не помічаю.

– Я бачив, наприклад, кадри, як до того ж козака Гаврилюка, теж новообраного народного депутата, підходять колишні регіонали, вони з ним ледь обніматися не бажають. Не знаю, у мене дуже неоднозначне ставлення до цього. А у Вас? Ви були ж всередині там.

Андрій Антонищак: Якщо хтось думає, що я пробачу загибель своїх побратимів на Майдані, свого прапороносця чи генерала Кульчицького у зоні АТО, чи ще інших побратимів, то дуже сильно помиляється.

Але є інтереси держави. І зажди потрібно займати державницьку позицію. І якщо ті депутати, так звані «наші колеги» займуть державницьку позицію, тоді ми на них будемо дивитися зовсім інакшими очима.

Більше того, я Вам хочу привести один приклад, який я завжди усім приводжу. Покійний полковник Олександр Радієвський, вже тепер посмертно генерал-майор, стояв обличчям навпроти нас на Майдані, він витягував своїх хлопців, яких ми фактично палили в БТРі.

– Тобто пан полковник був на боці режиму Януковича. Ті самі БТРи, якими вони штурмували у лютому (всі бачили), майданівці, захищаючи Майдан, палили. Але під час операцій в АТО ви були на одному боці.

Андрій Антонищак: Другого травня ми спільно з ним, з бійцями криворізького спецназу розгромили блокпости біля Слов’янська. Другого травня він зібрав своїх бійців, ми зібрали своїх бійців і сказали, що на сьогоднішній день ми захищаємо інтереси держави Україна!

Так ще раз наголошую, якщо ці депутати, які голосували за ці «славнозвісні» закони, будуть захищати інтереси держави Україна, я думаю, що народ України їм це пробачить.

– Ми звернулися до киян і гостей столиці із запитанням, як вони оцінюють потенціал майданівців і учасників АТО у новій Верховній Раді України?

Респондент: Я думаю, що там набагато більше людей, які просто просиджують штани. Майданівців там меншість. Вони не будуть мати впливу.

Респондентка: Те, що обновити Раду треба було, то це треба. Але я не знаю. Мені хотілося би, щоб там було більше фахівців своєї роботи.

Респондент: Я вважаю, що це краще, ніж те, щоб приходили люди, які були раніше. І сподіваюся, що вони щось зроблять.

Респондент: Я думаю, що це якось, може, вплине на основну масу роботи і, може, будуть якось продуктивно працювати. Але насамперед можу сказати, що ті цінності і те, за що люди стояли тут на Майдані, то нічого цього я не бачу.

Респондентка: У них є амбіції. Можливо, ці амбіції до чогось і призведуть. Але побачимо, як вони будуть там без освіти, без якогось фаху себе поводити. Чи нападе на них та зараза, чи не нападе, скажімо так? Віримо, звичайно, у краще. Але подивимося. Знаєте, кожна ідея має право на життя.

Респондентка: Дивлячись, який саме випадок з активістів. Є деякі, які готові, які мають вищу освіту, які здатні щось принести у владу. А є такі, наприклад, як козак Гаврилюк, які кажуть на Дубаї, «Дибаї», не мають ніякої уяви про те, що треба саме робити в Раді, то це не дуже добре. Вони були героями на Майдані. Треба було ними й залишитися, я вважаю так.

– Панове, якщо я не помиляюся, ви якраз обоє з вищою освітою. Просто люди не знають.

Андрій Антонищак: Власне, йде спекуляція навколо майданівців, йде дискредитація. Я не знаю, ким вона запущена. Але йде дискредитація, що люди, які стояли на Майдані (зокрема, це почала робити ще попередня влада), що вони без освіти, вони такі, вони сякі.

– Зате Віктор Федорович Янукович мав вищу освіту і наукове звання «проффесора».

Богдан Матківський: Звичайно.

Андрій Антонищак: Освіта – це ще не все. У нас є у фракції Мустафа Джемілєв. Хтось скаже, що він не є досвідчена людина, хтось «кине камінь» у його «город»? Хоча людина без вищої освіти. Тому це не є величезний показник.

Але що стосується майданівців, то хай проаналізують списки і побачать, хто і з якою освітою. Це перше.

По-друге, я закликав би всіх не спекулювати на Майдані і на АТО. Це не дає нам преференції, що ми були на Майдані. І друге питання. А я запитаю: а чому тебе не було на Майдані? Де ж тоді твоя громадянська позиція? Якщо кажуть, що хлопці були в АТО, їх потрібно чи возвеличити, чи ще щось. Ні! Ми є чоловіки. Завдання чоловіка перше – це захистити свій дім, свою сім’ю. Ми це зробили. Ми це зробили, тому що не було професійної армії. Зараз (якувати Богу і завдяки народу України, який зрозумів, що армію потрібно шанувати і підтримувати) у нас є боєздатна армія, боєздатна Національна гвардія. І нас двох з Богданом Матківським… Ми не втекли з передової.

– В Україні війна триває насправді.

Богдан Матківський: Війна триває.

Андрій Антонищак: Однозначно. У нас батальйон сам запропонував, батальйон імені Кульчицького підтримав дві наших кандидатури та висловив нам довіру, щоб ми представляли і їх інтереси у тому числі у парламенті.

– Пане Матківський, навіть ті, хто є прихильниками і віддають вам шану як учасникам АТО, кажуть, що одна справа – це війна, це дійсно дуже важлива, геройська річ, ніхто тут не має сумніву, а з іншого – це все доволі марудна робота – тобто законодавчі акти, узгодження, перше, друге читання, документ в цілому. Все це поєднується – мерзнути біля Слов’янська і Краматорська, бути на горі Карачун і сидіти «під куполом»?

Богдан Матківський: Я вже казав, що я не був військовим, я в армії не служив. Була моя громадянська позиція піти на Майдан. Відразу після побиття студентів пішов сюди. Тут отримав посаду заступника сотника Майдану 12-ї сотні. Коли йшли у Петриківці на навчання, я не міг собі дозволити, щоб тих людей, якими я командував на Майдані, відпустити на ті завдання і бойові задачі, але вже не з палицями, а вже з бойовою зброєю десь, кудись на схід чи на Крим. Тоді ще не було ясно, куди і хто поїде. Я собі як командир, як менеджер, так само як генеральний директор підприємства, не міг цього дозволити.

Тому я пояснював свою позицію, чому я пішов. Тому і пішов. Тому що перед цим ми провели ці три місяці важких тут на Майдані і в холоді, і було багато різних моментів, де один одного підтримували. Тому не міг собі дозволити, щоб вони поїхали туди самі. Це була моя позиція. І хлопці про це знають.

– Зараз у Раді?

Богдан Матківський: Зараз у Раді. До цього я працював і менеджером, і генеральним директором був підприємства. Тому робота з паперами мені досить відома, як це робиться, що це робиться. Немає нічого такого. Нормальні речі.

– Маємо запитання додзвонювача.

Додзвонювачка (переклад): Хлопці, якщо ви герої Майдану, герої АТО, захищали Україну, а зараз ви стали депутатами. Підете у депутати, пробудете місяць там, пробудете два і нічого не зробите – вам не дадуть. Що ви будете робити далі?

І ще. Осміюють цього бідного Гаврилюка, нещасного, що він без освіти, без нічого. Чого ж його висміювати? Чому не висміюєте Ложкіна, який там з якимось фальшивим дипломом?!

– Щоправда, названий Вами останній пан не може зараз у студії підтвердити чи категорично спростувати Вашу думку щодо наявності чи відсутності диплома.

Але, панове, дійсно, мине два-три місяці, півроку, а в України зараз часу немає, Путін нікуди не дівся – і що? Що?! Так і будете сидіти «під куполом»?

Андрій Антонищак: По-перше, що стосується Гаврилюка. Я б закликав журналістів… Дійсно, знімають тільки Гаврилюка. Показують чомусь негатив. Навіщо? Мало є хлопців? Якщо хочете, зняти представників Майдану, яких дуже багато. Так само, як і представників АТО. І постійно чомусь асоціюють так: Гаврилюк – Майдан, Майдан – Гаврилюк. Так, може, людині десь не вистачає досвіду у спілкуванні з журналістами, можливо, у нього немає освіти, але я думаю, що він більший патріот, ніж дуже багато разом взятих у залі!

Те, що стосується, якщо ми за місяць, за два, за три нічого не зробимо? А я великий оптиміст. Я вважаю, що зробимо. От у мене особисто є декілька законопроектів. Я знаю, що є коаліційна угода, де чітко розписано крок за кроком, що ми маємо зробити. Давайте пройде два-три місяці, тоді ми побачимо. Тоді ми зможемо сказати, що за цей період часу ми зробили те, те і те, а от цього – не вдалося.

І я Вам ще даю слово як людина, яка займає і займала активну позицію, що якщо щось не буде виходити і всередині коаліції хтось буде заважати, що я прийду на телебачення і розкажу правду, хто, що і як робить.

– Я, до речі, ловлю Вас на слові. Якщо так трапиться, то залюбки Вас запросимо до студії Радіо Свобода. Матимете змогу у нас висловитися з цього приводу.

Запитання ще одного додзвонювача.

Додзвонювачка: Ви, добродії, поєднали з одного боку людей, а тепер я пропоную з усіх боків. Рівне право на життя усім. Ви згодні, що негайно треба ввести пенсію вам, президенту однаково на прожитковий мінімум, хліб та воду? Показували так – палець догори. Хоча інші лозунги мали. Було.

Люди не мають такої можливості на мінімальну пенсію, на мінімальний соціальний захист. То ми повернемо все і рівне право на життя – це головне. А далі – ще й проїзд безкоштовний по Києву, у великих містах. І, як ветеранам, всім на вільні місця. Вже 14 років безкоштовно студентам, пенсіонерам. Мало хто знає.

То математика зараз хай царює. Будете підтримувати математику? І тільки такі математичні пропозиції у Верховній Раді мають лунати, щоб усім було добре. ООН гарантував мир, якщо рівні права у людини.

– Соціальні гарантії для українців, для яких ви працюватимете, незалежно від того, чи від округу обрані, чи від партії, теж дуже важливий чинник. Як у цьому плані бути?

Богдан Матківський: Є два напрямки, які я обдумую і хотів би, звичайно, порадитися зі своїми колегами, як це зробити. Один з напрямків – це продовжувати і дальше ці соціальні виплати, тобто безкоштовний проїзд для пенсіонерів, інвалідів. А другий напрямок – для того, щоб не було спекуляцій на цьому, просто робити доплату до пенсій на ці ж речі.

Тому що я вже знаю, що є деякі схеми, що за рахунок цих соціальних виплат гроші йдуть через бюджет комусь до кишені. Тому ці питання, звичайно, треба буде переглядати. І у найближчому майбутньому це будемо робити, звичайно.

Андрій Антонищак: Я розумію так, що це було питання, яке, можливо, стосується зарплати депутата і так дальше.

Зараз скажу одну річ, яка, можливо, 90% українців не сподобається. Але це є правда. Так от, зарплата депутата у шість тисяч – це є нонсенс! Тому що тих хлопців порядних, які зараз прийшли, поперекуповують олігархи. Тому що, що таке шість тисяч гривень? Я розумію, що люди зараз отримують дві тисячі, три тисячі. Я це розумію! І ми за це будемо боротися, щоб соціальні стандарти піднести.

Але просто елементарний приклад. От нас відпустили додому і зразу ж подзвонили та сказали, що потрібно приїхати. Якщо б у мене не було автомобіля, то я просто не встиг би. 1 200 гривень заправка до Львова туди і назад, тобто 2 400! Так три рази з’їздити – за що я буду жити? Значить, що мені потрібно буде? Включати мізки десь мені заробити? Мені про це потрібно думати…

– А хіба для народного депутата немає цих преференцій – безкоштовний проїзд?

Андрій Антонищак: Яких? На автомобілі? Мені туди і назад потрібно. Раніше літали на літаку безкоштовно. Зараз літак коштує 4 600 гривень в один кінець до Львова! Я зараз говорю про Львів. Я не знаю в інші міста, тому що не літав. Але для Львова мені сказали.

Дальше. Костюми. Ви мусите виглядати пристойно. Ви мусите представляти Україну. Правильно? Дальше ще інші речі. Тому тут говорити про якусь зарплатню у шість тисяч? Не питання, не йдеться про мене. Я маю свої заощадження, які я заробив бізнесом. Хоча також не діло прийти депутатом Верховної Ради і проїдати цей бюджет.

– Як тут бути дійсно, щоб уникнути цього можливого впливу великих підприємців, олігархів на бійців, які зараз у Раді?

Андрій Антонищак: Дати гідну зарплату, але познімати певні речі. Познімати безкоштовне лікування у «Феофанії», познімати статус держслужбовця після того, як ми складемо повноваження, зняти підвищену державну пенсію. Нам не потрібна вона. Ми самі собі заробимо!

– Що ж, наприкінці розмови я вам бажаю успіху у роботі у Верховній Раді України!