Для виходу з української кризи потрібно знайти глобальне рішення, спосіб для України стати децентралізованою або федералізованою державою, заявляє голова Європейської ради Герман Ван Ромпей.
«З моменту припинення вогню за Мінським протоколом від 5 вересня загинули близько тисячі людей. Я більше не називаю це припиненням вогню. Майбутні припинення вогню чекає така ж доля, якщо ситуація не зміниться», – сказав Ромпей, виступаючи у вівторок в Інституті політичних досліджень (Sciences Po) в Парижі.
За його словами, потрібно визначити місце України в Європі. Україна має зблизитися з Європою, як того бажає більшість населення країни, і при цьому встановити коректні відносини з Росією, «своїм сусідом, з яким вона має спільну історію, культуру і мову», заявив Ван Ромпей. Він наголосив, що необхідно поважати кордони України, а отже, суверенітет, незалежність і територіальну цілісність, але також слід поважати і меншини.
Голова Європейської ради, який цього місяця завершує перебування на посаді, заявляє, що потрібно зібрати головних фігурантів за переговорним столом для досягнення угоди на зразок «Осло-1993».
«Такий діалог вимагає, знову і знову, політичної довіри, повернення довіри, тому що сьогодні її катастрофічно не вистачає», – сказав Ван Ромпей.
За його словами, українська криза, починаючи з подій у Криму, є найбільш серйозною геополітичною кризою в Європі з часу завершення Холодної війни. «Справа йде до війни на континенті, яка ризикує стати найсмертельнішою з часу балканських воєн», – підсумував глава Європейської ради.
З 1 грудня Германа Ван Ромпея на посаді має замінити Дональд Туск.
Раніше за федералізацію України висловлювався міністр економіки Німеччини, лідер німецьких соціал-демократів Зігмар Ґабріель.
Федералізації України також вимагає Москва.
Угода Осло була досягнена за результатами двосторонніх закритих переговорів в Осло між Ізраїлем і Організацією визволення Палестини за посередництва США з метою врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту.
Угода передбачила, зокрема, мирні переговори між Ізраїлем і палестинцями, що мали б привести до створення окремої арабської палестинської держави поруч із Ізраїлем.
Поділ території колишнього британського мандату в Палестині на окремі єврейську й арабську держави запропонувала Генеральна асамблея ООН 1947 року. Відтоді міжнародна спільнота багато разів підтверджувала право палестинських арабів на власну державу.
Щодо України міжнародна спільнота, навпаки, підтверджує цілісність її території і непорушність її кордонів.