Підняти революцію в Україні зі зброєю можна, але це на руку Путіну – Парасюк

Гості «Вашої Свободи»: Володимир Парасюк та Анатолій Матвієнко, кандидати в депутати Верховної Ради.

Олександр Лащенко: Чи можливий в Україні третій Майдан?

Ваша Свобода

Перед тим, як почнемо нашу розмову, пропоную сюжет мого колеги Андрія Кузнецова.

Як втілюються «ідеали Майдану»?

– Пане Парасюк, звісно, всі пам’ятають ті події, які відбувалися в 20-х числах лютого 2014 року, у тому числі Ваш вихід на сцену Майдану і те, що вже сталося буквально наступної ночі з тодішні президентом України Віктором Януковичем. Тут можна простежувати – був зв'язок, чи не було, з Вашим виступом? Справа навіть не в тому.

А Ви не виключаєте особисто, що Вам доведеться залишити стіни Верховної Ради, зняти красиву краватку і піджак та знову вийти на сцену? Тільки вже, можливо, з автоматом. Адже Ви теж брали участь у бойових діях на сході України.

Володимир Парасюк: Я скажу одну таку річ, що я багато задумувався над тими питаннями, які були в Україні, які зараз є. Я йшов у Верховну Раду в першу чергу не для того, що це моє бажання стати народним депутатом. Я пішов туди по одній простій причині, що треба контролювати тих, які нам знову ж обіцяють, і робити якісь зміни в країні.

Стосовно Майдану, то я впевнений, що може бути і позиви для того є. Тому що, як кажуть прості люди, нічого в Україні не змінилося. Дійсно, нічого не змінилося. Змінилося тільки суспільство – воно стало небайдужим до своєї держави, воно перестало вірити простим обіцянкам політиків. І в принципі все.

Стосовно посад, корупції, лобіювання інтересів олігархів – це все є на своїх місцях. Плюс тепер у нас в країні ще є війна, частину території нашої держави забрали. І ми є в дуже важкій економічній ситуації. У таких станах треба вже і негайно діяти. От і все.

Але, повірте, тоді на сцену я вийшов не від того, що в мене якісь там амбіції були, я хотів щось сказати, а від того, що у нас просто вже була безвихідь. Ви зрозумійте, що ми зайшли просто у такий кут, скільки нас на тих віче збирали, скільки нам розказували про роль лідерів, про зміну системи – ми вже тоді не вірили.

І на Майдані перемогли не політики, на Майдані перемогли прості люди. І на сході України перемагають прості люди. Відповідь дуже проста.

Володимир Парасюк під час виступу на сцені Євромайдану, Київ, 21 лютого 2014 року

– Пане Матвієнко, це Ваше вже шосте скликання буде у Верховній Раді. У Юхима Звягільський, який має відкривати, можливо, більше. Але Ви є один із рекордсменів у цьому плані. Ви – політик з великим стажем.

До речі, з опозиційним теж, так би мовити, стажем. Ви брали участь і в Майдані-1, і в Майдані-2. Зараз йдете у блоці нинішнього президента Петра Порошенка, який теж стояв на Майдані і говорив про необхідність зміни в Україні не лідерів певних, не певних осіб, Януковича на Ющенка, Ющенка на Тимошенко, умовно кажучи, а зміни системи. Міняється система зараз? І нова Верховна Рада, восьмого скликання, може цій зміні посприяти?

Анатолій Матвієнко

Анатолій Матвієнко: Я хочу, щоб ми були свідомі того, що суспільні процеси – це дуже інертна справа. І якщо хтось думає, що можна враз все змінити, той дуже помиляється або романтик, який не має ніякого досвіду життя.

Безперечно, найбільша проблема сьогодні в Україні – це корупція і війна. І ми маємо оголосити цим речам не декларативну, а реальну якусь дію і маємо відмобілізувати всіх, хто це розуміє. А хто не розуміє, то треба пояснити, що він став прихильником цих всіх процесів. Корупцію перемагають в державі найпершими перші чільники цієї влади. Це президент, це прем’єр, це міністри, це уряд. Якщо на цих рівнях немає ніяких рухів, то ніяка корупція в Україні поборена не буде.

На превеликий жаль, серйозної демонстрації поборення корупції поки що від уряду я не бачу. Ми маємо парламентсько-президентську республіку. І тому необхідність перезавантажити парламент була, можливо, однією з основних умов наступу на корупцію.

І пан Володимир правильно сказав, що він прийшов у парламент для контролю. Зрештою, парламент у старій Британії або в Англії зароджувався, як контрольний орган для того, щоб контролювати використання кожної копійки, яка приходить в бюджет відповідними інститутами влади, включаючи (і найперше) королів або королев. Я думаю, що контрольна функція парламенту саме за дотриманням і посиленням антикорупційних законів – це головна функція. Здатні будемо це зробити – щось зміниться. Не здатні – на превеликий жаль, дуже багато чого змінити ми не зможемо.

Чи риторика сьогоднішніх командирів і їх дії є відповідними? Хочу Вам сказати, м’яко кажучи, не дуже. Ми маємо йти не з меседжами, що я вам «покажу кузькіну мать», а з меседжами об’єднавчими.

– Пан Парасюк, поки що, принаймні, цього не казав.

Анатолій Матвієнко: Ні-ні. Я не пана Парасюка маю на увазі в першу чергу.

Ми маємо йти не з бажанням когось перелякати і демонструвати свою зверхність, а дійсно сьогодні відмобілізувати всіх, хто хоче побороти це гниле і паскудне явище в українському соціумі.

І друге – це питання війни. Ми маємо зрозуміти, що це проблема кожного. На превеликий жаль, сьогодні Україна поділена на дві частини – яких війна не торкнулася (і це більша частина), і які сьогодні, захищаючи Україну своїм життям, знаходяться у цих гарячих точках. Порядку поки що немає.

Відповіді на запитання, як реорганізувати силові структури в умовах війни, поки що немає. Корупція в питаннях, які відбуваються сьогодні на сході, не менш актуальна, ніж в мирних регіонах. Зловживань, включаючи і побори, і ігнорування всяких законів, сьогодні вистачає.

– Ви перелічуєте ці проблеми – їх усі перелічують. Навіть представники так званого колишнього режиму Януковича їх перелічують залюбки зараз. А що робити? Можна в цьому законодавчому нормальному руслі в умовах агресії з боку Росії потрошку-потрошку це долати? Або не потрошку?

Анатолій Матвієнко: Можна. Найперше – це бути конструктивним. Будь-яке гасло вимагає технології і логіки та реалізації цієї технології. Просто кричати, що я хочу порядку – це мало. Є словесна формула успіху Ейнштейна. Є три ключових слова – хочу, можу і є результат. От сьогодні «хочу» – волають всі. А «можу» – на це питання самокритично відповідь мало хто відважиться дати. Більше того, самокритично по відношенню до своєї готовності щось конструктивно робити. Але без «можу» не з’явиться результат.

І тому всі, хто прийшов у парламент, я хотів б, щоб ми не видумували нове колесо щодня, щоб ми не придумували те, що вже давно відомо, а все-таки вміли і самим вчитися, і займати ту позицію, на якій ти є ефективний, а не думати, що ти все знаєш (на превеликий жаль, ейфорія така сьогодні панує), і ти все зробиш, навіть не знаючи, як. Одного бажання мало.

Тому маємо діяти за формулою. Вона тепер вже знову ж таки не словесна формула успіху. А формула, яка має бути для кожного в основі при владі. На першому місці має стояти національний інтерес. От як мене не роздирали би власні амбіції, як я не хотів би сьогодні виглядати хлопцем популярним і відомим, я маю на перше місце ставити національний інтерес, а на другому місці корпоративний. У даному випадку у тому, в чому ти розбираєшся, або яку структуру ти представляєш.

У даному випадку, якщо пан Парасюк знає, що сьогодні робити на війні, то хай він зі свого досвіду говорить про те, що сьогодні робити на війні, хай вносить конструктивні речі, хай об’єднується з тими, хто це знає, включаючи професіоналів, які, очевидно, це знають не тільки з практики, але й з якоїсь теорії.

І на третьому місці може стояти тільки особистий інтерес. Ну, ніколи не на першому, як це практикується!

– Мається на увазі, звісно, не хабарництво, не корупція. А особисті політичні можливі якісь амбіції.

Анатолій Матвієнко: Будь-які.

– Пане Парасюк, Верховна Рада – законодавчий же орган. Люди мають розбиратися в певних питаннях. Можливо, Ви розбираєтеся у військових питаннях, Ваші побратими розбираються. Адже чимало учасників бойових дій на сході України зараз братимуть участь у роботі Верховної Ради. І бачимо, які зведення в останні дні, з Донеччини особливо. Там бої все більше розгортаються, майже досягають рівня літа – до прямого вторгнення наприкінці серпня регулярних російських військ. Можливо, місце бійцям там, на передовій, а не у стінах Верховної Ради?

Володимир Парасюк: Я тільки що почув дуже багато слів. Але я Вам дам відповідь так. Як є в нас питання проблеми з законодавством, то нам потрібно міняти. І якщо говоримо, що когось засудити, покарати, то треба і КПК міняти, і реформу прокуратури проводити, і судову реформу.

Але в нас ще є питання війни в країні. І тут мій опонент мені розказує про професіоналізм, про якісь поступові кроки. Простий елементарний приклад. Є у нас така структура, яка називається «Укроборонпром» в Україні, яка займається виробництвом зброї і так далі. Хочу Вам сказати, що у Львові знаходиться такий завод «ЛОРТА», який ніколи в житті для української армії нічого не випускав. Зараз бідні волонтери збирають копійка до копійки і купляють тепловізори закордоном по шалених цінах і відправляють на передову. Наш завод «ЛОРТА» у Львові може випускати ті тепловізори. Вони можуть випускати багато. Все збережено. Станки збережені. Професіонали є. Нікому це не потрібно! За все своє життя робили техніку китайці для росіян, але не для України.

Питання: хто очолює, хто керівник ЗСУ? Це є президент. І я його критикую тільки по одній простій причині, що він навіть при своїх можливостях не робить порядок. Ми знову ж уповаємо на питання того, що треба прийти змінити, треба переробити, треба піти… Треба! Треба законні підстави. Але нам потрібно вже виконувати це. А знову виходить те, що проводиться дерибан посад.

Ви зрозумійте одне. Правда, дуже легко казати: йдіть вперед, перемагайте. А потім тих людей, які йшли вперед і перемагали, не беруть за увагу. Треба нас брати за увагу. І треба до нас дослухатися. Тому що Ви зрозумійте, що ми зараз з Вами тут говоримо, я по «Скапу», а Ви там у студії, але на передовій стоять хлопці. І, повірте, в них чаша терпіння колись переповниться, і вони приїдуть тоді на Київ. Вони не подивляться, чи є у президента бізнес, чи є у прем’єра бізнес – їм буде все рівно.

– А Ви зараз хочете поповнити лави цих хлопців, які зараз стоять на передовій? Чи вважаєте, що, справді, Вам та іншим бійцям, які брали участь у бойових діях, Вашим побратимам все ж таки місце зараз у Києві, у стінах Верховної Ради?

Володимир Парасюк: Я Вам пояснюю ситуацію трішки розширеніше. Коли я був на фронті України, я зрозумів, що прийшла влада, та, що стояла з нами на Майдані. Можливо, щось зміниться. А нічого не зміниться. І на сході України ми програємо ту війну не через те, що сильний ворог, а через те, що у нас зрадницьке і якесь таке байдуже відношення до тих людей, які на сході України. І ми зрозуміли, що можна піти і підняти революцію в країні навіть зі зброєю, але питання в тому, що це на руку Путіну. І він тільки чекає: ви чубтеся, бийтеся, сваріться. І ми зрозуміли, що треба брати управління державою у свої руки. І тому ми пішли туди у парламент.

Ви думаєте, що це якісь мої амбіції, чи я мав бажання йти в політикум український? Ні. Це є відповідальність. Це є кредит довіри людей, який треба правильно направляти в те русло, в яке потрібно. І я знаю точно, що прийшло зараз в парламент дуже багато людей, які не йшли поступово по тих кроках корупційних, що треба бути сином депутата, сином (я не знаю) якогось судді чи просто, що твій дід колись був комуністом, щоб стати депутатом Верховної Ради.

Ми прийшли туди швидко. У нас є ідеї. Ідеї, які народилися ще скорше до Майдану, але ми їх кожен рік проносили. І нарешті є той момент, щоб ті ідеї запхати в цей механізм державотворення правильний.

– Які саме ідеї Ви ще маєте? Боротьба з корупцією? Інші ще?

Володимир Парасюк: У першу чергу це є реформа ЗСУ. Тому що ця радянська система, яка нам передалася від цього режиму, є недієвою, вона є неправильною, вона дуже багато має прогалин. Реформа у ЗСУ – потрібно економічно розвивати армію і морально, і духовно, і по-різному.

Але ще є питання, яке є в нас найгірше в країні, то це є розкрадання всього того, що не належить тим, які крадуть. От і все. Корупція так звана. І тут треба жорсткіше поводитися. Звичайно, що потрібен зараз жорсткіший антикорупційний закон, потрібен реальний люстраційний закон, який люстрував би народного депутата, тому що в Україні треба вибирати не з поганого краще, а з доброго найдобріше.

І третє – це є зміна Кримінального кодексу. Тому що те, що в нас зараз є, то це те, що придумав Янукович для того, щоб своїх бандюків «відмазувати». І так само питання реформи прокуратури, що я казав, і судової гілки влади. Тобто ті всі питання потрібно зараз робити. Але треба робити правильно. Зараз не бавитися у перетягування канату.

– Маємо питання від додзвонювача.

Додзвонювач: Пане Парасюк, немає у Вас такого відчуття, що ні Верховна Рада, ні Кабмін просто не мають ніякого бажання міняти ситуацію в цій країні?

Я думаю, що тільки людина, яка воєнна, воєначальник прийде до влади в Україні і наведе якимись жорсткими мірами з цими людьми. Тому щоці люди не розуміють нормальної мови, нормальних законів. І тільки може навести військовий стан якийсь порядок в країні.

Володимир Парасюк: Владою в Україні є народ. І Ви зрозумійте одне, що питання збройного повстання чи просто повстання, чи знову ж таки революції у нас завжди за нами є. І, повірте, боротися – немає тут такого. Тому що я вважаю, що апогеєм внутрішніх проблем в Україні був Янукович, який окупував і пустив метастази. Тобто підняти людей – звичайно. Але зараз потрібно в законному руслі вирішити всі проблеми. Тому що в нас ще є питання зовнішнього ворога. І він тільки цього чекає.

Але я прийшов у Верховну Раду і мої побратими не для того, щоб кулуарно домовлятися, тим більше продаватися, як продавалися до того всі народні депутати.

– Пане Матвієнко, як Ви вважаєте, ця можливість повстання? Дійсно ж – влада народу належить.

Анатолій Матвієнко: Я хочу від риторики пана Володимира і від запитання, яке прозвучало від слухача, відштовхнутися і сказати, особливо пану Володимиру хочу порадити, від риторики негативу, агресії і бунту, протесту перейти до риторики конструктивну. Він вже відповідальний за те, що діється в державі. І треба поміняти йому, очевидно, я бажав би як молодому політику, цю пластинку якомога швидше.

З другого боку, парламент ще не запрацював, а слухач каже, що в нас парламент нікудишній. Будь-яка думка матеріальна, включаючи і думку цього чоловіка. Маємо дати можливість. Я думаю, що на основі конструктивну. І знову ж таки пан Володимир заперечує всяку домовленість. Але парламент – це домовленість. Парламент – це розмова, це пошук найкращого рішення. І тому маємо налаштуватися на конструктив.

Тепер стосовно конкретних речей. Володимир говорить про те, що «Укроборонпром» погано працює. Погано. Але треба казати, що «Укроборонпром» сьогодні працює значно краще, ніж працював навіть за часів до приходу пана Порошенка. Чи є можливості працювати ще краще? Є і великі. Давайте говорити, що треба робити для того, щоб «Укроборонпром» працював.

По питанню заводу «ЛОРТА». Якщо львівський завод готовий випускати, то я перший союзник пана Парасюка. Давайте не кричати, а давайте робити, щоб завод «ЛОРТА» запрацював на оборонний комплекс. Що для цього треба робити? Якщо пан Парасюк знає – давайте його почуємо. Якщо ні – давайте створимо відповідну групу, яка вивчить разом з фахівцями цього заводу, і будемо пробивати це рішення, щоб цей завод працював на оборону. Це є конкретні дії.

І тому нам потрібно краще маленький крок, ніж багато розмов з приводу свого негативу особливо людям, які сьогодні наділені владою. Ми маємо зрозуміти, що це розбурхання, зневіра – це «лити воду на млин» Путіна. На «млин» цього ідіота! Вибачте, за це слово, бо всіх дістав. На «млин» цієї ідіотичної політики, яку він проводить. Ми маємо сьогодні розуміти, що на таку розкіш ми не маємо права. Маємо сьогодні побороти цього супостата, маємо привести мир і маємо дійсно зробити Україною іншою.

Головне гасло. Ми маємо суспільство закритого доступу. Ми маємо перейти до суспільства відкритого доступу, відкритої конкуренції, перемагати має сильніший. Ми маємо перейти до суспільства життя за правилами. Ось гасло і завдання цього парламенту. І про це треба сьогодні говорити і думати, яку конструкцію найбільш ефективну ми можемо під ці гасла запропонувати.

Володимир Парасюк: Ситуація в тому, що ми не сваримося. Є якась суперечка. І в тій суперечці народжується конструктив.

В мене просто одне є питання. Коли в країні вже так довго йде війна… Це моє питання. Так, бо я живу у Львові. Я взяв маленьку частинку – завод «ЛОРТА». Але є питання всієї України, де є поза сто заводів, які належать «Укроборонпрому». І Ви мені скажіть, чи не можна просто провести дійсно аналіз в Міноборони України і сказати, де є проблеми.

Я Вам пояснюю одну ситуацію. Ви говорите, що вони краще працюють. То завод «ЛОРТА» до останніх подій працював ще в повну зміну. Зараз скоротили і змусили всіх написати заяви на триденний робочий тиждень. Ви зрозумійте одне, що можна багато говорити, але я зараз запрошую, можете поїхати до Львова і запитати, як працює завод «ЛОРТА».

І це не питання Парасюка зараз. Це питання президента України, який взяв в руки булаву і сказав: я вмію керувати українською армією, я – лідер української нації. Це саме питання є МВС і прем’єр-міністра України. Але Ви зрозумійте, що ці питання зараз їхньої юрисдикції. Вони вже можуть їх вирішувати. Вони вже можуть призначати туди правильних керівників, а не комуністів, які все своє життя просиділи. На такому заводі, який дійсно входить в п’ятірку найкращих заводів по виробництву тепловізорів, триплексів і тому подібному, вибачте за слово, у них навіть немає комп’ютерів. То про що ми говоримо?

Зрозумійте одне. У мене негативу немає. У мене просто побратими на сході України. І вони там воюють. І я дуже багато там своїх побратимів втратив. Тут негативу немає. Тут йдеться про людське життя! І тому ми кричимо, куди тільки можемо. Не можемо ми зараз присипати українську націю! Українська нація має тримати руку на пульсі подій. От і все.

– 21 листопада мине рік, як почався Майдан. Після перемоги Майдану всі ті події, які ми згадували, коли Володимир Парасюк зі сцени виступав, після того теж минуло чимало часу – понад вісім місяців.

Переважна більшість оглядачів, якщо не всі, констатує (можна сперечатися про дії Порошенка-президента, а Ви представляєте його блок, тому і ставлю Вам це запитання), що на міжнародній арені маємо те, що маємо, саме таку підтримку Заходу, саме такі дії Путіна, про які Ви вже казали, а на внутрішній арені взагалі – навіть держапарат не скорочується.

Каха Бендукідзе, архітектор грузинських реформ, активно коментує те, що зараз відбувається в Україні. Він констатує, що фактично нічого не робиться.

У цьому зв’язку прийде той же «матрос Желєзняк» чи не прийде, скаже «Караул втомився!» чи не скаже, але ж ситуація доволі складна, і часу у Верховної Ради дуже обмаль. Як Ви вважаєте у цьому зв’язку?

Анатолій Матвієнко: Я нікого не виправдовую. Я не кажу, що все йде добре. Я просто кажу, що іншого шляху, ніж шлях конструктиву і єдності дійсно сьогодні немає. Розбрат – це не проукраїнська перспектива. І тому маємо набратися терпіння, маємо зціпити зуби, маємо зібратися, визначитися. І там, де потрібно діяти, треба діяти.

Я ще раз кажу, що я не критикую пана Володимира. Я дуже щиро його поважаю. Я пам’ятаю його з Майдану. Він стояв на сцені, я стояв в натовпі. Я пам’ятаю той пам’ятний день.

Майдан Незалежності, Київ, 19 лютого 2014 року

Я не зовсім був згідний, тому що я так само, як і всі, переживав, щоб ми не втратили своїх кращих синів. Але, очевидно, як показав час, роль лідера має значення і об’єктивні процеси або прискорюються, або зупиняються. Я зараз не це обговорюю.

Я просто хочу (ще раз кажу), що ми не можемо все змінити і відразу. Ми маємо сьогодні практично державу-банкрут. Ми без світу не здатні нічого зробити. Світ має бути сьогодні згуртований з Україною. І найперше – це сьогодні більш активна дія світу, який нас кинув напризволяще. Ми маємо повернути найперше – це світ до того, що оголошена третя світова війна. Вона вже йде. Путін її запускає. Кораблі під Швецією, літаки над Британією, над Прибалтикою – це все проба сил. Путін неадекватно діє!

Один на один Україна з Росією – це програшний для України варіант. Він програшний з точки зору не стратегії, а в тактиці. Це десятиліття неймовірного виснаження і невідомого потім терміну підйому. Тому маємо бути дуже конструктивні. Світ підтримує конструктив. Як тільки ми не продемонструємо єдності, світ нас буде залишати все більше і більше. Я ще раз кажу, що без світу, до якого в мене сьогодні неймовірні претензії, у тому числі і до дипломатії Петра Порошенка…

– Я скажу інакше. Не втратити легітимність українській владі, яка є сьогодні, для Заходу.

Анатолій Матвієнко: Ми маємо сьогодні зрозуміти, що в нас немає часу надовго, у нас часу на дуже коротко, включаючи війну і включаючи корупцію, як дві основні складові, які ми зараз обговорюємо.

І коли я казав до пана Володимира, щоб не називав мене опонентом, бо я йому не опонент. Я йому побратим. Я сподіваюся, що і він мені у переживанні. Але знову ж таки я не до розмов взагалі, я до конкретної дії в конкретному питанні, включаючи «Укроборонпром», у тому числі і завод «ЛОРТА».

Безперечно, що нам потрібні наші працюючі заводи. Бо, як би не було, мілітарна економіка, яка сьогодні є викликом перед Україною, є, з одного боку, спасінням для економіки України. Запустивши оборонний комплекс, ми дамо роботу, зарплату, податки. І ми вирішимо значно дешевше переозброєння наших ЗСУ. Тому запускати заводи обов’язково потрібно. Але знову ж таки не під вчорашнє, а під завтрашнє оснащення, під завтрашнє обладнання, під завтрашню зброю.

– Пане Парасюк, Ви – людина молода. До речі, Ви й народилися в селі Майдан на Львівщині, що цікаво. У Вас все з «майданом» пов’язано. Людина енергійна. Ви це довели своїми діями на київському Майдані, Майдані-2.

У Вас є відчуття, що не тільки Ви, а й Ваші побратими, які пройшли у тому числі через фронт, не лише через Майдан, що ця вже політична, доволі марудна діяльність – де документи, законопроекти, узгодження, пошук компромісу, де вміння знаходити терпіння до своїх політичних опонентів? Це відчуття у Вас є? Чи все ж таки у Вас відчуття, що революція триває, зміни потрібні негайно і досягати їх треба, тягнути вже немає куди? Хоча, справді, тягнути вже немає куди. Володимир Путін нікуди не подівся. І він свою політику не змінює ані на йоту. Як тут знайти баланс між цими двома мотивами Вашої діяльності як новобраного депутата Верховної Ради?

Володимир Парасюк: Я хотів би в першу чергу сказати, що так як ми побратими зараз всі, то ми питання заводу «ЛОРТА» піднімемо, я думаю, на найвищому рівні. Тому що це дійсно важливий завод в Україні.

А стосовно всіх інших речей, як Ви говорите, що марудна чи не марудна, то зрозумійте одне, що я не є такою людиною, до якої не можна достукатися. Я говорю про те, що Україні потрібно. Зараз потрібна «свіжа кров» молодих людей, молоді ідеї, потрібний досвід людей, які вже цією країною керували. Тому що, вибачте за слово, хто там з песимістів не казав, все рівно Україною 23 роки керували, як не як, але ми чогось здобули. І вже є її якась історія. Тому цей досвід потрібно перебирати. Тому дійсно потрібно сідати і говорити.

Але питання одне, що я хочу донести, щоб до нас дослухалися, щоб нас не робили просто якимось фантиком чи якимось рекламним щитом, що от ми молодь пускаємо.

– Якщо не дослухаються, то що Ви робитимете? Будете з трибуни доводити свою позицію? Чи, даруйте, візьмете автомат?

Володимир Парасюк: Повірте, я буду працювати разом зі своїми побратимами, тому що ми збираємося і вже обговорюємо питання реформування ЗСУ. Головне, щоб президент дослухався до тих ініціатив.

Стосовно Верховної Ради, то, повірте, будемо працювати, звичайно, з тими партіями і я особисто з тими людьми, які задекларували проєвропейську позицію, проукраїнську, і проти цієї хворобливої людини, яка називається Путін. Ми будемо говорити. Звичайно, що ми навіть не будемо дивитися у сторону «апазіоціонєрав», як вони себе називають, чи тих людей, які за гречку купили собі депутатський мандат.

Тому я кажу, що це є Верховна Рада. Зараз можна багато говорити. Але ми ще не запустили цю Верховну Раду. Ми цей процес ще не запустили. І ми навіть не можемо провести аналіз.

– Сподіваюся, що ця Верховна Рада не потребуватиме послуг «матроса Желєзняка».

Анатолій Матвієнко: Але хай знає, що він може бути.

– Це важливий момент теж.