Найважче було, коли гинули друзі – десантник

Львів – Львівські десантники 80-ї аеромобільної бригади, які понад два місяці обороняли Луганський аеропорт, зараз у відпустці, але знову готуються у зону бойових дій. За словами бійців, на цей раз вони цілковито свідомі ситуації, знають, як діяти, почуваються більш досвідченими і підготовленими.

Юрій Гадевич, Руслан Панезьоров і Олег Дундук – жодному з них немає ще 30 років. Із 14 квітня разом потрапили у зону бойових дій на Сході, де воювали півроку без відпустки. Спершу була спецоперація під Слов’янськом, потім Ізюм, штурмували блокпости, звільняли міста та села Донбасу від бойовиків, російських найманців і солдатів. Потім десантників перекинули у Луганський аеропорт, який вони обороняли більше ніж два місяці.

Бойовики угруповання «ЛНР» біля знищеного аеропорту Луганська, який тривалий час обороняли українські військові, 11 вересня 2014 року

Юрій Гадевич каже, що військова підготовка у нього була добра, він розумів, що може потрапити на війну в будь-яку мить, але, попри це, ніколи не міг подумати, що йому доведеться захищати Україну від Росії, що буде стільки втрат дорогих для нього друзів. Військового досвіду набув на Сході.

«Найскладніше було, коли ми в облозі стояли в аеропорту і не було ніякого підкріплення. Нам з висоти на парашутах скидали продукти і воду, але до цього ми були звиклі», – каже Юрій Гадевич.

«Найважче було, коли гинули друзі, важко було змиритись. Це і злість викликало, і аналізував, що міг зробити, щоб цього не сталося, – продовжує розмову Руслан Панезьоров – Без жертв ніяк не могло бути, коли включились російські спецслужби. Але могло бути з меншими втратами, коли все починалось. Коли захопили приміщення СБУ в Луганську, ми могли тоді звільнити, у них ще не було такої зброї і гармат. Ми могли там навести порядок, були б менші втрати. Але нерішучість тодішніх посадовців і довела, що конфлікт загострився».

Руслан Панезьоров

Була зрада і відтік інформації

На початку проведення АТО офіцери боялись брати на себе відповідальність, розуміючи, що можуть бути покарані. Однак вже сьогодні, говорять десантники, виходу немає – мусиш бути рішучим, ухвалювати самостійні рішення, бо треба захищати Батьківщину. Від поведінки командира залежить загалом моральний і бойовий дух солдат.

Троє українських захисників – Юрій Гадевич, Руслан Панезьоров і Олег Дундук – відзначені різними державними нагородами за мужність, відвагу, героїзм.

Заступник командира роти 80-ї окремої аеромобільної бригади Олег Дундук був поранений 31 серпня у Луганському аеропорту. Лише днями він вийшов зі шпиталю. Офіцер говорить про те, що на перших етапах АТО був великий витік інформації, не виключена і зрада.

«Тримали аеропорт у Луганську, бо це стратегічна точка, деколи вона виконувала функцію бази. Чому не вдалося втримати? Ми відійшли по команді, начальство розуміло, що немає сенсу тримати, оскільки були запеклі бої, штурмували постійно, масові артилерійські обстріли», – розповів Олег Дундук.

Олег Дундук

Українці мають захищати державу

Під час відпустки десантники продовжили навчання, готувались до бойових дій на Сході. Звісно, що вони переосмислюють всі дні, проведені у зоні бойових дій, виконання операцій і свої дії. Їм досі найважче говорити про тих, кого вже немає поруч, вояки аналізують, чи могли якось вберегти життя другові. Вони всі свідомі того, що з дня на день знову доведеться їхати на Донбас і вже дуже добре розуміють, що їх там чекає.

Хтось із бійців каже, що це його обов’язок – захищати країну, у когось діє контракт і він мусить його виконати. На запитання, чи пішли б вони контрактниками, якби знали, що воюватимуть, що не матимуть належної амуніції, що переживатимуть великі втрати, один із бійців чесно зізнався, що, мабуть, подумав би. «Але хто б там воював, як не ми? Комусь треба було воювати», – тут же ж додав він.

Майор Олег Дундук наголосив, що весь український народ має розуміти, що потрібно захищати свою державу. «Декого, може, і примусово призвали, але це має бути обов’язком кожної людини – захищати свою державу», – наголошує офіцер.