(Рубрика «Точка зору»)
Результати парламентських виборів 2014 року в найзахіднішій області України ще раз підтвердили, що суспільні процеси тут розвиваються цілком в українському руслі.
Перше місце посів «Блок Петра Порошенка», який набрав на Закарпатті другий результат після рідної для нинішнього президента Вінниччини. 28% виявилося достатньо, аби стати єдиною західноукраїнською областю, де перемогу відсвяткувала президентська політична сила.
Друге місце отримав «Народний фронт», який поступився усього двома з половиною відсотками, третє – «Самопоміч», яка трохи не дотягнула до 10%. «Радикальна партія» Олега Ляшка і «Батьківщина» теж отримали результат у межах загальноукраїнських показників – 6,8% і 5,1%.
Відмінністю від загальноукраїнських тенденцій є доволі високі відсотки партії «Заступ», яка в окремих закарпатських виборчих округах здобула четверте-п’яте місце із показниками 6-8% голосів. Але це й не дивно, зважаючи, що Закарпаття – найбільш аграрна область України, дві третини якої мешкає на селі.
Повним фіаско завершилися вибори для проросійських сил. «Опозиційний блок» не набрав й 2,5%, а комуністи – й того менше. А ще два роки тому саме Закарпаття стало єдиною областю Центральної і Західної України, де регіонали були першими. На парламентських виборах 2012 року вони набрали тут 31% і навіть випередили за цим показником Херсонську область. Комуністи також на Закарпатті тоді здолали 5-відсотковий бар’єр. Спільна підтримка цих двох партій сягала аж 36%. І хоча помаранчеві сили разом набрали більше (55%), але все ж Закарпатська область вважалася плацдармом регіоналів на Заході України.
Однак міф про якусь політичну «унікальність» виявився дутим. Дочасні президентські і парламентські вибори показали, що проросійські сили тут не мають жодної ідеологічної підтримки. Вся їхня колишня велич базувалася на жорсткій адміністративній системі та підкупі виборців, що особливо процвітали два роки тому.
Феномен братів Балог
На мажоритарних виборах 2012 року головна боротьба на Закарпатті велася між двома політичними гравцями – «партією влади» та командою Віктора Балоги. У підсумку регіонали провела у парламент трьох своїх мажоритарників, а Віктор Балога разом із молодшим братом Павлом та кузеном Василем Петьовкою здобули мандати у трьох інших округах. Боротьба була жорстка і принципова.
На цих виборах ситуація повторилася – усі четверо братів пішли по тих самих округах (Іван Балога на минулих виборах поступився по Виноградівському окрузі регіоналові Іванові Бушку). Однак цього разу серйозних конкурентів у мукачівців не виявилося, оскільки Партія регіонів канула в небуття, і влада вже не боролася з ними.
Таким чином маємо всеукраїнський феномен, коли чотири брати (троє з них – рідні) стали парламентарями від однієї області. Треба зазначити, що всі вони перемогли з величезним відривом, набравши на округах удвічі більше голосів, ніж наступний кандидат.
«Сію, сію, посіваю…»
Натомість у Свалявському виборчому округу переміг колишній депутат Михайло Ланьо, який два роки тому обирався від регіоналів, а нині став самовисуванцем. Серйозну конкуренцію йому склав головний лікар Ужгородської міської лікарні Іван Курах, якого підтримувала «Батьківщина». Останній поступився 6% голосів, причому саме їх «розтягнули» інші демократичні кандидати.
Політологи звертають увагу на високу явку виборців на цьому гірському окрузі, що на 10 відсотків перевищує загальнообласну. Це дає підстави твердити про банальну скупку голосів, що мало місце й на попередніх виборах. Переможець і тоді, і нині виявився той самий.
Те ж саме стосується й Ужгородського округу, де зафіксована найвища явка на Закарпатті – 59%. Але якщо в Ужгороді це можна пояснити високою політичною свідомістю городян, то в селах – хіба що матеріальним «заохоченням». Боротьба на цьому окрузі була така завзята, що все могли вирішити якась тисяча голосів. Так воно і сталося.
Тут змагалося відразу кілька «важковаговиків» – колишній депутат від цього округу Василь Ковач, виконувач обов’язків мера Ужгорода Віктор Щадей, екс-голова ОДА Олександр Ледида, екс-мер Сергій Ратушняк і бізнесмен, якого підтримав «Блок Петра Порошенка» Роберт Горват.
Останній ще в серпні практично не був відомий закарпатському виборцеві. Але вправна політична кампанія, якою керували, подейкують, політтехнологи зі столиці, забезпечили саме йому перемогу. Без сумніву, зіграла свою роль і підтримка найпопулярнішої на Закарпатті політичної сили.
Усього двома з половиною тисячами голосів поступився переможцеві колишній ставленик Партії регіонів Василь Ковач. Ще на минулих виборах його звинуватили у масовому скуповуванні голосів. Враховуючи, що «регіональних» симпатій на Закарпатті не виявлено, можна твердити, що перевірена схема отримання голосів була задіяна і цього разу. Однак цифри у 19% голосів виборців забракло для перемоги.
Тут йому перебіг дорогу колишній соратник по Партії регіоналів Олександр Ледида, екс-голова ОДА, який набрав на окрузі несподівано високі 12%. Соціологи твердять, що такий результат можна пояснити тільки «матеріальними» вливаннями. Таким чином обидва регіонали щедро «сіячи» на одному полі, «недожали» на собі, ні соратнику.
Натомість «помаранчевий» виконувач обов’язків міського голови Ужгорода, 30-річний Віктор Щадей фінішував із третім результатом, набравши 17%. Це можна було б назвати успіхом, якби переможець виборів Роберт Горват не стартував майже з нульової відмітки. Натомість Віктор Щадей почав виборчу кампанії практично з цих же показників і суттєво не додав своїх прихильників. Однак саме він – нині є одним з головних фаворитів на крісло міського голови, вибори якого, сподіваємося, таки відбудуться навесні.
Натомість колишній мер Ужгорода Сергій Ратушняк, якого ужгородці кілька разів обирали своїм міським головою, потерпів чергову поразку. Цього разу особливо болючу – аж п’ятий результат із показником 7,7 %. Слід визнати, що епоха відомого своїми різкими непарламентськими виразами і заявами ужгородського політика відходить у минуле.
Бракує не імен, а команд
Головний висновок із парламентських перегонів на Закарпатті полягає у тому, що вибори виграють командою. Про це свідчить приклад братів Балог, які мають розбудовану міцну організаційну та фінансову мережу, та Роберта Горвата, про якого три місяці тому мало хто знав із пересічних ужгородців.
На Закарпатті насамперед бракує команд із потужними ресурсами. Саме вони створять нові політичні імена, які, без сумніву, потрібні цьому найменш урбаністичному краєві.
Олександр Гаврош – письменник, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода