Брюссель – Чи готові молоді українці, які досягли успіху за кордоном, повертатися в Україну й брати участь у її постмайданному відродженні? Чи не відлякує їх війна ще більше , ніж корупція й застій попередніх років? Радіо Свобода розповідає історії двох молодих українок, які знайшли себе в Бельгії. Одна з дівчат готова повернутися в Україну, інша не зможе цього зробити через сімейні обставини. Проте обидві сьогодні допомагають батьківщині на відстані.
Українка Анна Яворська не так давно закінчила стажування в Європейському парламенті. У Бельгії вона мешкає зі своїм маленьким сином та чоловіком-ірландцем. Дівчина зізнається, що свого часу була рада залишити Україну.
«Для мене життя до Майдану було позначене зневірою в Україні. Я дуже хотіла поїхати з України, я була рада, що мені це вдалося. Повертатися мені не хотілося, я приїжджала туди лише, щоб побачити своїх друзів та родичів. Майдан дав мені надію та віру, що Україна знову відновиться й стане країною, якої ми всі прагнемо. Хоч раніше так багато людей від неї хотіли втекти», – згадує дівчина.
Сьогодні Анна Яворська – одна з організаторів та активних учасників Євромайдану-Брюссель.
«На початку, коли було протистояння на Майдані, тут українці закинули всі свої справи: сім’ю, хто одружений на іноземцях, друзів з інших країн. Ми просто перестали зустрічатися. Ми писали до політиків, роздавали листівки, влаштовували якісь зустрічі, акції. Це просто безперестанна праця на Україну. Ми розуміли, що, крім нас, цього ніхто не зробить», – зазначає Анна Яворська.
«Крім мене, на робоче місце претендували ще два бельгійці, взяли мене»
Ще одна молода українка Анна Шестакова з Києва вже кілька років мешкає в бельгійському Антверпені. Дівчина має складний фах інженера-енергетика. Для того, щоб працевлаштуватися в Бельгії, вона вивчила голландську, отримала додаткову освіту й доклала чималих зусиль, щоб знайти роботу за фахом у Фландрії: «Тут я вивчила голландську мову. Це був дуже важкий рік, коли на тебе тисне те, що, якщо ти не складеш іспит, то мусиш просто пакувати валізи та їхати назад».
До Бельгії Анна Шестакова вирушила тоді, коли в Україні почалася криза. Дівчина зробила це з твердим наміром здобути професійний досвід за кордоном.
«Я працювала за фахом уже й в Києві. У нас є багато фірм, проектних інститутів, але в певний момент трапилася криза в Україні. Це підштовхнуло мене спробувати свої сили в іншому середовищі. І я поїхала в Бельгію», – розповіла Анна Шестакова.
Дівчина пригадує, як важко переживала трагедію на Майдані, хотілося просто плакати, а навколишні люди, далекі від подій в Україні, не могли зрозуміти цього відчаю.
Водночас, вона відзначає, що бельгійці ставляться до людей з інших країн приязно. У Бельгії відчувається брак кваліфікованих інженерів. Ця професія вважається занадто складною, самі бельгійці не вмотивовані її опановувати.
«Коли я подавалася на свою нинішню роботу, то, крім мене, було ще два претенденти, ще два бельгійці. Але взяли все одно мене, тому що ці два бельгійці не показали ніякої мотивації. Їм то те не подобалося, то друге. Я просто на голому ентузіазмі сказала: «Дайте мені, будь ласка, будь-яку роботу, я буду працювати», – пригадує дівчина.
«Інституції ЄС закриті для українців, коли йдеться про працевлаштування»
Анна Яворська відзначає, що в царині її професійних інтересів – інституціях ЄС – навпаки, українцям знайти роботу майже неможливо.
«Я відчуваю, що я не з країни Європейського союзу, що я ззовні, оскільки, справді, багато відмов отримую, як мені здається, через те, що я українського походження, або, скажімо, не володію вільно місцевими мовами – французькою чи фламандською. Крім того, все ускладнює тематика, якою я цікавлюся, – політика. Інституції ЄС закриті для українців», – розповідає Анна Яворська.
Вона також зазначає, що нині Євромайдан-Брюссель та вся українська громада Бельгії збирає допомогу українським військовим і мешканцям зони АТО. Так, бельгійські українці відправили до України партію препаратів Celox, зібрали дві партії гуманітарної допомоги, влаштували благодійні музичні вечори. Нині збирають кошти для військових під час протестних акцій під російським посольством.
Дівчина зізнається, що не зможе зараз повернутися до України через сімейні обставини, проте допомагатиме їй усім, чим зможе стільки, скільки це буде потрібно.
Незабаром науковці обіцяють оприлюднити дані щодо освітньої міграції після Майдану
Головний науковий співробітник Інституту стратегічних досліджень Олена Малиновська пояснила Радіо Свобода, що наразі немає якихось узагальнених соціологічних даних, які б показали, чи відбувається сьогодні так зване «повернення мізків» до України. Проте науковець запевнила, що такі дослідження готуються й найближчим часом будуть оприлюднені.
Тим часом Анна Шестакова розповіла Радіо Свобода, що, попри війну та вкрай складне економічне становище України, вона знову повірила в свою країну й хоче повернутися й працювати в українській енергетиці за своїм фахом.
Матеріал підготували Жанна Безп’ятчук, Ірина Стельмах