Сьогодні минає 150 років від дня народження Михайла Коцюбинського – українського письменника, автора таких відомих творів, як «Дорогою ціною», Intermezzo, Fata morgana, «Тіні забутих предків»… Зокрема завдяки фільму Сергія Параджанова під тією самою назвою («Тіні забутих предків») ім’я Коцюбинського знають добре у світі, а також і завдяки перекладам письменника. Але Михайло Коцюбинський – це також незрівнянна за красою українська мова, в якій кожне слово досконало передає всі найтонші прояви духовної напруги. Однак такого Коцюбинського ще потрібно відкрити.
Михайло Коцюбинський прожив усього 48 років, лиш на рік довше, ніж Шевченко. Він дуже любив квіти і сонце, природу сприймав дуже тонко. За це надзвичайне вміння відчути тепле сяйво світла, та особливо, людське тепло сучасники його називали Соняхом.
Михайло Коцюбинський народився у Вінниці, але через нестатки і родинні проблеми часто переїжджав: жив у Кам’янці-Подільському, Львові, Одесі, Криму, побував у Горького на Капрі, та найріднішим для нього став Чернігів, де щасливо жив з родиною. Він добре знався з Франком, Стефаником, Лесею Українкою, але найближче приятелював з Миколою Лисенком.
Свій перший твір – «Андрій Соловко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» – Коцюбинський написав у 20 років, потім із натхненням добираючи слова писав далі. Як шедевр думки і слова можна згадати, наприклад, новелу «Цвіт яблуні» про батька і дитинку, яку забирає Смерть, та наперекір біді дитятко не гине, а повертається до батьків живим спомином у «цвіті яблуні зі всіх боків, у ніжних і чистих квітах».
Шкода тільки, що «Цвіт яблуні», Intermezzo і ще багато оповідань Коцюбинського широкому загалу відомі мало. Як зазначив Радіо Свобода письменник і філософ Євген Сверстюк, Коцюбинський був наче вирваний з українського культурного контексту своєї доби.
«Я натрапляю на незнання класичної літератури. У нас озвучені найбільше ті, які з нами виходять на барикади. Це Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко. У війні беруть участь переважно вони, а в нас же постійна війна. А такий мистець, як Михайло Коцюбинський, наче стоїть осторонь», – зауважує Сверстюк.
Коцюбинський майже не мав чернеток, писав лише прислухаючись до мови серця. Так народились «Тіні забутих предків» – шедевр української літератури, немов виклад драми Ромео і Джульєтти, але з гуцульської Криворівні. Твір популярний і в Чехії.
«Творчість Коцюбинського в чеському середовищі викликала увагу, починаючи вже з 20-х років минулого століття. Головну заслугу в цьому має Вінценц Харват – відомий чеський перекладач, журналіст і політик, який займався українською проблематикою. Саме Харват переклав чеською і відомий твір «Тіні забутих предків», я б сказала, що з усієї творчості Михайла Коцюбинського саме «Тіні забутих предків» у нас найпопулярніша книжка цього письменника», – розповіла Радіо Свобода викладач Карлового університету в Празі Тереза Хланьова.
У 1964 році Сергій Параджанов переклав «Тіні забутих предків» на мову кіно, стрічка мала великий успіх і швидко завоювала серця повсюди у світі. Але в тодішньому СРСР українська тематика не була в моді, до того ж згадали й роль старшого сина Коцюбинського – Юрія, який був одним із активних ленінців радянської України. У цьому безжалісному часі про Коцюбинського немов забули.Тільки племінниця письменника Михайлина Коцюбинська зуміла повернути увагу сучасників до свого великого родича, вважає Євген Сверстюк.
«Я б сказав, що тут рятівну роль зіграла Михайлина Коцюбинська. Вона підняла це ім’я, якось очистила його від цього наносу і сміття. Вона написала дуже добру передмову до його творів. Я думаю, що оце той випадок в історії, коли одні родичі сприяють пониженню великого імені (як син Юрій), але раптом з’являється така світла постать у нашому захмареному небі, як Михайлина Коцюбинська, яка ставить все на свої місця і знов це ім’я стає яскравим. Тільки ще потрібне яскраве світло в нашому захмареному житті, щоб повернутися спокійно до Коцюбинського і до інших яскравих естетичних явищ в українській культурі», – зазначає Сверстюк.
Ювілейні дні Михайла Коцюбинського – гарний час, щоб повернутись до творчості великого письменника, щоб збагнути, що він залишив у своїй книзі життя.