Цього тижня до Дніпропетровська привезли вже понад 40 військових, визволених з полону сепаратистів у рамках «мінських домовленостей». Останню групу доправили у ніч на п’ятницю. Майже всі вони – і кадрові військові, і бійці добровольчих батальйонів – потрапили до полону під час виходу з «Іловайського котла». Колишніми бранцями в місті наразі опікуються волонтери та лікарі. Водночас учасники переговірної групи з українського боку очікують прискорення процесу обміну полоненими між сторонами найближчим часом.
Із автобуса, яким колишніх полонених підвозять до облдержадміністрації, Сергій виходить стомлений, але з усмішкою. Військовослужбовець 51-ї бригади пробув у полоні озброєних сепаратистів у Донецьку 12 днів. Чоловік розказує: потрапили до рук «ДНРівців», коли виходили з «Іловайського котла». У своє визволення, каже він, вірив.
Після півгодинних формальностей колишніх полонених забирають до військового шпиталю на медичне обстеження та відпочинок. Про пережите Сергій встигає розповісти коротко.
До офіцерів особливе ставлення було. Хотіли розстріляти офіцерівСергій
«До кожного свій підхід був, персональний. Залежно від того, де і який підрозділ «ДНР», кого взяв. До офіцерів особливе ставлення було. Хотіли розстріляти офіцерів. І так п’ять разів у першу чергу. Мінімум – п’ять разів кожного. Чекали, що Україна нам допоможе, адже ми за неї воювали», – каже Сергій.
Про умови утримання у полоні угруповання «ДНР» щойно визволені полонені воліють говорити без подробиць: бояться нашкодити свої товаришам, які все ще залишаються в руках озброєних сепаратистів. Натомість колишні бранці, яких привезли до міста кілька днів тому, потроху оговтуються й починають розповідати.
«Нас вишикували в ряд, ображали, принижували»
Перше, що згадує боєць батальйону «Донбас» із позивним «Артист», говорячи про полон, – це сім днів у вологому підвалі будівлі Донецького управління СБУ, яку контролюють сепаратисти, у сусідстві ще з понад сотнею полонених, тісноту й задуху. Чоловік додає: але це ще не найгірше з того, що довелось пережити. Полонові передували події під Іловайськом, коли на очах у солдата при спробі вийти «зеленим» коридором загинули його побратими.
Що ж до «ДНРівців», то, як розповідає «Артист», вони не застосовували фізичного тиску щодо своїх бранців, натомість «тиснули» морально.
Перебріхували те, що ми казали. Ми чули , що ми буцімто «Градами» розстрілюємо мирні міста, житлові квартали. І весь час нас допитували, чи є у батальйону «Донбас» важка технікапозивний «Артист»
«Нас не били. Допитували. І, звісно, розповідали, що «війна нікому не потрібна», що ми «прийшли на їхню землю», «розстрілюємо дітей» і таке інше. Через те, що ми – «Донбас», спершу ми у них були «фашистами». Але через деякий час навіть ті, хто нас охороняв, зрозуміли, що ми не такі, що з нами можна спілкуватись. Нас вишикували в ряд, ображали, принижували, перебріхували те, що ми казали. Ми чули про те, що ми буцімто «Градами» розстрілюємо мирні міста, житлові квартали, вулиці. І весь час нас допитували, чи є у батальйону «Донбас» важка техніка. Я був на допиті три години, мене не били. Закритий простір, забитий туалет. Дворазове харчування – каша-хліб. Цього явно було недостатньо. Але моральний дух людей не зламаний», – розповів він.
За словами бійця з позивним «Артист», наразі в донецькому підвалі в полоні сепаратистів лишається близько ста людей. Натомість учасники переговорного процесу називають значно більші цифри.
«Швидко не буває» – Рубан
Як зазначив керівник Центру звільнення полонених при Дніпропетровській облдержадміністрації Володимир Рубан, наразі в полоні угруповань «ДНР» та «ЛНР» перебуває понад тисячу українських військових, натомість українська сторона утримує десятки полонених. За словами Володимира Рубана, реалізувати «мінські домовленості» про обмін «всіх на всіх» дуже швидко неможливо, адже Україна як правова країна не може «розпорядженням одного чиновника звільнювати людей з-під варти»: бюрократичні процедури тривають по кілька днів. Однак, переконаний він, вже найближчим часом процес активізується.
«Складнощів як таких немає. Це початок. Хотілось би швидше, адже це пов’язане з людськими життями, людськими долями. Але швидко не буває. Немає термінів», – сказав у коментарі Радіо Свобода Володимир Рубан.
Між тим колишні бранці, які вже повернулись додому, заявляють, що «святий обов’язок» керівництва держави – визволити з полону всіх своїх громадян.