Чому люди Януковича і найвищі посадовці можуть уникнути люстрації?

Максим Савчук

У щойно розпущених президентом України законодавців ще є час до виборів, щоб таки ухвалити закон «Про очищення влади» в цілому. Здавалось, для багатьох це – політичне харакірі. Але натиск громадськості величезний. Тож ми вирішили детально розібрати законопроект – чи справді люстрація, підготовлена народними депутатами, буде така страшна, як її малюють?

«Список Януковича»

Єгор Соболєв

«Ми пропонуємо вигнати з державної служби всіх, хто сидів на керівних посадах під час Майдану, і бачив побиття студентів, арешти активістів, розстріл активістів, і не написав заяву на звільнення», – каже Єгор Соболєв, голова Люстраційного комітету. Він координував законопроект. У документі передбачено близько восьми загальних критеріїв, за якими перевірятимуть чиновника. Перший – перебування у владі з 2010 року до лютого 2014-го. За цим законом найвище керівництво країни часів Януковича протягом наступних 10 років не зможе повернутись у владу.

Законопроект «Про очищення влади» люструє таких посадовців епохи Януковича: сам президент, прем’єр, голова СБУ, генпрокурор, голова Нацбанку, міністри, глава Держуправління справами. А також прокурори, міліцейське начальство і правоохоронці, які переслідували активістів Майдану. Судді до списку дивним чином не потрапляють. Лише ті, яких звільнили раніше за порушення присяги.

Агенти КДБ та радянські компартійці

Ще одна категорія осіб, яких люструє законопроект «Про очищення влади» – це керівники Компартії СРСР, України та інших колишніх соціалістичних республік – від керівників райкомів і вище. Передбачається очищення держапарату і від агентів КДБ, випускників шкіл КДБ, тих, хто з ними співпрацювали, начальників політвідділів збройних сил СРСР та тих, хто переслідував учасників визвольного руху часів Другої світової війни.

«Зараз величезна хвиля інформаційної атаки на наш закон в російських медіа. Я думаю, що саме тому, що вони хочуть зберегти свою кадебешну агентуру», – вважає Єгор Соболєв.

Хто має виявляти агентів КДБ, шпигунів та компартійних діячів? Законопроект покладає це на Інститут національної пам’яті. Чи готові співробітники інституту до цієї роботи? Про це передача Радіо Свобода «Схеми» поцікавилася в Олександра Зінченка, заступника директора Українського інституту національної пам’яті.

«Більшість документів, які знаходилися в архівах спецслужб радянських, наприкінці існування Радянського Союзу були вивезені до Москви. Вочевидь, реалізація цих вимог законопроекту стане можливою тільки після того, як впаде режим Путіна в Москві», – зауважив він.

Це нам підтвердив і Ігор Кулик, начальник Галузевого державного архіву СБУ – більшості необхідних документів в Україні таки немає. «Є лише свідчення, спогади ветеранів спецслужб, які говорять про те, що декілька КамАЗів були вивезені з України у Москву. І їх вивіз колишній останній голова КДБ України», – заявив Ігор Кулик.

До речі, подібна проблема була і в Грузії. Там архівів не знайшли. Але депутат грузинського парламенту Георгій Вашадзе каже: більшість агентів виявили не завдяки документам, а роботі внутрішньої і контррозвідки. «У 2008 році, коли Росія бомбила територію Грузії, багато хто видав себе. Саме через це почалося дуже багато процесів проти агентів КДБ», – розповів пан Вашадзе.

Окрім того, перевірку не зможе скласти, а значить залишитись на посаді –той, хто сприяв бюджетним збиткам більш ніж на мільйон гривень, закликав до сепаратизму, фальшував вибори 2004 року, той, хто має іноземне громадянство, а також чиновник, який не зможе підтвердити джерело своїх статків.

Це теорія. А як на практиці будуть перевіряти держслужбовців?

Механізм перевірки чиновника

Координуватиме перевірку Національне агентство з питань державної служби.

Нацагенство створює центральну і територіальні комісії, куди увійдуть не менше від одного представника громадськості та одного журналіста. Центральний орган перевірятиме найвищих посадовців. Місцевих керівників держструктур – територіальні. Та за яким принципом ці комісії формуватимуться та скільки там має бути людей, поки не відомо – міркувати над цим пропонується самому Нацагентству.

Олена Мельник з Інституту законодавства Верховної Ради зауважує: роль громадськості варто було б окреслити ширше. «В проекті є єдина стаття – 17, яка передбачає в нас участь громадськості в цьому процесі. І обмежується ця участь в можливості подавати громадськості до компетентних органів якісь відомості щодо цієї особи. Все», – зауважує Мельник.

«Дрібних» клерків перевірятиме єдина людина – їх безпосередній керівник. Він подає до територіального органу Нацагентства план проведення перевірки та погоджує його з районною адміністрацією. Суб’єкт перевірки має дати письмову згоду (бо у разі відмови перевірку не проходить автоматично), автобіографію, декларацію про майно своє і близьких. Керівник перевіряє все на достовірність. У разі непроходження перевірки – звільнення і 10 років недопущення до держслужби.

Координує ці перевірки все те ж Нацагентство з питань держслужби. Його голова Костянтин Ващенко каже: обома руками за люстрацію. Але додає – для успіху недостатньо того, що написали в законопроекті.

«Територіальних органів Нацагентства на сьогодні не існує. Їх, очевидно, необхідно створювати. Сьогодні завантаження Нацагентства є гранично високим. При відносно невеликій чисельності – до 100 осіб працює. А процедура люстрації передбачає значних кадрових, ресурсних, фінансових зусиль і їх необхідно створювати», – вважає Костянтин Ващенко. І додає: «Це питання, я думаю, не одного року».

Величезна шпарина?

Законопроект є у принципі несправедливим – бо під люстрацію потраплять лише дрібні чиновники – стверджує член робочої групи Міністерства юстиції з розробки антикорупційного законодавства Леонід Антоненко.

Увага, малопомітна «шпарина», яка може убезпечити високих посадовців від звільнень. У частині 8 статті 12 проекту закону вказано: «суб’єкти перевірки, які не пройшли перевірку або не надали згоду на проходження перевірки», окрім тих, «які претендують або обіймають виборні посади».

Виборні посади – це, наприклад, народні депутати. А це значить, що навіть якщо закон «Про очищення влади» буде ухвалений до парламентських виборів – на їхньому результаті це не позначиться. Бо кандидат в депутати люстрації не підлягає. Його політичну долю залишають на розсуд виборця.

Крім того, за законом не можна люструвати тих, хто посідає посади, «призначення на які здійснюється без проведення конкурсу». Це прем`єр-міністр, міністри та всі так звані «політичні посади». А ще – глава ЦВК, СБУ тощо.

Приклад: нинішній глава СБУ Валентин Наливайченко закінчив Московську Вищу школу КДБ, значить в результаті перевірки має бути звільнений з посади. Але виявлена нами шпарина в законі робить його недоторканним – бо на посаду голови СБУ конкурс не проводиться.

Всім цим чиновникам, які підпадають під виключення з закону, загрожує ось що: всю відому про них інформацію просто опублікують на сайті Нацдержслужби.

«Дехто Ікс займав посаду міністра в уряді Азарова. І ця інформація буде опублікована на сайті. Ось такий несправедливий підхід застосування подвійних стандартів – це очевидне протиріччя Конституції», – обурюється Леонід Антоненко.

Як бачимо, недоліків в законопроекті чимало. Відтак перед народними обранцями – складне завдання: і зауваження врахувати, і виправити, і доповнити, і проголосувати ще до виборів. Тільки тоді з владних кабінетів можливо почне вилітати непотрібна суха полова.