Таємні поховання у Росії. Родичі військових б’ють на сполох

Любов Чижова

Сім’ї російських військовослужбовців і представники правозахисних організацій намагаються з’ясувати долю військовослужбовців, які, можливо, загинули чи потрапили у полон, беручи участь у бойових діях на сході України. Напередодні стало відомо, що в полон до українських військових потрапило десять військовослужбовців контрактної 98-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії Повітряно-десантних військ Збройних сил Російської Федерації, яка базувалася в Костромі та Іваново. Усього у цій групі, як стало відомо внаслідок допиту російських військових, могли перебувати 350-400 осіб.

У середу в Києві пройшла прес-конференція затриманих російських десантників, в якій взяло участь 9 із 10 військовополонених. Під час бесіди з українськими журналістами вони заявили, що не планували перетинати кордон, закликали своїх побратимів припинити обстріли територій сусідньої держави (якщо вони справді проводяться) і виразили здивування з приводу того, що «показують у російських новинах».

Затримані на Донеччині десантники Росії на прес-конференції в Києві (27 серпня). Це військовослужбовці 331-го полку 98-ї Свірської дивізії Повітрянодесантних військ Російської Федерації

Раніше в Міноборони Росії повідомили, що російські військові перетнули російсько-українських кордон «випадково». У вівторок ввечері цієї ж версії на перемовинах у Мінську притримувався президент Володимир Путін. Він дав зрозуміти, що не бачить в інциденті нічого страшного, тому що і українські військовослужбовці «заходили» на бронетехніці на територію Росії, і їх не затримували.

Учора в Костромі в приміщенні обласної Ради солдатських матерів відбулася зустріч родичів десяти російських десантників, які були затримані в Україні.

За повідомленням кореспондента Радіо Свобода в Костромі Ольги Вахонічевої, практично увесь час з моменту, коли стало відомо про те, що контрактники потрапили у полон, вони проводять разом. Інформацію та відео про те, що відбувається, отримують з інтернету. «Місцева влада і ЗМІ не дають жодних коментарів, їх не обходить, що з нашими рідними», – обурюються вони.

Жодних результатів не принесла і зустріч з командуванням 331-го полка 98-ї дивізії ВДВ Міноборони Росії, яка відбулася вчора. За словами очільниці Ради солдатських матерів Людмили Хохлової, керівництво військової частини постійно телефонує їй та цікавиться, чи немає якихось новин.

Практично усі родичі десантників, які у переважно прослужили за контрактом по 5-10 років, не припускали, що їхні чоловіки та сини потраплять на кордон із Україною. Більше того, вони переконані, що 10 осіб із підрозділу відстали від військової колони та заблукали. Не отримують відповіді на запити, відправлені до Міноборони Росії. Продивляючись відеоролики, які викладені українськими військовими в інтернеті, рідні говорять, що десантники морально подавлені.

Напередодні у Пскові та Воронежі в умовах секретності відбулися похорони десантників, їх рідні ні з ким не спілкувались. А журналістів, які намагалися зняти могили, побили невідомі. Крім того, у правозахисників із президентської Ради з питань людини є підозри, що дев’ятьох контрактників 18-ої мотострілкової бригади, які, за їх даними, загинули у Ростовській області 9-11 серпня, могли звільнити заднім числом. Правозахисники, котрі отримали цю інформацію зі своїх джерел, попросили Слідчий комітет Росії перевірити її достовірність.

25 серпня ЗМІ повідомили про «закриті похорони» двох десантників Псковської повітряно-десантної дивізії Леоніда Кичаткіна та Олександра Осипова. На їхніх могилах зазначені дати смерті – 19 та 20 серпня. Кореспондент телеканалу «Дождь» Володимир Роменський на своїй сторінці у «Твіттері» написав, що на одному з псковських кладовищ він виявив могилу Олексія Карпенко, ймовірно, також десантника. На могильному хресті смерть Карпенко датована 18 серпня. Раніше депутат Псковської обласної думи, головний редактор видання «Губернські новини» Лев Шлосберг розповів Радіо Свобода, що похорони Леоніда Кичаткіна відбулися в атмосфері цілковитої секретності, військові просили сторонніх покинути кладовище.

У середу журналіст Олег Кашин повідомив у своєму твіттері, що з могил десантників зникли всі таблички з їхніми іменами.

Один зі зниклих десантників-контрактників псковської дивізії Ілля Максимов, з яким не могла зв’язатись його мати Любов Максимова, вийшов на зв’язок в середу в 11:45. За словами Любові Максимової, Ілля зателефонував батькові і повідомив, що перебуває на навчаннях в Ростові. Потім він припинив розмову, пославшись на дорогий зв’язок. Напередодні Любов Максимова звернулась до українських військових із проханням відпустити її сина, якщо він у полоні.

За даними ЗМІ, 25 серпня ще одного військового, який, можливо, загинув в Україні, поховали в Воронезькій області. Видання «РИА Воронеж» повідомило, що командир десантно-шумового взводу 76-ї псковської дивізії Антон Короленко загинув за нез’ясованих обставин. Начальник відділу військового комісаріату Воронезької області у місті Павловськ Михайло Харківський пояснив журналістам, що Короленко загинув «під час виконання службових обов’язків 19 серпня». Інших подробиць він не навів. Родичі також не стали відповідати на питання про це, назвавши інформацію «прихованою». Про загибель чоловіка написала 24 серпня в соціальній мережі «ВКонтакті» Наталя Короленко. Сторінка самого Антона Короленка видалена. Автор замітки про загибель Антона Короленка воронезька журналістка Оксана Грибкова розповіла, як вона дізналась про загибель десантника та звідки з’явилась інформація про загибель десантника.

– Агентству «РИА Воронеж» про те, що відбулися похорони Антона Короленка в Павловському районі, повідомило джерело, яке ми не можемо називати.

– Що взагалі було відомо про те, як відбулися похорони, і чому така секретність, які коментарі давали представники військових?

– Наскільки я розумію, ніякої особливої секретності не було, інформація просочилась з приводу цього. Коли ми запитали місцевого воєнкома про похорон, він просто не міг не відповісти на це питання через те, що він там казав слово. Відповідно, коли запитали, що відбулося, він сказав, що не може про це говорити, але у нього в документах зазначено, що Антон Короленко загинув під час виконання службових обов’язків.

– А з рідними Антона Вам вдалося поспілкуватись?

– Так, з одним із родичів я розмовляла. Він написав, що інформація прихована, він так висловився, що Антона поховали як героя, він загинув не дарма. Про обставини його загибелі, про те, де він загинув, також говорити не став. Можна пов’язувати загибель Антона Короленка з загибеллю інших військовослужбовців. Я так розумію, що йому було 26-27 років, тому ми знайшли інформацію: в 2011 році вийшла замітка, де про нього говорять як про командира взводу, який виграв змагання в Росії, які у військово-десантних військах відбувались, і що він за два роки до цього закінчив Рязанське військово-повітряне училище. Його сторінки нема в «ВКонтакті», там написано, що вона чи то видалена, чи то не була до кінця доведена.

Члени президентської Ради з питань людини (РПЛ) Сергій Кривенко та Елла Полякова попросили Слідчий комітет Росії перевірити інформацію про загибель 9 контрактників 18-ї мотострілкової бригади в Ростовські області на тлі повідомлень українських ЗМІ про можливу участь російських військовослужбовців у бойових діях на сході України. «Дані про загибель військовослужбовців на військовому полігоні в Ростовській області правозахисники отримали 9 і 11 серпня. Вчора (26 серпня) вони направили інтернет-звернення у військово-слідче управління Слідчого комітету Росії з проханням здійснити перевірку цієї інформації», – повідомили у РПЛ.

Про те, як розгортається ситуація з загиблими в Україні російськими військовими, Радіо Свобода розповіла представник союзу комітетів солдатських матерів із Санкт-Петербургу Елла Полякова.

– Скільки там може бути військових – я не знаю, але військ на кордоні з Україною, де відбуваються так звані навчання, дуже багато.

Це закрита територія, де невідомо, що відбувається, у них немає зв’язку з сім’ями, сім’ї просто в шоці. У Костромі, я знаю, зібралось багато обурених батьків, у нас в Петербурзі також. Тривога дуже велика. Ну, і про псковську ситуацію ви теж розумієте.

– За даними президентської Ради з прав людини, 9 контрактників, котрі загинули 9-11 серпня в Ростовській області, могли бути звільнені заднім числом, могли бути позбавлені контрактів. Якщо це так, що це означає для сімей цих військових?

– Це катастрофа, при чому така ж катастрофа була після Афганської війни, після Чеченської війни – ми вас туди не посилали, а доведіть, що ви там були. Це свідчення людей, які часто не хочуть заявити про себе, не хочуть свідчити, але це факти, які на нашій історії продовжуються. Тому що ось ці хлопці, яких я сама бачила в Південній Осетії, після серпневих подій, вони були на території іншої держави, тоді Грузії, перетнули кордон, у них не було ні документів, ні військових білетів, взагалі нічого, а командировочні посвідчення були на полігоні, який перед кордоном був, нібито там навчання відбувалися. Я дуже боюся, що така ситуація тут.

– Раніше надходила інформація, що в госпіталь Санкт-Петербурга повинні прибути чи прибувають сотні поранених з України.

– Поки ця інформація нічим не підтверджена. Мені щойно телефонував колишній співробітник Військово-медичної академії, ми з ним обговорювали ситуацію, він стверджує, що нічого немає. Але, що мене дивує, це повна закритість інформації. До нас звертаються батьки, зв’язку з дітьми немає, вони намагаються обдзвонювати госпіталі Академії, а їм там теж нічого не говорять. Дуже дивна ситуація.

– Як ви думаєте, чому Росія так наполегливо спростовує інформацію про участь російських військовослужбовців в конфлікті в Україні?

– Тоді треба визнати, що наші війська там, і це – війна. А суспільство не готове до війни, це точно. При тому угарі, який зараз в мізках у людей, цей «Кримнаш», це катастрофа просто, що коїться, до війни суспільство не готове.

Видання РБК у вівторок повідомило про те, що жителька Магнітогорська Олена Косаченко розшукує свого сина Валерія Комарова. Вона розповіла, що її син, котрий проходив строкову службу в 137-му гвардійському парашутно-десантному полку у Рязанській області, наприкінці липня був переведений до військової частини, яка дислокувалася біля селища Гуково Ростовської області (КПП на кордоні з Україною, де знаходяться спостерігачі ОБСЄ). 26 серпня Валерій зателефонував матері і, за її словами, повідомив, що їхній командир «зібрав 50 співробітників та сказав: «Все, тепер ви всі у мене контрактники. Якщо не підпишете папери, я сам все за вас підпишу». 24 серпня, запевняє Козаченко, її син теж зв’язувався з нею та повідомив, що «у всіх зібрали бірки та номерки на випадок зникнення без вісти чи смерті». Вона побоюється, що її сина «відправлять воювати в Україну». Про масштаб присутності російських військових в Україні говорить військовий аналітик Олександр Гольц.

– Наскільки можна зрозуміти, там діє невелика кількість військовослужбовців. Чи досі діяла. Очевидно, що мова йде про батальйонні творчі групи однієї чи двох військово-десантних дивізій. Визнати, що російські військові беруть участь у конфлікті в Україні – значить, зруйнувати конструкцію, яку довго вибудовували у Росії, що Росія не є стороною конфлікту, а увесь конфлікт – це внутрішня українська справа.

– З’явилася інформація, що загиблих під Сніжним в Україні нібито звільнили заднім числом…

– Російський чиновник, включаючи чиновника військового, готовий на будь-які капості, аби приховати своє недбальство, свої промахи і так далі. І просто не виключено, що бояться обурення родичів і так далі.

Напередодні українські ЗМІ з посиланням на військових повідомили про 10 десантників, які потрапили у полон. Відео з їхнім опубліковано в інтернеті, Міноборони Росії повідомило, що десантники потрапили на територію України випадково.

(Оригінал публікації на сайті Російської редакції Радіо Свобода)

Затримані на Донбасі десантники Росії розповіли, що робили в Україні