Нам не потрібні агенти Путіна і диверсанти у політиці – Руслана

Гість «Вашої Свободи»: співачка, громадський діяч Руслана Лижичко.

Інна Кузнецова: За годину до ефіру я прочитала в мережі «Фейсбук» Ваш пост: «Іміджмейкерство для України – це нова наука і мистецтво, це треба відчути. А для цього треба робити дуже щиро це для своєї країни просто так, тому що ти любиш свою Україну. Цю науку я пробую зараз освоїти і зробити найправильніші речі, щоб притягувати увагу і допомогу для людей».

Ця акція, яку Ви проводили на День Незалежності, сама особисто перебуваючи спочатку у Вільнюсі, зустрічаючи День Незалежності, потім у Дніпропетровську, а з Вашою допомогою цю акцію проводили чи з Вашої ініціативи по всьому світі. Що це дало?

Ваша Свобода

– Я чомусь відчуваю, що десь у Кремлі – це є місце, яке чітко вже багато десятиліть працює над тим, щоб зруйнувати і ім’я, і, можливо, навіть дух українців, і ім’я самої України. Я не знаю, звідки я почала відчувати це.

Я розумію, що це якась постійно група людей, які абсолютно вже озвіріли у сторону України, і всі акції, які вони планують, включно з акцією, яку вони нам підготували на День Незалежності, що вони влаштували з полоненими, я не знаю, це просто якісь нелюди повинні були зробити таке, щоб провести навіть у тому числі поранених людей, організувати, все це показати. Видно ж, що це режисура. Видно, що це поставлено. Видно, що хтось сидів, писав сценарій, вивіряв меседжі, вивіряв слова і так далі.

Ми чомусь це передбачали, відчували. Як ми це прослідкували? Дуже просто. Тому що з’явилася акція в Лондоні, на якій показували, що вся наша «хунта», всі ми тут – «фашисти», їмо, ріжемо людей на органи і так далі. Знову вони всі ці страхіття, всю цю «чорнуху» почали діставати на поверхню.

Діють вони тільки методами (я називають так умовно цей кабінет у Кремлі), виключно образами смерті, вони смакують це, вони показують це. То у них літак «Боїнг» летів уже з трупами, то в них концтабори якісь будуються.

– Хвора уява може придумати хтозна що.

– Абсолютно. Якісь технології від 1930-1940 років, ще НКВС. Тоді, коли ще СРСР повинен був утримати таку величезну кількість народів, знищувати їх ідентифікацію і фактично перетворитися на тюрму цих народів, придумати їм образ 15 «рєспублік» –15 «сєстьор», а по факту навіть культуру підмінювати цих народів штучними псевдонародними всіма постановками. Це все була режисура. На службі тоді пропаганді служили всі. Вони все це використовували.

І в них цей досвід залишився. Ми це відчули, ми це прослідкували. Раптом у Швейцарії з’являється матеріал, що в нас там воюють карателі, що все це карателі мирного населення. Я розумію, що все, вони зараз як поставлять клеймо. Ви ж розумієте, якщо вдарити по імені… Це після війни можна відбудувати, зруйновані будинки. А от зруйноване ім’я – якісь наклепи, це клеймо як поставлять, то це іноді навіть на все життя.

Тому ми кинулися відразу. Ми зрозуміли це і кинулися. Напередодні ми зідзвонилися з нашою українською громадою по всьому світу. Ми продзвонилися і домовилися. Я кажу: люди, робимо світлі меседжі, робимо світлі образи, показуємо світу. Світ подивиться на наші обличчя, побачить, що ми тримаємо елементарно плакати, що ми живемо в країні світла, ми зробимо парад світла, ми зробимо це мостах єдності, покажемо, що правий і лівий берег Дніпра неможливо роз’єднати, ви зробите аналогічно такі у всьому світі, і ми продемонструємо тим всім просто свій світлий образ.

– І світ відгукнувся. Я пропоную наразі невеличкий фрагмент з Вільнюса, як все це відбувалося.

Руслана у Вільнюсі

– Ми отримуємо впродовж кількох днів фотографії, відео з Лос-Анджелеса, з багатьох куточків США, з Європи з тим, як відзначали День Незалежності там, і як були солідарні люди з Україною.

Водночас під матеріалом, який Ви опублікували, дехто пише таке: «Руслано, ти справді така наївна чи прикидаєшся? Скільки до росіян не звертайся, то нічого іншого, окрім хамства, не буде». Так пишуть у постах. Як реагувати на це?

– Я взагалі не побоялася цих відгуків. Я готова навіть підставляти своє ім’я. Бийте краще по моєму імені, ніж потім хтось буде бити по імені України. Я до цього готова. Ви можете постити, можете писати. Я все рівно розумію, чому я зараз це роблю. Я витримаю всі ці напади, тому що у мене зараз немає часу пояснити, чому ми це робимо.

А все дуже просто. Якщо говорять, що ми – «фашисти», якщо говорять, що у нас громадянська війна, якщо нам нав’язують розбрат, розколи і розтягують, то ви ж розумієте, що завдяки цим формулюванням вони і хочуть зробити це новоутворення – «Новоросія».

А в цей момент виходить, що абсолютно нелогічно. Вони розраховують на нашу злість, розраховують на наше роздратування, вони викликають у нас ненависть, агресію, їм це потрібно, їм це у цьому Кремлі, цьому кабінету чи особисто Путіну і його команді, всіх цих технологів, які все це розробляють. А в цей момент ми абсолютно нелогічно поступаємо. Ми звертаємося до людей у Росії, і ми чітко знаємо, що вони там є.

– Поступаємо нелогічно для них?

– Для Кремля. Вони поступаємо нелогічно для них. Вони не очікують такого. Їм невигідна така акція. Їм не вигідно, щоб сама Україна сказала росіянам: давайте об’єднуватися, давайте порозмовляємо без політиків, тому що ми прекрасно розуміємо, що ця війна сформована інтересами цих олігархів. Там же корупція, напевне, на першому місці у світі.

Тому я розумію, що Росія зараз прокинеться, рано чи пізно вона все рівно цю корупцію свою подолає, просто в них на це піде або більше часу, або їм доведеться за це навіть більшу ціну заплатити, ніж українцям.

– Інформаційний батальйон «Швидкість світла» для відсічі російської пропаганди – це частина його діяльності, те, що відбувалося впродовж цих останніх днів чи ні?

– Нам необхідно боротися з інформаційною війною, реагувати. Це для нас такий самий фронт. І даремно, що ми його не помічаємо. Він для нас виглядає якимось віртуальним, це якесь ефірне тіло, слова, які полетіли в ефір. Ми розуміємо, що на країну багато наклепів, багато принижень, несправедливості. І ми не виходимо таким щитом.

От ми на Майдані вийшли – для нас це видно, що люди стоять, фізично ми бачимо ці лави, як люди тримаються разом. Те ж саме треба зробити в інформації. Не потрібно нарікати, що в країни немає своїх агітаційних кабінетів, не потрібно нарікати, що Україна не розробила свою інформаційну політику чи стратегію, чи безпеку. Ну, немає у нас цього. Так що, будемо сидіти і чекати, коли воно саме з’явиться чи, можливо, самі зробимо таку ініціативу?

Ми зробили, кинули клич – давайте робити інформаційний батальйон «Швидкість світла». І ми побачили величезну реакцію. Це для «Twitter-штормів» корисно. Це корисно для миттєвого поширення надважливої інформації. Навіть зробили позиціонування «Twitter-шторму», що це, наприклад, презентація України, яка вона насправді. А це є меседж для Ангели Меркель. А це є меседж для зірок «Голлівуду». Чому вони мовчать, чому вони не підтримують активно? Тому що руйнуються образи миру, нав’язується образ війни. Чому голлівудські зірки, у тому числі і українського походження, не виступають сьогодні активно з меседжами? Це дуже важливий батальйон.

– Хто входить до цього батальйону? І чи вдасться йому прорватися до тієї ж Ангели Меркель?

– Вдасться прорватися, тому що меседжі чисті, від людей.

Я не хочу нічого говорити, але мас-медіа – це завжди контент інформаційний від мас-медіа. А контент від людей завжди по-інакшому виглядає, тому що йдуть інші формулювання. Там немає такої сухої офіційної журналістики, немає офіційних виразів.

Ми вже прорвалися. У нас є група людей мобільних по всьому світу. Це є українці і не тільки українці, які сьогодні кожен день, кожну годину займаються поширенням матеріалів. Тільки з’являються відеоролики, які ми робимо чи це, наприклад, інформаційний, чи навіть у стилі соц-арт, вони відразу це поширюють. Тільки з’являється якийсь матеріал, що Україні потрібно стільки-то того-то для такого-то батальйону туди-то, то це відразу поширюється.

Тільки з’являється пропаганда. Ми, по-перше, це маємо. Наш батальйон це моніторить, відслідковує по всьому світу. Бо інакше як ми знали б, що та країна про нас думає так, а та – так? Ми миттєво включаємося в роботу і починаємо поширювати інформацію. Тобто це є унікальний, мобільний «піпл-медіа», такий інструмент, який ми самі собі для України зробили.

– Маємо запитання радіослухача.

Слухач: Пані Руслано, мені здається, і чи Вам не здається, що хибне бачення робити все без політиків? Ви на Майдані говорили, що без політиків – побили студентів. Зараз не хочете без політиків – щоб нас побили росіяни? Треба з політиками, але з новими політиками, хорошими політиками, а не старими.

– Я Вам чесно скажу: не можна без якісної політики взагалі щось побудувати. Не подумайте, що я громадянськість, суспільство відтягую в різні сторони від якісної політики. Навіть забудьте зразу, не говоріть таке.

По-перше, я слідкую за новими політиками, за новими іменами. Я з ними спілкуюся, я взнаю їхні ініціативи. Ми так само гуртуємося і так само домовляємося, щоб ми спільно працювали. Нам не потрібна стара політика. І нам з вами не потрібні зрадники, нам не потрібні агенти Путіна в політиці. Ми повинні диверсантів просто повимітати. Ми повинні посадити їх і вивезти, якщо не посадити у тюрму.

– До речі, учора ввечері президент Петро Порошенко оголосив своє рішення щодо розпуску парламенту. 26 жовтня будуть вибори. Це одна з вимог Майдану. І він про це говорив. Чи будете Ви долучатися до якоїсь з політичних сил? Чи будете підтримувати? Чи, можливо, й самі знову підете до парламенту?

– Нам треба зробити так, щоб цей парламент, його образ, його будинок, все, що з ним пов’язано, – я категорично проти. Ми його не переформатуємо. Те, що повинно статися, то це якимось чудом повинен статися просто новий парламент. Я пропоную, щоб це була нова будівля. Я пропоную, щоб там були прості, нормальні кабінети. Тому що у цьому будинку однозначно…

– З будівлею ми пізніше, можливо, розберемося. За два місяці все рівно будівлю не поміняєте.

– Ні, це важливо! Там стоять прослушки, там Кремль слухає все зранку і до вечора.

Я не розумію, чому Порошенко не поїде з будинку, коли ще Ющенко знав, що звідти треба тікати. Бо там все всіх слухають і все всім передають. Ну, це таке.

Не тільки будинок, але й люди, які там перебувають – не дай, Господи, нам зараз узяти і просто перетасувати тих людей. Якщо ви думаєте, що туди зайде 20-30 нових імен і щось зміниться? Ні!

Люди, я до вас зараз реально звертаюся: поширюйте цю інформацію. Там повинна з’явитися принципово нова більшість! Вам не потрібні старі імена. Вам не потрібні старі бренди, які себе вже не виправдали. Вам не потрібні старі партії, які вже довели… І не слухайте по словах, слухайте по справах. Люди, які підуть у парламент – все, що вони будуть говорити, перевіряйте, чи вони це вже зробили, чи вони просто вішають локшину чергову!

– Поки немає передвиборчої агітації, ми не ризикуємо потрапити під…

– Я хочу відповісти на Ваше запитання, бо так вийде, що я втекла від відповіді. Чи йду я в політику, чи ні? Я не знаю. Я не хочу йти в політику. Я не бачу Руслану саме в політичному середовищі.

Але я не хочу зробити вигляд, що те, що буде формуватися парламент, то нас це не стосується. Це неправильно. Нас усіх зараз це стосується. І в якийсь момент нам доведеться всім чітко фокус просто перевести на все, що буде формуватися у парламенті. Тому що від цього буде залежати далі наше життя.

Я знаю, що навіть сьогодні у цей день відбувається засідання. І мене теж запрошують. І ми зараз підемо на одне засідання, на друге. Ми слухаємо. Там – «Парламентська сотня», там ще якісь ініціативи. Сьогодні мене «Самооборона» запросила на своє зібрання. І ми все це зараз пробуємо зрозуміти, тому що це і є те, що нове з’явилося в людях. І вони зараз ці ініціативи понесуть, зараз понесуть у парламент. Їм треба плече підставити, треба штовхнути їх туди, на руках треба внести туди цих нормальних людей.

Який процес дуже цікавий і запам’ятайте зараз це! Є люди, які не хочуть іти в політику принципово. Їм неприємно себе асоціювати з тією політикою, яка сьогодні. І якщо Ви, люди прості, підштовхнете самих нормальних людей і скажете: йдіть, ідіть у цю політику, тому що, якщо ви туди не прийдете зараз, якщо ви її не зміните собою, тоді нам немає на що розраховувати. Я знаю багато бізнесменів, які кажуть: не хочемо, бо це політика, це ганьба, ми не хочемо себе псувати.

– Але є бізнесмени, які, навпаки, хочуть щось там собі урвати.

– Середній і малий бізнес – це люди, які практично вже зробили робочі місця. Їм є що робити в політиці. І так далі. Є люди, які просто хай ідуть у цю політику. Позабирайте тих старих людей, які нічого, крім хабарництва, не вміють у цьому житті.

– Запитання ще одного слухача.

Слухачка: Те, що відбувається зараз Україною, відбувалося з Ісусом Христом. Він робив тільки добро і хотів тільки життя. І він переміг.

Подивіться, Москва нас завжди налаштовувала проти Америки. Але саме від американського народу я отримала і почула слово Боже. Це дуже важливий момент. Я почула, що є Бог. Не від Московії, яка давила і забороняла нашу мову.

Руслано, скажіть, будь ласка, якщо для Вас головне не гроші, а Україна, може, варто йти саме таким людям, яким не гроші потрібні, а людина в людині, не звір?

– Бачите, наша додзвонювачка Вас спонукає йти до парламенту. Так що думайте.

– Ви хочете моєї смерті.

Те, що я буду активна і буду допомагати людям, які будуть формувати і йти у парламент, навіть не сумнівайтеся. Я підставлю плече тим людям, які зараз підуть у парламент і будуть його змінювати.Будемо робити все для того, щоб їх була більшість. І ми, слава Богу, вже отримали і справжніх патріотів, і сильних мужчин, і благородних людей. Ми, слава Богу, вже їх бачимо. Бачимо їх по справах.

Я ще раз говорю, що прийде момент, і коли відкриється парламентська гонка, не ображайтеся, дорогі політики, я буду відверті речі говорити вам в ефір і просто аналізувати вашу діяльність. Я не буду когось звинувачувати чи критикувати, я просто буду брати ваші слова і порівнювати з вашими діями. І все це буду викладати публічно й пояснювати людям.

Я дуже хочу займатися просвітницькою діяльністю. Що розумнішими всі ми станемо, то меншою буде можливість нас надурити.

– У першу чергу Ви співачка. Останнім часом ми якось багато говоримо про роль музики, роль пісні в тому, що відбувається, і про те, як люди у важкі хвилини йдуть на серйозні рішення, а супроводжує їх пісня.

Це сприймають по-різному. Хтось каже: їздите ви по чужих містах і селах, розмахуєте прапором, може, хтось там ішов би до АТО. Наприклад, казали Вакарчукові. Є такі люди різні.

Ми записали кількох людей на вулицях Києва про те, що для них пісня і музика. Прошу послухати.

Респондент: Я вважаю, що музика має велике значення. Тому що такі виконавці, як Вакарчук та його гурт, мені дуже подобаються. Він спонукає людей до більш патріотичних дій.

Респондентка: Не тільки в національно-патріотичному вихованні, а взагалі у регуляції психо-емоційного стану людини. Тобто це, можна сказати, і лікувальний, і профілактичний засіб.

Респондент: Коли є музика, то якби менше сліз буває.

Респондентка: Якби не музика, то хто б знав Руслану? Заради музики ми її знаємо і заради того, що вона провела таку роботу, яку вона провела, вона підняла стільки людей, вона змінила ментальність людей, вона змінила в молоді ментальність!

– На Ваших російських колег чинять дуже великий тиск. Учора наша колега спілкувалася з Андрієм Макаревичем. Ми хотіли записати його коментар до сьогоднішнього нашого ефіру. Він сказав: вибачте, я дякую за підтримку, але я не готовий зараз говорити, я взяв маленький тайм-аут для будь-яких коментарів, тому що те, що зараз коїться зі мною, як вони поводять себе зі мною, уже вийшло за рамки будь-якого можливого і неможливого. Він написав відкритого листа Путіну з проханням припинити цю травлю.

Так само є проблеми і в Арбеніної Діани, якій поскасовували концерти десь там у середній смузі Росії. Вже кажуть, що дісталися і до Кіркорова, який відмовився виступати в Криму.

От сила музики, сила слова…

– Коли ми були у Вільнюсі… Є дуже відомий гурт «Ляпіс Трубецкой». Ми дуже всі їх полюбили за пісню «Воїни світла».

– Сьогодні виступають тут.

– Так. Але вони чомусь побоялися прийти на цю акцію, коли ми у Вільнюсі запалювали вогонь миру. Вони теж побоялися, що їм скасують концерти у Санкт-Петербурзі.

Я хотіла так їх побачити і сказати: хлопці, ну що вам вже боятися?! Ну одним концертом більше, одним менше.

Я не можу, звичайно, давати поради, тому що людям самим вирішувати. Це дуже такі тривожні моменти. І нав’язувати свою думку неправильно. Кожен артист має сам відчути свою роль.

У мене в Бельгії один раз був виступ. Я вийшла на сцену і сказала англійською мовою, я звернулася до світу, а це був прямий ефір у Європі, півфінал їхнього відбіркового «Євробачення»: ми люди мистецтва, наші голоси і імена занадто сильні, щоб сьогодні мовчати, ми не маємо права, я кричу аж до вас, просто благаю про підтримку – зробіть усе для того, щоб зберегти людські життя до того моменту, як це вже буде занадто пізно.

І артисти повинні розуміти. Чому ми сьогодні і до зірок «Голлівуду» звертаємося. Колись Мадонна висловилася, там Анджеліна Джолі висловилася, там Клуні висловився, там Scorpions нам на Майдан прислав підтримку, і Кличко Володя мені її передавав. Майк Тайсон висловився.

Скільки одним реченням ви можете врятувати життя людей! Ви мобілізуєте сотні тут українців, які вам скажуть «Дякую!» за те, що ви просто елементарно зробили вчасно необхідну річ. Вам це нічого не коштує. Вам запалити ліхтарик чи сказати слова підтримки Україні взагалі нічого не варто.

– Напевне, варто, якщо так травлять Макаревича і Арбеніну.

– Я думаю, що в Росії цим людям уже треба ставити пам’ятник за все те, що вони зробили. Це не просто герої. Це вже герої світу. Це люди, які не побоялися вийти.

Одна справа нам за межами цієї травлі говорити. Так, ми це відчули на Майдані, коли «драконівські закони» 16 січня увімкнули, я тоді відчула, що все. Мені чітко сказали: не тільки тюрма, а ще й страта тобі світить. І на собі я це відчула.

Тепер я розумію, що відчувають вони. Тільки на відстані я можу помолитися за них і побажати сили духу, щоб вони навіть не показали. Бо якщо вони покажуть хоч трішки, маленьку слабкість – все! У Кремля буде шанс їх ламати, наступати. Вони відчують, що їх можна поламати. І вони їх почнуть ламати. Тому їм треба до кінця вже стояти. У них уже немає вибору. А іншим росіянам тільки просто треба підключатися, не боятися. Тому що тільки так вони вибудують свою силу. Тільки так!

– З іншого боку, кажуть, що половина світу плаче, а половина світу співає. Кажуть, що зараз багато акцій, багато концертів скасовують у зв’язку з тим, що у містах жалоба.

Можливо, артисти «першого ешелону», як Ви, не відчувають цього, а, можливо, відчувають так само, а хто менш відомий, то це відчувають дуже сильно, здебільшого зараз працюють як волонтери.

Наскільки це важливо? І наскільки це довго протримається? Тому що артистам теж треба їсти.

– На акцію у Вільнюсі я взяла квиток за свої гроші, я прилетіла туди і виступила безкоштовно. Організаторам це нічого не коштувало. Вони єдине, що сказали: ми зробимо акцію допомоги Україні, якщо ти можеш – прилітай. Я сіла і прилетіла, навіть не думаючи.

Скільки разів я літала за свої гроші сама, щоб виступити в Європейському парламенті чи у тій же Америці. Приїжджала навіть заради одного ефіру, навіть заради 30 секунд у прайм-таймі на CNN. Я це робила.

– А чи поїдете до бійців найближчим часом?

– Я була в Маріуполі. Я була у військових частинах. Я була щойно під Чугуєвом. Я возила хлопцям бронежилети.

Я зараз виїжджаю до наших винищувачів. Під Дніпропетровськом 300 наших винищувачів. Я післязавтра для них даю концерт.

Робила, роблю і буду робити. Тому що, як співала Пугачова, «нас б’ють, а ми літаємо». І нічого вони не зроблять з нашим духом!

– Будемо літати! За перемогу!