Київ – Президент України Петро Порошенко 18 серпня підписав закон, який розширює права міліціонерів для забезпечення безпеки у зоні проведення АТО. Відтепер, правоохоронці мають право за певних обставин застосовувати без попередження спеціальні засоби і вогнепальну зброю проти осіб, які відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визнаються терористами та займаються тероризмом. Хто вирішуватиме, чи громадянин в зоні АТО є терористом? Чи Україна не наражається на серйозні проблеми в царині захисту прав людини? Наскільки ефективне українське законодавство в захисті держави і захисті громадян?
Більшість українських правозахисників і правників, як і представники міжнародних правозахисних організацій, вважають, що українське законодавство не дає можливостей ані боронити державу в умовах «гібридної війни», ані жителів держави, особливо тих, що опинилися в зоні АТО. Крім того, українські правозахисники скаржаться на те, що працювати в зоні АТО для них надзвичайно небезпечно не лише тому, що можна потрапити під кулі. Бойовики так званих «ЛНР» і «ДНР» вважають саме українських правозахисників якщо не агентами США, то «ворогами Новоросії».
Правозахисники і активісти українських громадських організацій на Донбасі перебувають у зоні ризику, стверджує голова українського представництва міжнародної правозахисної організації Amnesty International Тетяна Мазур:
Наша організація фіксувала багато випадків викрадень, які здійснювали представники «ДНР» і «ЛНР». Викрадають певні категорії людей, серед них адвокати і правозахисникиТетяна Мазур
«Однозначно, це ризиковано, бо Донбас – це зона, де відбуваються військові дії, із застосуванням зброї. Пункт два, чому це може бути небезпечним для правозахисників, – тому що принаймні наша організація фіксувала багато випадків викрадень, які здійснювали представники так званих «ДНР» і «ЛНР». Викрадають певні категорії людей, які є у зоні ризику, серед них адвокати і правозахисники».
Саме тому, як кажуть українські правозахисники, проблемами жителів Донбасу більше опікуються міжнародні та російські правозахисники.
Хто зупинить російську агресію і допоможе переселенцям?
Мрідула Гош
Нинішні події на Сході держави, зростаюча кількість переселенців висвітлили ще низку проблем, з якими стикаються українські правники і правозахисники – наприклад, недосконалість законодавства щодо підтримки переселенців. Коли закон не здатен їх захистити, на допомогу приходять пересічні українці, зауважує голова правління Східноєвропейського інституту розвитку, правник Мрідула Гош.
«Люди допомагають одне одному і часто все, що відбувається, відбувається не завдяки, а всупереч недосконалим законам. Але навіть досконалі закони мають враховувати реалії, особливості того чи іншого періоду життя держави і суспільства», – зауважила Гош у розмові з Радіо Свобода.
Не менш серйозна проблема – відсутність покарання сепаратистів або тих, хто їх підтримує. Ще у квітні українську спільноту сколихнуло рішення апеляційного суду Харківської області випустити з-під варти під домашній арешт 16 сепаратистів, затриманих перед цим у справі захоплення облдержадміністрації. Київський районний суд Харкова пропонував тримати їх під вартою строком на 60 діб.
Тоді українська спільнота бурхливо відреагувала на це рішення апеляційного суду, мовляв, як можна випускати сепаратистів. Пізніше у тому ж Харкові, в Донецьку і в Києві неодноразово судді відпускали або під заставу, або на поруки осіб, причетних до сепаратизму, захоплення адміністративних будівель і відкриту співпрацю з сепаратистами і російськими найманцями.
Так, затриманий у Харкові за підозрою в організації масових заворушень член координаційної ради руху «Юго-Восток» Юрій Апухтін 8 травня вийшов зі слідчого ізолятора під заставу.
А 17 серпня радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook повідомив, що Костянтинівський районний суд Донецька ухвалив випустити під заставу одну з організаторів антидержавного референдуму 11 травня в Костянтинівці – Світлану Астахову.
Шкіряк характеризує подібні рішення судів «профанацією» і «правилом «кругової поруки». Він сподівається, що ухвалені українським парламентом і підписані президентом закони сприятимуть наведенню ладу, і пропонує судити сепаратистів за межами Донбасу, в інших областях.
Тетяна Мазур у цьому контексті зауважила, що у даній ситуації не можна говорити лише про корупцію суддів або ж їхню українофобську позицію – багато суддів працюють у відповідності до букви, а не духу закону. Доволі часто це ускладнює роботу правозахисних організацій, визнала Мазур.
Перебування у СІЗО це винятковий запобіжний захід, коли є абсолютна аргументована підозра, що ця людина продовжуватиме протиправну діяльністьТетяна Мазур
«Нині на Сході України відбувається АТО. Фактично усі норми права, які діють у звичайний час, так само зараз діють і на цій території. Тобто, принцип верховенства права і принцип поваги до прав людини є основоположним. Я думаю, що судді, які ухвалюють рішення про запобіжні заходи, приймають їх, базуючись на нормах українського права і міжнародних правозахисних стандартів. Наприклад, якщо ідеться про попереднє ув’язнення, тобто перебування у СІЗО, то це винятковий запобіжний захід, який судді застосовують лише тоді, коли є абсолютна аргументована підозра, що ця людина продовжуватиме протиправну діяльність», – зазначила Мазур у розмові з Радіо Свобода.
І хоча ситуація у державі є напружена, хоча суспільство налаштоване доволі радикально щодо чиновників, суддів, правоохоронців, – українська держава повинна забезпечувати верховенство права, зазначила Мазур.
Закон і право не завжди тотожні – експерт
Сергій Грабовський
Публіцист Сергій Грабовський упевнений, що ситуація в Україні вимагає від правоохоронців і суддівського корпусу дотримуватись права і закону, а з другого боку – дослухатись до суспільства. Адже право і закон – це речі, які можуть збігатись, але можуть і не бути тотожними, зазначив експерт у розмові з Радіо Свобода.
«Один із так званих малих Нюрнбергських процесів у Німеччині над нацистами був процесом над німецькими суддями. Їх було близько дюжини. Судили їх за те, що вони ревно виконували закон. Їх засудили, тому що ці закони у своїй основі були не правовими – ну, скажімо, сумнозвісний расовий закон. Цієї різниці – між законом і правом – в Україні досі не розуміє більшість юристів, особливо з практикуючих», – зазначає Грабовський.
Таку ситуацію він називає «відрижкою» режиму Януковича. Адже у результаті нинішня юриспруденція не здатна захистити українців від бюрократії, корупції і «п’ятої колони» Росії. Тож українська громада по закінченні активної фази АТО може вимагати від влади відповідей на багато актуальних питань – від не покарання сепаратистів з вищих ешелонів влади до небажання змінювати систему закупівель речей, життєво необхідних армії. Якщо влада не дасть адекватної відповіді, на неї може чекати доля попередників, зауважує Грабовський.