Валентин Баришніков
За те, що російський співак Андрій Макаревич під час своєї поїздки на схід України відвідав місто Слов’янськ, яке українська армія нещодавно звільнила від проросійських сепаратистів, а також виступив із концертом у таборі переселенців, популярна російська газета «Комсомольська правда» назвала його «співаючим перед карателями». Багато інших прокремлівських видань піддали Макаревича принизливій критиці. Письменник і публіцист Олександр Проханов в ефірі Російської редакції Радіо Свобода назвав співака «націонал-зрадником». В інтерв’ю Радіо Свобода Андрій Макаревич пояснив, що поїхав на схід України з трьох причин.
– По-перше, мене туди запросили. По-друге, виступити перед переселенцями, незалежно від того, де вони перебувають, на якій території, – це, по-моєму, добра справа. По-третє, коли серйозні, драматичні події висвітлюються в ЗМІ способами, які не викликають моєї довіри, єдиний спосіб дізнатися, що відбувається насправді, – намагатися побачити це своїми власними очима. Ось три причини, з яких я там опинився.
Вражень багато, тому що відбувається там дуже багато всього. За один день, звичайно, все побачити було неможливо. Основне моє завдання було все-таки заспівати там, де я обіцяв. Це був табір переселенців. Переселенці були з Донецька. Це були діти віком десь від 8 до 14 років. Відбувалося це під стінами Святогорського монастиря в одному з таборів, де ці переселенці розташовані. Взагалі, на околицях цього монастиря перебуває зараз десь близько 20 тисяч переселенців. Виступ пройшов добре. Так що я своє завдання виконав.
– Діти навряд чи знають Ваші старі пісні. Вони гарно Вас зустріли?
– Чудово просто! А чому Ви вирішили, що старі? Ви теж довіряєте радянській пресі і читаєте за сніданком радянські газети?
– Ні. Ви співали нові пісні?
– Я співав різні пісні – і нові, і старі.
– Ви склали власне уявлення про те, що відбувається на сході України?
Слава Богу, діти, які змушені були ще нещодавно сидіти в підвалах під бомбардуванням, виглядають нормально і почувають себе добре
– Якщо говорити про тих переселенців, яких я бачив, то, напевно, я потрапив у якесь гарне місце. Тому що я очікував побачити зовсім інше... Знаєте, у нас є стереотипне уявлення про табір біженців – це нестаток, це антисанітарія та інше. Може бути, там є і такі табори. Але там, де був я, цього немає. Там все у зразковому порядку. Слава Богу, діти, які змушені були ще нещодавно сидіти в підвалах під бомбардуванням, виглядають нормально і почувають себе добре.
– Ви розмовляли з цими людьми? Ви обговорювали те, що вони думають із приводу ситуації?
– Не було можливості з ними поговорити з однієї простої причини: коли дві тисячі людей хочуть взяти в тебе автограф, з тобою сфотографуватися і тебе обійняти, розмову організувати дуже складно.
– А Ви бували в місцях, де йшли бої? Ви бачили це своїми очима?
Ми заїхали в Слов’янськ. На околиці міста ще багато руйнувань. Але, що стосується самого містечка, воно невелике і відновлено практично повністю
– Так, ми заїхали в Слов’янськ, де бої закінчилися три тижні тому. На околиці міста ще багато руйнувань, дуже серйозних. Там бої були потужні. Але, що стосується самого містечка, воно невелике і відновлене практично повністю. Мабуть, залишилися подекуди сліди від вибухів на мостових. А так сміття прибране, жителі повертаються. Фонтан працює на головній площі, грає музика, бігають діти, гуляють дівчата. Обстанова абсолютно мирна.
– Тобто Слов’янськ не справив на Вас страшного враження міста, зруйнованого в результаті боїв?
– У місті цього вже немає. Місто відновлено повністю. Якщо говорити про околиці, то так, звичайно, це справляє враження, бо ми звикли все це в кіно бачити.
– Ви повернулися в Росію, де Вас піддають критиці.
– А чого варто було очікувати?
– Ви уявляли собі, що буде говорити про Вас, скажімо, преса?
Я намагаюся сам оцінювати свої вчинки. Мені абсолютно наплювати, хто там що пише
– Чесно Вам скажу, мене найменше зараз це цікавить. Я намагаюся сам оцінювати свої вчинки. Мені абсолютно наплювати, хто там що пише.
– Ви не побоюєтеся, що такі Ваші дії можуть ускладнити Вам життя?
– Ви яку зараз хочете почути відповідь?
– Правдиву, як завжди.
– Я про це не думаю.
– Ви пережили радянські часи, коли рок перебував у підпіллі, коли його цькували. У Вас немає відчуття, що зараз відбувається щось подібне?
– Дуже схоже.
– У чому схожість?
– Брехня, риторика.
– У Вас є якісь прогнози?
– Я не політолог. Це не моє завдання – робити прогнози. До того ж настільки все швидко і нервово розвивається, що будь-яка непередбачувана подія – типу збитого літака – може докорінно змінити картину світу. Тому робити прогнози – це заняття невдячне.
– Але відчуття у Вас подібні до тих, що були колись.
– Відчуття у мене малоприємні. Мене втішає те, що весь цей інтернетно-газетний сморід має дуже віддалений стосунок до того, що я бачу навколо себе в реальному житті. Я ж теж ходжу вулицями. До мене щохвилини підходять люди і дякують за те, що я роблю. Мене це дуже підтримує.
– Ви не стикаєтеся з тим, що до Вас підходять люди і кажуть про те, що вони незадоволені Вами?
– Жодного разу! Ще жодного разу не було. Є світ реальний, і є світ віртуальний. Вони не цілком перетинаються.
– А якщо уявити, що буде тривати цькування?
– А навіщо мені все це уявляти? Давайте уявляти щось позитивне. Ми своїми уявленнями, насправді, програмуємо наше власне майбутнє. Я пропоную про хороше думати і на хороше сподіватися.
– Як Ви уявляєте собі це хороше?
Кожен повинен займатися своєю справою і робити її чесно, не робити підлостей, не брехати іншимАндрій Макаревич
– Конкретно – не знаю. Я вважаю, що кожен повинен займатися своєю справою і робити її чесно, не робити підлостей, не брехати іншим – і вже буде набагато краще, – розповів Радіо Свобода музикант Андрій Макаревич.
(Передрук із сайту Російської редакції Радіо Свобода)