Командир першого батальйону і ще чотири офіцери 72-ї бригади Збройних сил України взяті під варту і утримуються в слідчому ізоляторі міста Донецька Ростовської області Росії. Про це на своїй сторінці Facebook написав журналіст Роман Бочкала. За його даними, українських військових «обвинувачують у застосуванні заборонених засобів та методів ведення бою». «Санкція за відповідною статтею кримінального кодексу Росії передбачає тюремне ув’язнення на термін до 20 років», – зазначає Бочкала. Те, що факт арешту українських вояків відбувся, підтвердив на брифінгу 7 серпня речник РНБО Андрій Лисенко. За його словами, загалом на території Росії незаконно утримують 28 військовослужбовців-прикордонників та 18 військовослужбовців Збройних сил України.
Історія 72-ї бригади, мабуть, найбільш драматичний епізод від початку АТО. Белетристи вже мають достатньо матеріалу для того, щоб писати захопливі книжки про кожну з частин бойової історії 72-ї Білоцерківської – про те, як бійці стояли затисненими між двох вогнів – у прямому сенсі – між «Градами» та мінометними обстрілами з боку сепаратистів із однієї сторони, та Росії – з іншої. Про те, як через 70 років знову довелося говорити про запеклі бої за контроль над стратегічною висотою Савур-Могилою. І про останню (на сьогодні) частину – змушений перехід солдатів та офіцерів 72-ї бригади через російський кордон. Але, на жаль, усі ці частини написані кров’ю українських солдатів та сльозами матерів тих, хто з цієї війни не повернеться вже ніколи.
Порушення наказу
«Короткими колонами вийти з місця бойового чергування в інший район» – такий наказ видав своїм підлеглим комбриг 72-ї бригади, полковник Андрій Грищенко.
Здійснити цей наказ для них було неможливо, у підсумку – історія про те, як кілька сотень українських бійців опинилися по той бік кордону і потрапили під пресинг ФСБ Росії. Станом на ранок четверга 7 серпня – 18 бійців ще там. За даними комбрига Андрія Грищенка, напередодні, 6 серпня, 55 його підлеглих тримали голодування з вимогою доправити їх до України.
Як це було
Військовослужбовці 72-ї Білоцерківської механізованої бригади під постійним артобстрілом були змушені перейти кордон із Росією. За словами полковника Грищенка, артобстріл, в результаті якого 4 людей були поранені, був здійснений як спланована провокація сепаратистів, що мали домовленість з росіянами. «Тому що сліди від машин вели в бік Росії», – наголосив полковник Грищенко у розмові з Радіо Свобода. Але командування 72-ї бригади вислало резервну групу і нападники відійшли.
«Коли група наша почала там працювати і виводити людей, почався мінометний вогонь з боку Росії. Вони постійно обстрілюють із «Градів, із важкого озброєння, не знаю, чому ніхто не звертає увагу на наші постійні доповіді! І біля Червонопартизанська методично розстрілювали нас із Росії. Ми не можемо відповісти, розумієте!?» Наші бійці відповідати не можуть у бік Росії. Ми несемо втрати. Відповідно, моральний стан бійців пригнічений. «Їм залишається тільки ховатися і витримувати цей наліт… Тож які нерви треба мати!» – каже Грищенко. «Довести та задокументувати, що вогонь ведеться з боку Росії, ми не можемо», – скаржиться комбриг.
Недоведена війна?
Якщо не брати до уваги порушення наказу командира, чи виглядає рішення про перехід через кордон «братів слов’ян» як недостатньо розумне? Війна між Росією та Україною офіційно проголошена не була. За буквою закону, наскільки серйозною може бути відповідальність за те, що група українських громадян перетнула кордон нібито «братньої» держави?
Тим більше, що в доповіді ОБСЄ чітко мовиться, що група українських вояків на момент перетину російського кордону залишилася без зброї. Доповідачі ОБСЄ зафіксували сам перехід і те, що пораненим була надана перша допомога, їх відправили до шпиталю.
Що буде далі
Полковник Грищенко не може назвати своїх солдатів дезертирами. Запитувати, каже він, треба буде в першу чергу з командирів. «Це буде кваліфіковано не як дезертирство, а як службовий злочин, скоріш за все», – наголошує Грищенко. Але все це треба буде з’ясовувати після того, як МЗС вдасться витягти з Росії всіх бійців 72-ї моторизованої бригади. Зокрема, чому не виконали чіткого наказу комбрига «виходити короткими колонами». Власне, на це він сам і відповів, розповідаючи про постійний обстріл «Градом», і не тільки, з російського боку.
Сам комбриг про своїх бійців відгукується схвально: «протягом двох місяців нормально, мужньо воювали і досягали «нормальних результатів».
Щоправда, самі бійці 72-ї свого командира критикують досить гостро. Не під запис навіть розповідають, як один із рядових кинув щойно отриманого ордена командиру в обличчя. Факт цей документального підтвердження не має, можливо це й легенда… Але…
Командир БМП Олександр Кучма, котрому під час оборони Савур-Могили мінометним вибухом вирвало із руки «шмат м’яса», говорить про те, що ротацій у них не було набагато довше, ніж в інших бригадах.
Your browser doesn’t support HTML5
Поранений боєць 72-ї бригади: нашу зброю страшно було брати в руки
Зі свого боку, комбриг Грищенко ці звинувачення відкидає. Каже, усім, крім тих, хто був якийсь час заблокований, відпустки надавались. «Відсотків 40 додому з’їздили», – стверджує Грищенко.
Стосовно зброї, «яку страшно брати в руки» комбриг каже, що 90 відсотків боєприпасів, що постачаються, нормальні, решту вояки знищують на місці.
Де-юре, війни між Україною та Росією станом на 7 серпня немає. Де-факто – війна йде повним ходом. Невдовзі ми отримаємо повну картину і оцінку того, чи бійці 72--ї вийшли з-під вогню з честю, навіть і порушуючи наказ командира, навіть і опинившись по той бік кордону з державою, яка з Україною офіційно «не воює».
Тим часом, українські військові, яких за оцінкою РНБО незаконно утримують у Росії, вимагають зустрічі з українськими дипломатами. Генеральний консул України в Ростові-на-Дону намагався зустрітися з військовими і з’ясувати підстави їхнього затримання.
«Однак російська сторона незаконно відмовила у зустрічі, чим грубо порушила норми міжнародного права», – наголосив речник РНБО Андрій Лисенко.