Янукович і його оточення стали заручниками Путіна – Антон Геращенко

Київ – Серед останніх ініціатив Міністерства внутрішніх справ – розробка змін до законодавства про конфіскацію майна тих, хто підтримує сепаратистів, а також – перевірка усіх луганських та донецьких міліціонерів, зокрема, на детекторі брехні. Про це, а також про настрої та наміри колишніх високопосадовців в інтерв’ю Радіо Свобода розповів радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко.

– У себе на сторінці в мережі Фейсбук Ви написали цікаву історію про, так би мовити, нові пригоди Віктора Пшонки – колишнього генпрокурора, який зараз перебуває на території Росії, – нібито він розлучується, оформлює новий шлюб, який, очевидно, матиме фіктивний характер і метою якого буде тільки збереження статків, що були виведені з України. В яку суму МВС оцінює статки втікачів?

– Кожний втікач має свою суму, яку він вкрав у народу України. Тільки в міністра енергетики Ставицького 4 чи 6 мільйонів доларів – не пам’ятаю точно – лежали в одній з придбаних ним елітних квартир у Києві, на чорний день, так би мовити. Ці люди грабували та отримували відкати на величезні суми. Мінімум – це сотні мільйонів доларів для таких людей як Ставицький та Пшонка. У Віктора Януковича та його сина Олександра ці суми перевищували мільярди доларів. Вся країна була вимушена платити. Пам’ятаєте, коли вартість поповнення мобільного рахунку зросла на одну гривню? Це була схема сина Януковича, за якою підставні фірми-прокладки отримували від двох до трьох мільярдів гривень на рік протягом чотирьох років просто через те, що оператора мобільного зв’язку змусили продавати картки поповнення рахунку тільки фірмам сина Януковича. І це тільки одна з сотень схем, що існували. Величезні капітали створювалися на ввезенні в Україну пального без акцизу. Приблизно 40% палива ввозили в Україну без податків. Це просто колосальні суми. Все це робилося за схемою Олександра Януковича та пана Курченка…

Готівку вони переказали вже давно чи вивезли у валізах. У них є нерухомість, є промислові підприємства, що працюють тут. Зараз Кабінет міністрів створив комісію щодо введення санкцій до осіб, що спонсорують тероризм. Ні для кого не є таємницею, що саме родина Януковича та її клеврети сприяли сепаратистським рухам протягом березня та квітня. Потім, коли це набуло характеру тероризму, хтось із них продовжив фінансування, але є і ті, хто жахнувся того, що там почалося – є люди, як ми знаємо з даних агентури, що зараз сидять в Москві в жаху через те, що коїться з їхнім рідним Донбасом.

– Про кого саме йдеться?

– Цього я не буду казати. А щодо Пшонки – дійсно, є заява на розлучення, що була подана в Краматорський РАГС. А любовні походеньки – це вже його особиста справа. Пшонки – батько й син – позбавлені зараз права на в’їзд в Україну, на них заведені кримінальні справи, і я думаю, що рано чи пізно їх буде покарано, або ж вони будуть змушені жити в Росії, позбавлені права на виїзд. Росія – велика країна, нехай відпочивають за Полярним колом, ловлять білих ведмедів.

– Які є перспективи в України ці кошти повернути?

– Кошти, що були вивезені в Росію готівкою, шансів повернути немає. Вони будуть витрачатися цими громадянами на відкуп від російських органів правопорядку. Ми знаємо, що зараз ФСБ та Слідчий комітет Росії активно шукає привід, як отримати від них гроші. Ті рахунки, які вони виводили, ми можемо відслідковувати. Також частина тих активів, які не встигли вивезти, наразі заморожена. Але виголошувати номери рахунків, суми – це неправильно, це таємниця слідства. В цьому питанні ведеться дуже серйозна робота. А щодо нерухомості та промислових підприємств – то ці питання вирішуються, і на майно буде накладено арешт.

Я також зазначу, що Міністерство внутрішніх справ виступило з ініціативою додати до 11 статей кримінального кодексу як покарання, окрім позбавлення волі, також повну конфіскацію майна. Це стосується таких статей, як тероризм, диверсія, підготовка терористичного акту, шпигунство, державна зрада, заклик до насильницького розколу України і так далі. Раніше ці статті не передбачали конфіскацію майна, але зараз, якщо їх затвердить Верховна Рада – а ми сподіваємося, що вона їх затвердить, і якщо суд визнає, що звинувачувана особа винна в закликах до насильницького розколу України, то покаранням буде і конфіскація майна. Чому? В нас зараз гинуть сотні людей, є вже тисячі інвалідів, поранених, підриваються мости. Та особа, що взяла на себе відповідальність вбивати інших і скоювати терористичні акти, має бути позбавлена майна. За рахунок цього майна ми виплачуватимемо допомогу інвалідам, сім’ям, що втратили годувальника.

– Ці законопроекти вже розроблені та подані до Верховної Ради?

– Ці законопроекти вже повністю готові. Ми працюємо дуже швидко. Вони вже подані до Кабінету міністрів. Засідання Верховної Ради відбудеться 11 серпня і того дня розглядатимуться ці законопроекти. Це питання найближчої перспективи.

– Наскільки дієвими можуть бути ці закони? Ми пригадуємо, як Верховна Рада ухвалила ще навесні низку законів про посилення відповідальності за заклики до розвалу країни, перешкоджання руху військових і це жодним чином не вплинуло на ситуацію на Донбасі. Чи вплинуло?

– Чому ж не вплинуло. Покажіть мені, де останній раз у нас відбирали по десять БМП, як це було в квітні? Немає прикладу. Де в нас випадки, схожі на ті, що були в березні та квітні, коли перекривали дороги, а військові дзвонили на телеканали та казали: «Нас не пускають»? Немає таких прикладів. То нащо про це говорити?

– Зараз почалася війна.

– Але зараз, якщо в наших десантників і відбирають якусь техніку, то відбирають в результаті запеклих боїв, а не просто так.

– То ми говоримо про законодавче поле, а це – воєнне.

– Зараз наші військові знають, що в них розв’язані руки, з точки зору закону. Якщо раптом хтось перекриватиме їм дорогу, то на здоров’я – спочатку попередили, далі – постріл в повітря, потім – під ноги. Якщо буде треба – по ногах.

– Ви зазначили, що отримуєте інформацію від оточення Януковича. Які настрої зараз у втікачів?

– Погані. Вони розуміють, що стали заручниками Путіна, що проти них будь-коли можуть відкрити кримінальні справи в Росії, забрати ті гроші, що в них залишилися, і багато з них думають про переїзд у дружні країни типу Казахстану чи Білорусі. Але вони бояться, що за певних обставин Казахстан чи Білорусь можуть їх видати Україні.

– Наскільки сильними залишаються наміри продовжувати фінансування війни?

– Зараз люди з оточення Януковича фінансують війну значно менше – тепер цим здебільшого переймається сам Путін та вся Російська Федерація. Путін доручив безпосередньо міністру оборони Шойгу передавати зброю в величезній кількості. Ви ж не думаєте, що якийсь прапорщик вирішує, чи передати 20 танків чи установки «Бук». Все це вирішується на найвищому рівні. А фінансування відбувається з таємних фондів Російської Федерації – в них там коштів вистачає.

– Днями міністр внутрішніх справ Арсен Аваков порушив питання про те, що робити з міліцією, яка була на Донбасі. Україна звільняє ці території від сепаратистів, й іноді трапляються такі ситуації, що територію звільнили, а міліція, яка сидить у райвідділку, наче працює, і наче весь цей час працювала й нікуди не зникала. Що тепер очікує міліцію, яка свого часу не чинила спротиву сепаратистам?

– Давайте розділимо цю ситуацію на декілька частин. По-перше, чи згодні Ви, що відповідальність має бути персональною? Порушив закон – відповідай за це. Не можна казати, що є сотня людей – і всі порушники. Тобто, тут не йдеться про колективну відповідальність. По-друге, якщо міліціонер перейшов на сторону терористів і скоїв разом з ними злочин, за який Кримінальний кодекс передбачає покарання, він має понести це покарання – отримати строк ув’язнення, чи умовний строк, чи конфіскацію майна, чи звільнення з посади. По-третє, питання зброї. Є міліціонери, які мають дозвіл на зброю, є такі, що не мають. Наприклад, співробітники інформаційно-аналітичного відділу, які аналізують та ведуть бази даних, не можуть чинити спротиву – в них просто немає чим. То питання: чи винні вони, що колеги їх не захистили? Я вважаю, що не винні, тільки якщо потім вони не продовжили співпрацю з терористами за власним бажанням. Є співробітники міліції, які чинили опір терористам і загинули. Кілька тижнів тому в Донецьку розстріляли трьох співробітників ДАІ. В Маріуполі вбили начальника ДАІ, а начальник міської міліції, пан Андрущак, отримав важке поранення і вже третій місяць перебуває в Києві на лікуванні. Трапляється і таке, не всі міліціонери переходили на бік супротивника. Є такі, що працюють, роблять вигляд, що на терористів, але насправді інформують нас.

– Пригадуєте, навесні Олександр Турчинов, коли ще був виконувачем обов’язків президента, у зверненні наголосив на тому, що проблеми на Донбасі обумовлені безпорадністю та саботажем з боку правоохоронних органів?

– Так і було. Давайте подивимося на цю ситуацію з такого боку: як могла працювати міліція на Донбасі, якщо брехлива путінська пропаганда протягом десяти років її налаштовувала проти Центральної та Західної України? Адже все це почалося не вчора і навіть не на Майдані. Згадайте 2004 рік, коли по телевізорах по всіх телеканалах показували карту України з розподілом – перший сорт, другий сорт, третій сорт. Тоді-то все і почалося. І робилося це за вказівкою Путіна та його політтехнологів. Януковичу казали: «Давай розділимо країну, нехай за тебе голосує Схід, адже його більше, а Заходу – менше». І тоді в голови мешканців Донбасу заклали думку про їхню винятковість, про те, що Донбас годує Україну. Поки що останні три місяці Україна годує весь Донбас, який зараз не дає ні податків, нічого. І якось Україна живе.

Друге питання: хто йшов працювати в міліцію на Донбасі? Ті, кого відбирала кліка Януковича. Будемо казати прямо: з 1996-го і до лютого 2014 року Донбас був під повним контролем Януковича. Навіть Кучма мав обмежений вплив на ситуацію – він віддав на відкуп Ахметову та Януковичу величезну територію з величезними ресурсами. І тому міліцію там необхідно формувати заново.

– З одного боку Ви кажете, що їм промивали свідомість, а з іншого – є така річ, як присяга.

– Я Вас прошу не порівнювати Україну зі Швейцарією чи Сполученими Штатами Америки – тими країнами, які здобули свою Незалежність в результаті революцій та війн. Фактично, ми отримали незалежність 20 лютого, коли Янукович під тиском народного гніву втік з України. І зараз ми перебуваємо на п’ятому місяці незалежності. Ми будуємо заново армію, міліцію, Національну гвардію, служби безпеки – це потрібно чітко розуміти. Я не вважаю, що Україна була незалежною з 1991 року. Вона здобула незалежність тільки зараз.

– Що тепер буде з донецькою міліцією? Стало очевидно, що значна частина цих людей не виправдали свого призначення.

– Так, ті, хто здавався та не чинив спротив, будуть перевірятися на детекторах брехні, буде перевірятися їх патріотизм. Скажу відверто: міліція на Донбасі має стати патріотичною. Та людина, яка не вважає Україну єдиною та незалежною, працювати в міліції та органах державної влади не повинна.

– Хіба можна патріотизм перевірити на детекторі брехні?

– Так. Дуже простим питанням: «Чи шкодуєте Ви, що Радянський Союз розпався? Чи хотіли б Ви повернути Радянський Союз?». І дивимося на результат. Якщо людина відповідає: «Так, я шкодую, що Радянський Союз розпався», то ця людина – не патріот.

– Але не можна ж власну оцінку розпаду Радянського Союзу підвести під юридичну відповідальність.

– Журналісти дуже полюбляють урвати щось з загального контексту, а потім це мусолити. Є ціла наука про те, як проводити подібні тестування. У мене є товариш, який керує відділом із 70 співробітників, що працюють з детекторами брехні. Це наука, якій присвячено багато наукових праць. І там написано, як потрібно ставити питання в залежності від мети дослідження. Наші спеціалісти зараз працюють в зоні АТО з детекторами брехні і перевіряють працівників міліції. За результатами, ще раз наголошую, ми будемо відбирати тих, хто налаштований патріотично.

– Але Ви уявляєте ситуацію: якась людина, коли все заспокоїться, може звернутися до суду, в якому може виграти, сказавши: «Мене звільнили без належних підстав, питання про Радянський Союз не підпадає під юридичну площину»?

– Щоб було ще простіше для розуміння: є ще одна дуже проста перевірка. Всім донецьким та луганським міліціонерам було віддано наказ прибути, відповідно: в Сватово і в Маріуполь для ухвалення рішень щодо подальшої роботи. Окрім жінок та співробітників, які не могли відбувати службу, ті, хто не приїхав, можуть вважатися такими, що не захотіли працювати в міліції.

– Такий підхід виглядає більш переконливо. Чи бачите Ви вже патріотичне ядро донецької міліції, довкола якого вона буде формуватися?

– Таке ядро є, але як і на будь-який скелет, на нього потрібно наростити м’язи. Тому, користуючись нагодою, хочу звернутися до мешканців Донецької та Луганської області, до тих, хто розуміє важливість створення нової міліції. Приходьте до міліції, влаштовуйтеся до міліції та працюйте в новій, оновленій міліції. Для того, щоб міліція на Донбасі стала хорошою, там має працювати багато хороших людей.

– Зараз ми бачимо багато добровольчих батальйонів, які беруть активну участь в антитерористичній операції, і більшість цих батальйонів зараз у складі МВС. Яка подальша доля цих формувань?

– Всі ті хлопці, які зараз за покликом душі та серця пішли служити до міліції, багато з яких до того ж, навпаки, мали проблеми з законом – влада їх придушувала та саджала по в’язницях, тому що вони виступали проти влади Януковича, тепер мають всі шанси залишитися працювати в міліції, Національній гвардії, прикордонній службі та допомагати нам відбудовувати нову незалежну Україну.

– Перебуваючи в зоні АТО, чув від бійців добровольчих батальйонів, які в складі Міністерства оборони, що у багатьох із них є проблема з визнанням того, що вони є учасниками АТО та беруть участь у конфлікті. Чи є така проблема в Міністерстві внутрішніх справ?

– Кожен працівник міліції, який прийшов до добровольчого батальйону та отримав статус працівника міліції, отримає всі необхідні документи. Є громадяни, які без оформлення беруть з собою мисливську рушницю, їдуть в зону АТО і кажуть, що вони борються з терористами – так, вони борються, але вони не отримають такого статусу, бо юридично вони не зареєстровані. Тому я закликаю всіх громадян, які ведуть партизанську війну і хочуть отримати соціальний захист – потрібно вступати до батальйонів міліції, Національної гвардії або в територіальні батальйони Міністерства оборони. Я розумію, є формальності – потрібно написати заяву, автобіографію, надати фотографії, але це необхідний мінімум бюрократії, який потрібен для керування структурами такого роду. Без цього не можна.

– В зоні АТО доводилося чути – зокрема, в Луганській області – про певні конфлікти між місцевими громадськими активістами, добровольцями та місцевою міліцією. Чи відомо Вам про такі випадки, коли є непорозуміння між керівництвом міліції, яке звинувачують у співпраці з колишньою владою, потім у невизначених стосунках із сепаратистами…

– Так, мені відомо про такі випадки. У нас дуже люблять розвішувати ярлики про те, що всі навколо погані. Наприклад, така ситуація: днями з’явилася інформація, що для Нацгвардії придбали КАМАЗи замість КРАЗів. І почалося – зрадники, брехуни, підтримують російського виробника. Я почав розбиратися в цьому питанні – скоро зроблю звіт на Фейсбуці: виявляється, що це – спеціальні КАМАЗи, які не виробляються в Україні. Щоб КРАЗ почав їх випускати, їх потрібно спочатку спроектувати, потім зробити – а це рік як мінімум. У нас цього часу немає. Але є завезені в Україну КАМАЗи. За них було сплачено набагато раніше ще дилерами, які ці КАМАЗи привезли. Ми купуємо їх, тому що вони потрібні вже зараз. Але ярлики вже розвішені і зняти їх дуже непросто.

Так само й тут – кажуть, що керівництво Луганської міліції співпрацювало з сепаратистами. Доказів немає. А емоцій – море. Вибачте, але коли якийсь співробітник міліції на блокпості затримує патріота та просить його пред’явити документи, а документів немає – цей патріот дзвонить до мене та каже: «Мене не пропускають». Я дзвоню до начальника міліції, влаштовую скандал – мова зараз йде конкретно про Сватово, – і кажу: «Пропустіть людину, я його знаю, він допомагає нашим військовим». Мені передзвонюють, кажуть: «Ми його пропустимо, хороший хлопець, але Ви знаєте, що в нього немає паспорта?». Я телефоную тій людині, питаю, чому в нього немає паспорта. А він мені відповідає: «Вдома забув». А це зона АТО! І звідки співробітник міліції може знати, хто ця людина?! Я його знаю. Мені довіряє начальник міліції. Але співробітник міліції на посту в Сватово не зобов’язаний це знати. Він має перевірити паспорт, подивитися, чи не переклеєна там фотографія. До цього потрібно ставитися з розумінням.