Державне підприємство «Антонов» завершило збір фюзеляжу першого зразка нового середнього транспортного літака Ан-178. Його використовуватиме й армія, і цивільна авіація. Нині українське авіабудування вимушене боротися на двох фронтах: власне, воєнному, шукаючи можливості для оперативного реагування на потреби армії, і виробничому, шукаючи альтернативних російським постачальників запчастин та електроніки.
Співробітниці ДП «Антонов» хрестять новенький Ан-178: «З Богом, у добру путь». Наразі завершили збір фюзеляжу, попереду ще – роботи зі стикування крил, хвоста, пілонів, а також монтажу літакових систем. Далі – підготовка літака до першого польоту.
Генеральний конструктор ДП «Антонов» Дмитро Ківа пояснює: «Цей літак повністю спроектований за допомогою сучасних інформаційних технологій. У нього всі системи обладнання є цифровими, сучасна аеродинаміка, сучасне крило. Його унікальність у тому, що, на відміну від основних конкурентів, він може транспортувати морські контейнери. А є такі порти, до яких навіть доріг нормальних немає. Він же може злітати й сідати, зокрема, й на ґрунтовому аеродромі».
Ан-178 може перевозити і військові підрозділи, і комерційні вантажі. Він є продовженням родини літаків Ан-148 та Ан-158. Підприємство може випускати на рік щонайменше 12 таких літаків, а у разі модернізації виробництва – до 36, розповідає Дмитро Ківа.
«Ми практично не можемо зараз будувати літаки через відносини з Росією» – експерт
За блиском та грацією цих літаків, однак, не сховати серйозних проблем, на які наразилося українське авіабудування.
Ситуація спонукає наших виробників навернутися до сучаснішого ринку, наповненого більш високотехнологічними й надійними системамиВолодимир Грек
«Ми практично не можемо зараз будувати літаки, враховуючи ситуацію у відносинах з Росією. Але її позитив у тім, що ця ситуація спонукає наших виробників навернутися до сучаснішого ринку, наповненого більш високотехнологічними й надійними системами, які дозволять підвищити рівень наших літаків», – констатує президент асоціації «Українські оборонні технології» Володимир Грек.
Такі літаки, як Ан-140, Ан-148, Ан-70 Україна від радянських часів виробляла у тісній кооперації з Росією. Приміром, військово-транспортний літак Ан-70 на 70% складається із деталей та електронних систем, імпортованих із Росії.
Дмитро Ківа на запитання, чи продовжує «Антонов» співпрацю з російськими колегами, відповідає, що ситуація де-факто не прогнозована: «Ми співпрацюємо з нашими колегами: це приватні компанії, це наукова розробка. Що буде далі, ніхто не може передбачити. Ми стараємося швидко реагувати на ситуацію. Ми вже відреагували: ви бачите, колектив працює, стабільно працює».
І додає лаконічно, що в перспективі можуть бути підписані нові контракти із західними партнерами: «Ми зараз працюємо із західними країнами на базі тих літаків, які маємо. Коли будуть підписані контракти, ви про це дізнаєтеся».
«Антонову» потрібно шукати нову кооперацію: авіоніку закуповувати в Європі, окремі складові літаків брати в ЄвропіВолодимир Грек
Володимир Грек пояснює, що доведеться робити українським авіабудівникам: «Враховуючи ситуацію, що склалася, «Антонову» потрібно шукати, й це дуже проблематично, нову кооперацію: авіоніку (основні електронні системи літака) закуповувати в Європі, окремі складові літаків брати в Європі, налагодити виробництво алюмінію і титану в Україні».
Так, експерт звертає увагу на те, що Іршанське родовище титану у Житомирській області є найбільшим в Європі. Але сам титан, потрібний у авіабудуванні, виробляється в Росії. Україна постачає туди руду, роблячи, по суті, зайвий «крюк» і додаючи в свій список імпорту ще один пункт.
«Налагодження кооперації із західними партнерами – неминуче» – експерт
У цілому, Україна на сьогодні має власне авіаконструкторське бюро й два авіаційні заводи. Крім бюро й заводу серійного виробництва «Антонов», працює також Харківський авіаційний завод. Харківський машинобудівний завод «ФЕД» виробляє різні деталі літаків, ДП «Оризон-Навігація» у Смілі Черкаської області виробляє систему навігації, Дніпропетровський машинобудівний завод – шасі для літаків.
Авіоніку, як відзначає Володимир Грек, цілком реалістично закуповувати в США та Європі замість Росії. З-поміж потенційних партнерів української авіабудівної галузі на Заході експерти називають французьку компанію Airbus, американську Boeing, бразильську Embraer .
Щодо модернізації літака Ан-124 «Руслан», то й тут, за словами генерального конструктора «Антонова», Україна вже працює із західними партнерами. В СРСР серійне виробництво «русланів» здійснювалося на підприємстві «Авіастар-СП» у російському Ульяновську.
Таким чином, з одного боку, Україна отримує шанси налагодити кооперацію з європейськими та американськими компанія в сфері будівництва літаків. А з іншого, вона зможе відстояти своє місце на ринках продажу та експлуатації власної авіапродукції. Останні здебільшого знаходяться в Африці.
Оглядаючи не без гордості Ан-178, співробітники «Антонова» розповідали, що «це не вони без росіян у виробництві не обійдуться», а це ті не зможуть дати раду без українських партнерів, настільки сильно залежать від українських замовлень та технологій. «Нічого вони не зможуть без нас», – докинув один з інженерів, поки інші з ніжністю, мов дитину, погладжували рукою ніс гіганта.