Україні доведеться працювати довго і наполегливо, щоби довести, що їй доводиться мати справу саме з міжнародними терористами, але це можливо, вважає експерт Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов. На його думку, хоча Росія і не Лівія, але доведення зв’язку терористів із Москвою, означало б початок кінця кремлівського режиму. І попри те, що Росію зв’язує з Заходом велика кількість спільних, передусім економічних інтересів, на думку українського експерта, «спустити на гальмах» розслідування падіння літака не допоможуть навіть найближчі друзі російського президента на заході. На заваді стає розлючена падінням пасажирського літака західна громадська думка.
– Що потрібно, щоби визнати незаконну збройну організацію терористичною?
Сергій Данилов
Інформація про закатованих людей, про тортури, про розчленовані тіла мирних громадян, безперечно теж буде використана в доказовій базі
– Це доволі складно визнати будь-яку організацію терористичною. У будь-якому випадку, мають бути докази. Має відбутися розслідування, де буде визначена провина. Безперечно, в результаті розслідування діяльності подібних організацій, ніколи не концентруються на одному випадку.
Можу посилатися на близькосхідний досвід. Коли якась екстремальна подія запускає процес, потім завжди до фактів стосовно однієї події додаються факти, свідчення і інформація про саму організацію, про інші злочини, які нею були здійснені.
І в цьому зв’язку, інформація з місць, які вже були звільнені українською армією, про закатованих людей, про тортури, про розчленовані тіла мирних громадян, безперечно теж буде використана в доказовій базі для того, щоби зрозуміти характер цієї організації, її терористичну суть, охарактеризувати її як насильницьку, спрямовану проти некомбатантів зокрема, а такою, яка здійснювала репресії стосовно мирних громадян, які не були залучені в конфлікт. Те, як та чи інша організація отримують статус терористичної, це в значній мірі, політична воля країни, або групи країн.
– Я би хотіла звернутися до досвіду 1988 року, падіння літака авіакомпанії Pan American над британським Локербі. В результаті трирічного розслідування встановлено, що його все ж таки збила бомба, яку заклали туди працівники спецслужб Лівії. Як це потім вплинуло на ставлення міжнародної спільноти до Лівії? Наскільки цей досвід може бути використаний зараз, у нинішній ситуації в Україні?
Все буде залежати від того, чи в Кремлі погодяться на м’який варіант: визнати провину «ЛНР» і «ДНР», що це були неконтрольовані ніким терористичні групи
– Є загальне політичне тло і є наслідки для тих, хто або пов’язаний прямо, безпосередньо з терористичною діяльністю, або є спонсором, країною або структурою, без якої терористична діяльність була б неможливою. В цьому відмінність. Оскільки лівійську владу було прямо звинувачено, зокрема лідера Муаммара Каддафі, в той час як в українському випадку ми маємо таку собі «війну через прокладку».
Але наслідки для спонсорів терористів, для тих сторін, держав, державних установ або інших суб’єктів, без яких терористична діяльність не могла б відбутися, будуть так само серйозні і такі ж самі, як для самих терористів.
Якщо звернутися до лівійського досвіду, то Каддафі, не дивлячись на соціалістичну риторику, на військово-технічну співпрацю з Радянським Союзом, був достатньо близько, достатньо сильно інтегрований у західну економіку, і перебував у цілком робочих, якщо не сказати, дружніх відносинах з багатьма європейськими лідерами.
Це до речі, дуже схоже з тим, що ми маємо і у випадку з Російською Федерацією. І удар прийшовся по найбільш болючим місцях. Санкції були переважно американські і британські, тобто англосаксонський світ весь консолідувався. Стосувалися санкції нафтогазового сектору, який залишився без інвестицій, Лівія втратила значну частину ринків збуту.
Наслідками цієї економічної блокади стало значне, кардинальне збільшення внутрішньої напруги, коли всі проблеми, язви, неузгоджені питання набули зовсім іншої ваги, проявилися значно більше, краще, і в результаті розірвали режим Муаммара Каддафі – на добре чи ні, це інша справа, – але сам режим виявися заручником своїх дій, всі незначні проблеми виявилися значними.
Російська Федерація важливіший партнер для Європи, ніж була Лівія, хоча ембарґо і згортання економічної співпраці з Лівією теж сприймалося доволі болісно і викликало заперечення. Але в цей момент не викликала заперечення вирішальна роль Сполучених Штатів у європейських справах, що на сьогоднішній момент, як ми бачимо, подеколи викликає запитання у європейських партнерів.
Все буде залежати від того, чи в Кремлі погодяться на м’який варіант: визнати разом з розслідуванням провину «ЛНР» і «ДНР», оголосити, що це були неконтрольовані ніким терористичні групи, і таким чином підлягають знищенню. Російська Федерація «вмиє» руки і відхреститься від допомоги.
Чи буде обраний інший, жорсткіший варіант, який буде призводити до збільшення напруги і Російська Федерація буде звинувачувати, всупереч фактам буде вигороджувати ці терористичні групи «ЛНР» і «ДНР». Все буде залежати від того, яку з двох позицій оберуть у Кремлі.
– А яку позицію обере Захід? Ми чуємо дуже серйозні заяви від Заходу з приводу того, що потрібно провести повне і незалежне розслідування цієї події. Наскільки Захід готовий довести цю справу до кінця, в тому числі, якщо зв’язки з Росією будуть доведені?
– Якби це було трішки раніше, я б сказав, що ситуація буде «спущена на гальмах», а зараз виглядає так, що суспільна думка глобального Заходу налаштована на якнайшвидше, повніше проведення розслідування.
Компроміси будуть дорого коштувати політикам, які хочуть зіграти в піддавки з Путіним.