З ім’ям Степана Бандери через Норильськ, Мордовію і Владімірський централ пройшов оунівець і упівець із Львівщини Євген Горошко, якому нині 88 років. Два його брати загинули в УПА у 1945 і 1947 роках, батьки були виселені у Сибір.
«То правнучка моя – Веронічка», тішиться сьогодні ветеран УПА Євген Горошко. Навряд чи міг подумати, сидячи у жахливих тюремних камерах і важко працюючи у таборах і спецпоселеннях, що дочекається до правнучки.
Перший раз Євгена Горошка посадили у 1949-му «за зраду родінє», точніше – за зв’язок з УПА. Його було позбавлено волі на 25 років. Зі Львова чоловіка етапували з іншими в’язнями у Кінґір, а потім був табір у Спаську, Актасі, Карабасі. Згодом було організовано табір, де утримували лише українців – «Січ». Євгена Горошка часто перекидали з одного місця в інше, щоб не збурював в’язнів, бо він був принциповий і запальний.
У 1953 році, як найбільш затятого «бандерівця», відправили у Норильський табір, де Євген Горошко був серед ініціаторів Норильського повстання. Три роки чоловік відсидів у Владімірському централі разом із сином головнокомандувача УПА – Юрієм Шухевичем.
У 1959 році звільнили і з Воркути його відправили на висилку в Омськ, правда ненадовго. Там уже проживали його переселені тато, мама і сестра. В Омську Євген Горошко зустрівся зі своїм коханням ще з Карпат – Нусею. Весілля на засланні було скромним. «Я пильнував за криївками, де були поранені, а Нуся тоді їсти носила, одяг забирала прати. Я був тоді станичним, отак ми й познайомились», – згадує він. В Омську чоловік працював кондуктором на тролейбусі, бо ніде більше не міг працевлаштуватись.
Порятунок Йосипа Сліпого
Втім, у 1959 році в Омську Євгена Горошка вдруге арештували за підозрою у шпигунстві. Спершу посадили з жінкою, але дружину відпустили, а чоловіка повезли у Москву. Вже звідти відправили у Київ. Там у камері КДБ кілька місяців просидів разом із патріархом УГКЦ – Йосипом Сліпим, якого вперше арештували енкаведисти у Львові у 1946 році і привезли в київське КДБ на тиждень раніше від упівця Горошка. На пересилках Євген Горошко врятував життя патріарху Сліпому.
«Тоді у 1959-му вісім років дали Йосипу Сліпому. У Мордовії Сліпого вдарив один баптист у їдальні, патріарх впав. Ми вчинили добрячу бійку за це. На переселенні в Красноярському краю були різні люди, зокрема і кримінальники, блатні. У Спілого висів хрест на грудях, а блатні у нього запитали, чи він священик. Я до них підійшов і з ними почав говорити, що знаю головних «ворів» із Норильська, що їх там врятував. Вони одразу від старенького відійшли і вже більше ані мене, ані його не зачіпали».
КДБ обіцяло «золоті гори»
Радянська влада намагалась завербувати Євгена Горошка, щоб він публічно визнав відданість Степанові Бандері, участь в ОУН і УПА – помилкою у житті. Тиснули енкаведисти і через вагітну тоді дружину, яку спеціально привезли з Омська, щоб жінка змусила чоловіка визнати невірним обраний ним шлях.
«Я тюрму пройшов і смерть бачив, і щоби я сказав, що дурний, що проти Бандери, що я за Сталіна… Вони мене з рік мучили, все обіцяли, і інститут в Києві», пригадує чоловік.
Донька Леся часто з мамою ходила у табір до тата. «Мама мене прив’язала біля сумки, а я загубилась. Наїздились ми з мамою до тата багато з Верхнього Синьовидного», – розповіла донька.
Вдруге Євгену Горошкові дали 25 років і в 1959 році разом з патріархом Йосипом Сліпим відправили в Тайшет, а потім у Мордовські табори.
Благословення рятувало
Після звільнення з таборів, Євгена Горошка 8 років не прописували у селі Верхнє Синьовидне, що на Львівщині. Це були роки поневіряння без праці і пошуків бодай якогось заробітку для родини. Чоловік каже, що набачився злиднів, але нині ні про що не шкодує, оглядаючись на своє життя. Бо боровся за вільну Україну і цього, каже, не розуміють східняки, яких залякали Бандерою. «Страх залишився з минулого, це робилось спеціально. А ми боролись за свою землю. Український націоналіст той, що любить свій народ і захищає свій народ і не загарбує чужу територію, захищає свою рідну неньку Україну».
Євген Горошко попросив у патріарха Йосипа Сліпого, щоб помолився за нього. «Кажу помоліться за мою душу, як мене не стане. Патріарх поклав мені на голову свою руку і поблагословив», – згадує він. Це благословення патріарха охороняє Євгена Горошка все життя.