Київ – «Зараз у Євросоюзу та Сполучених Штатів є спільний інтерес – допомогти Україні досягти успіху в її новій революції», – стверджує Майкл Емерсон, дослідник з питань зовнішньої політки ЄС Центру вивчення Європейської політики у Брюсселі. Він відвідав Київ для обговорення шляхів реалізації угоди про асоціацію між ЄС та Україною. На думку дослідника, новий президент Петро Порошенко отримав великий кредит довіри, який накладає на нього зобов`язання перед народом і ЄС як у політичній, так і в економічній сферах.
– Коли новий президент починає свій шлях з великого кредиту довіри, він отримує мандат – виконати свою роботу. Він також має зобов’язання перед Євросоюзом, підписуючи угоду про асоціацію. Зрештою, він має текст угоди, який він повинен виконувати. У питаннях внутрішньої політики, нам всім зрозуміло, що він повинен, в першу чергу, створити умови для правильного врядування.
Існує також зв’язок між вимогами накладеними політичною угодою та ключовими питаннями економічної політики, які повинні їм відповідати. Найперше з них – це питання ціни на газ, що взагалі є індикатором енергетичної спроможності України. На мою думку, найкращим виходом з ситуації – це, якщо ціна російського газу для України буде індексуватись з ціною газу для Німеччини. До того ж, потрібно зменшити транспортні витрати, що призведе до зниження ціни до 340-350 доларів за кубометр. Є дуже важливим той факт, що газові питання зараз обговорюються у тристоронньому порядку між ЄС, Росією та Україною.
– Яким чином Ви можливо стабілізувати ситуацію в Україні та який вплив у цьому Росії?
– Росія повинна перейти на коопераційну форму відносин з ЄС та Україною. Це повна нісенітниця говорити про те, що Росія не має впливу на людей на Донбасі, які проголосили свою «незалежність». Росія значить повинна старатись сильніше, щоб зупинити насильство в Донецьку та Луганську, співпрацюючи з Порошенком.
Я був у Москві на посаді посла ЄС протягом п’яти років [1991-1996 рр. – ред.] і бачив, як росіяни постійно поводяться під час переговорів. Спочатку вони говорять «ні, ні, ні», а потім зненацька вони кажуть «так». Оскільки все, що відбувається в російській політиці є непрозорим, то їхня зміна курсу відбувається неочікувано. Тому я роблю гіпотезу, що політика Росії стосовно України може теж змінитись. Така трансформація, звичайно, потребує політичної зміни з боку Кремля. І вона, в першу чергу, полягає у налагодженні ситуації у Донецьку, тобто відкликання «зелених чоловічків» у чорних масках. Нехай вони покинуть Донецьк та Луганськ! Це є основним завданням. Стосовно Криму, я не думаю, що подібний сценарій є зараз можливим. Якщо ж Росія буде продовжувати тримати своїх бійців на Донбасі, то продовження війни є неминучим.
– Як криза в Україні впливає на інвестиції з боку ЄС?
– Безперечно, що крім підписання угоди про асоціацію, в Україні повинен настати мир. Мається на увазі мир на сході України. Звичайно, ніхто не збирається зараз інвестувати у цей регіон, і питання, чи хтось буде взагалі інвестувати в Україну. Коли вже ситуація на сході нормалізується та стабілізується, питання можливих інвестицій можна обговорювати.
– Праворадикальні партії отримали майже 25% голосів на останніх виборах до Європейського парламенту. Який вплив це може мати на політику ЄС стосовно України?
– Я думаю, в короткостроковій перспективі це не має жодного впливу. 25% - це меншість. Угода в процесі підписання. Зараз вирішується питання спрощення візового режиму з Україною. Це питання вже вирішено стосовно Молдови. Звичайно, для ЄС питання [збільшення впливу право радикальних партій] є досить чутливим, але воно не матиме ніяких наслідків на процес спрощення візового режиму з Україною.
Зараз у Євросоюзі відбувається складна політична боротьба між право радикальними партіями, які є дуже популістськими по своїй суті та які дуже спрощують ідеологічно-емоційні сенси без будь-якого зв’язку з реальністю та практичною політикою. Деякі з цих партій, наприклад партія Марін Лє Пен (Національний фронт) у Франції або партія Найджела Фараджа (Партії незалежності Сполученого Королівства (UKIP у Британії стають ближчими до людей, якщо брати дот уваги їх партійно-політичний вплив. Проте їхній порядок денний буде проаналізований людьми, і в подальшому більшість навряд чи підтримає всі їхні екстремістські заяви.
– Чи може кризова ситуація в Криму, яку за Вашими словами зараз неможливо вирішити, стати перепоною на шляху до євроінтеграційних прагнень України?
– Це дуже трагічне та чутливе питання для всіх українців. Я чув, як Порошенко казав, що Крим – це Україна, і завжди таким буде. І я повинен поважати ці слова та ці почуття. Тим не менше, є практичні питання. Україна де-факто не контролює Крим. І нам важко уявити, що у найближчі роки ця ситуація зміниться. Мені особисто, важко це уявити. Безперечно, ЄС та США не будуть визнавати анексію Криму. Але це тільки формальна політика та формальна дипломатія. Але незважаючи на це, Україна повинна йти далі та визначатися зі своїм Європейським майбутнім.
– Коли новий президент починає свій шлях з великого кредиту довіри, він отримує мандат – виконати свою роботу. Він також має зобов’язання перед Євросоюзом, підписуючи угоду про асоціацію. Зрештою, він має текст угоди, який він повинен виконувати. У питаннях внутрішньої політики, нам всім зрозуміло, що він повинен, в першу чергу, створити умови для правильного врядування.
Існує також зв’язок між вимогами накладеними політичною угодою та ключовими питаннями економічної політики, які повинні їм відповідати. Найперше з них – це питання ціни на газ, що взагалі є індикатором енергетичної спроможності України. На мою думку, найкращим виходом з ситуації – це, якщо ціна російського газу для України буде індексуватись з ціною газу для Німеччини. До того ж, потрібно зменшити транспортні витрати, що призведе до зниження ціни до 340-350 доларів за кубометр. Є дуже важливим той факт, що газові питання зараз обговорюються у тристоронньому порядку між ЄС, Росією та Україною.
– Яким чином Ви можливо стабілізувати ситуацію в Україні та який вплив у цьому Росії?
Я був у Москві на посаді посла ЄС протягом п’яти років [1991-1996 рр. – Ред.] і бачив, як росіяни постійно поводяться під час переговорів. Якщо ж Росія буде продовжувати тримати своїх бійців на Донбасі, то продовження війни є неминучимМайкл Емерсон
Я був у Москві на посаді посла ЄС протягом п’яти років [1991-1996 рр. – ред.] і бачив, як росіяни постійно поводяться під час переговорів. Спочатку вони говорять «ні, ні, ні», а потім зненацька вони кажуть «так». Оскільки все, що відбувається в російській політиці є непрозорим, то їхня зміна курсу відбувається неочікувано. Тому я роблю гіпотезу, що політика Росії стосовно України може теж змінитись. Така трансформація, звичайно, потребує політичної зміни з боку Кремля. І вона, в першу чергу, полягає у налагодженні ситуації у Донецьку, тобто відкликання «зелених чоловічків» у чорних масках. Нехай вони покинуть Донецьк та Луганськ! Це є основним завданням. Стосовно Криму, я не думаю, що подібний сценарій є зараз можливим. Якщо ж Росія буде продовжувати тримати своїх бійців на Донбасі, то продовження війни є неминучим.
– Як криза в Україні впливає на інвестиції з боку ЄС?
Коли вже ситуація на сході нормалізується та стабілізується, питання можливих інвестицій можна обговорюватиМайкл Емерсон
– Праворадикальні партії отримали майже 25% голосів на останніх виборах до Європейського парламенту. Який вплив це може мати на політику ЄС стосовно України?
– Я думаю, в короткостроковій перспективі це не має жодного впливу. 25% - це меншість. Угода в процесі підписання. Зараз вирішується питання спрощення візового режиму з Україною. Це питання вже вирішено стосовно Молдови. Звичайно, для ЄС питання [збільшення впливу право радикальних партій] є досить чутливим, але воно не матиме ніяких наслідків на процес спрощення візового режиму з Україною.
Зараз у Євросоюзі відбувається складна політична боротьба між право радикальними партіями, які є дуже популістськими по своїй суті та які дуже спрощують ідеологічно-емоційні сенси без будь-якого зв’язку з реальністю та практичною політикою. Деякі з цих партій, наприклад партія Марін Лє Пен (Національний фронт) у Франції або партія Найджела Фараджа (Партії незалежності Сполученого Королівства (UKIP у Британії стають ближчими до людей, якщо брати дот уваги їх партійно-політичний вплив. Проте їхній порядок денний буде проаналізований людьми, і в подальшому більшість навряд чи підтримає всі їхні екстремістські заяви.
– Чи може кризова ситуація в Криму, яку за Вашими словами зараз неможливо вирішити, стати перепоною на шляху до євроінтеграційних прагнень України?
– Це дуже трагічне та чутливе питання для всіх українців. Я чув, як Порошенко казав, що Крим – це Україна, і завжди таким буде. І я повинен поважати ці слова та ці почуття. Тим не менше, є практичні питання. Україна де-факто не контролює Крим. І нам важко уявити, що у найближчі роки ця ситуація зміниться. Мені особисто, важко це уявити. Безперечно, ЄС та США не будуть визнавати анексію Криму. Але це тільки формальна політика та формальна дипломатія. Але незважаючи на це, Україна повинна йти далі та визначатися зі своїм Європейським майбутнім.