Київ – Не виключено, що підсумком газової суперечки України і Росії стане закріплення «паливної кабали» України та продовження сценарію 2009 року. (Йдеться про підписану тоді у Москві угоду, на яку пішла колишній прем'єр Юлія Тимошенко). Про це заявив експерт Михайло Гончар, коментуючи проведення 9 червня у Брюсселі чергової зустрічі із газових питань між представниками України, Росії та ЄС. На думку експерта, за умов потурання ЄС, «Газпром» має більше важелів, ніж «Нафтогаз». А українська сторона дарма побоюється звертатися до Стокгольмського арбітражу.
– Чи можна сподіватися на результативність не першого вже раунду тристоронніх газових переговорів?
– Складно сказати, про що там зрештою домоляться (9 червня у Брюсселі). Але проблема існує по ціні, по обсягах (закупівлі Україною російського газу), по застосуванню принципу «бери чи плати», і, власне кажучи, по питанню заборгованості. Обсяги, прописані в контракті, вони нам не потрібні. Це – колосальні обсяги. Ми зараз за рік споживаємо менше, ніж говорить російська сторона про те, щоб ми забирали за рік 52 мільярди кубометрів. Це – трактовка російської сторони. Контракт явно дискримінаційний і явно асиметричний.
– Чи може в такій ситуації Україна наполягти все ж на поліпшенні умов такого контракту і при цьому, щоб це виявилося компромісом із Росією?
– Я не думаю, що так званий компроміс (якщо він буде досягнутий) виявиться на користь України. Взагалі параметри можливого компромісу є маловідомими. І, судячи з того, що до так званого компромісу останнім часом Україну активно підштовхує європейська сторона, то є висока імовірність того, що може в чомусь повторитися сценарій 2009 рокую Тобто, європейці, дбаючи, власне кажучи, про комфортне проходження опалювального сезону 2014-2015 років, стимулюватимуть Україну якомога швидше домовитися з Росією на тих умовах, які більшою мірою влаштовують «Газпром», ніж «Нафтогаз». Європейська комісія зайняла позицію такого собі арбітра «ні вашим, ні нашим», зрештою вирішуючи свої питання.
– І що в такому разі очікувати на переговорах від Росії?
– Російська сторона зараз, по суті, перейшла в такий собі контрнаступ. І практично президент Путін після поїздки до Нормандії заявив відверто – у разі, якщо європейська сторона сприятиме Україні в частині реверсних постачань, то Росія практично скоротить постачання газу в Європу. Скажімо, російська сторона може заангажувати «Нафтогаз» перспективою певного зниження ціни в обмін на відмову від реверсних постачань. І це практично означатиме, що ми повертаємося в ту саму «газову кабалу», з якої намагаємося вийти.
– Якщо справді за нинішніх умов будь-які газові переговори з Росією закінчуються на користь останньої, то, можливо, не варто побоюватися звернення до Міжнародного арбітражного суду?
– Домовленість про незвернення до Стокгольмського арбітражу була тимчасовою – протягом цих декількох днів між раундами переговорів і все. Також нічого не стримуватиме Україну стосовно Стокгольмського арбітражу і після чергового раунду газових переговорів.
– Чи можна сподіватися на результативність не першого вже раунду тристоронніх газових переговорів?
– Складно сказати, про що там зрештою домоляться (9 червня у Брюсселі). Але проблема існує по ціні, по обсягах (закупівлі Україною російського газу), по застосуванню принципу «бери чи плати», і, власне кажучи, по питанню заборгованості. Обсяги, прописані в контракті, вони нам не потрібні. Це – колосальні обсяги. Ми зараз за рік споживаємо менше, ніж говорить російська сторона про те, щоб ми забирали за рік 52 мільярди кубометрів. Це – трактовка російської сторони. Контракт явно дискримінаційний і явно асиметричний.
– Чи може в такій ситуації Україна наполягти все ж на поліпшенні умов такого контракту і при цьому, щоб це виявилося компромісом із Росією?
Європейська комісія зайняла позицію такого собі арбітра «ні вашим, ні нашим», зрештою вирішуючи свої питання
– Я не думаю, що так званий компроміс (якщо він буде досягнутий) виявиться на користь України. Взагалі параметри можливого компромісу є маловідомими. І, судячи з того, що до так званого компромісу останнім часом Україну активно підштовхує європейська сторона, то є висока імовірність того, що може в чомусь повторитися сценарій 2009 рокую Тобто, європейці, дбаючи, власне кажучи, про комфортне проходження опалювального сезону 2014-2015 років, стимулюватимуть Україну якомога швидше домовитися з Росією на тих умовах, які більшою мірою влаштовують «Газпром», ніж «Нафтогаз». Європейська комісія зайняла позицію такого собі арбітра «ні вашим, ні нашим», зрештою вирішуючи свої питання.
– І що в такому разі очікувати на переговорах від Росії?
Російська сторона може заангажувати «Нафтогаз» перспективою певного зниження ціни в обмін на відмову від реверсних постачань. І це означатиме, що ми повертаємося в ту саму «газову кабалу», з якої намагаємося вийти
– Якщо справді за нинішніх умов будь-які газові переговори з Росією закінчуються на користь останньої, то, можливо, не варто побоюватися звернення до Міжнародного арбітражного суду?
– Домовленість про незвернення до Стокгольмського арбітражу була тимчасовою – протягом цих декількох днів між раундами переговорів і все. Також нічого не стримуватиме Україну стосовно Стокгольмського арбітражу і після чергового раунду газових переговорів.