Київ – Американський конгресмен Марсі Каптур висловлює переконання, що інавгурація Петра Порошенка має стати відліком для формування нової цілісної та захищеної України. Для цього, на думку політика, слід прагнути деескалації конфлікту та домовлятися шляхом діалогу. Марсі Каптур завжди лобіювала українські інтереси та визнавала своє українське коріння. В інтерв'ю Радіо Свобода вона розповіла, чому вважає санкції проти Росії ефективними і що, на її думку, може забезпечити мир в України.
– Президент сьогодні говорив про амністію частини сепаратистів, пропонуючи їм здатися. Фактично він простягнув руку назустріч, проте тепер черга іншої сторони простягнути руку. Я сприйняла це як сигнал миру та безпеки, що покликаний об'єднати, а не ділити країну. Це допоможе сформувати цілісну, процвітаючу та стабільну державу. Тож запорука успіху – переговори, на мою думку. США можуть спонукати діалогу, проте останнє слово за Україною, Росією та іншими сусідніми країнами.
– Петро Порошенко заявив, що Україні варто підписати нову міжнародну угоду про гарантії безпеки, що замінить Будапештський меморандум. Які домовленості це може передбачати?
– У своєму зверненні до народу новий український президент говорив дуже влучні речі про майбутнє країни. Згадував також нові міжнародні домовленості, які слід прийняти та затвердити офіційно. Думаю, буде непросто розробити рівнозначну заміну Будапештському меморандуму, адже слід залучити до роботи над цим документом багато країн. Петро Порошенко чудово зазначив, що він хоче бути «президентом миру», а щоб досягти цього, необхідно подбати про безпеку. Можу сказати, що в цьому питанні я не лише представляю Америку, а й маю певний вплив на ситуацію. Цілком підтримую безпеку вашої держави, якими би гарантіями вона закріплювалась. Якщо, наприклад, Україна захоче об'єднати зусилля із сусідніми дружніми країнами, як-то Польща, Литва, Естонія чи Угорщина, – це буде український вибір.
США завжди стояли насторожі миру в світі, це частина нашої політики. Думаю, першим кроком можуть стати спільні американсько-українські військові тренування. Ніхто не хоче множити насилля, слід досягти деескалації конфлікту. Тож яких домовленостей не досягали б у сфері безпеки, варто все гарно продумувати, пояснюючи Росії та іншим країнам, у чому новий військовий союз полягатиме.
– Ви виступали за те, щоб Америка застосувала до Росії санкції якомога швидше. На Вашу думку, наскільки успішними є перші рівні санкцій?
– Із часом ефект від санкцій все більше даватиметься взнаки. Це стосується не лише американських санкцій, а й санкцій інших країн світу. Маю сказати, від деяких держав я очікувала жорсткішої реакції, проте їхня обережність пояснюється залежністю від російського газу.
Окрім загального згубного впливу на російську економіку, санкції також вплинуть на місцевих олігархів. Протягом тривалого часу, приблизно півтори сотні людей в Росії контролювали понад третину усіх грошей. Це вражаюча статистика. Тож якщо застосовувати санкції цілеспрямовано на такі групи бізнесменів, незабаром росіяни усвідомлять, що політика Путіна руйнівна за своєю суттю не лише для сусідніх країн, а й для Росії. Тож давайте трошки почекаємо, щоб ефект краще проявився. А тим часом Європейський союз, Америка, Канада та всі країни, що надіслали сьогодні делегації на інавгурацію Петра Порошенка, хочуть для України процвітання.
– Ви підтримували Україну від самого початку політичної кар'єри, з 1983 року. Як Конгрес США та американці загалом сприймають такий підхід? Чи не закидають Вам, буцімто Ви надто багато уваги приділяєте Україні?
– Американці пережили за всю історію США багато труднощів. Вони неохоче втручаються у проблеми решти світу, адже дуже переймаються своєю країною. І це не лише США стосується, таку позицію багато країн поділяють. Більшість просто не розуміє, чому Україна настільки важлива, які біди вона пережила в історії. Тому доводиться пояснювати, чому необхідно вас підтримувати в такий унікальний період для країни, чому слід допомогти українцям розкрити увесь потенціал нації. Тож можна сказати, що більшості американців просто бракує знань про Україну. Проте ці люди цінують свободу і мають добрі наміри, вони хочуть зробити світ кращим місцем.
Тож я намагаюся цей дух взаємодопомоги та гуманізму направити на те, щоб допомогти українцям. Не лише за допомогою урядових зв'язків, а також через особисті знайомства: гуманітарні місії, адресну допомога. Зокрема, ця допомога стосується вже немолодих українок, що тяжко працюють, вирощуючи їжу для своїх родин, працюючи по господарству. Я постійно про них думаю: хочеться, щоб у цих жінок було краще насіння, кращі рукавички для роботи на городі, краща сапа, лопата, – все, що полегшить процес роботи. Життя складне, так, проте воно не повинно бути аж настільки складним. Я відчуваю, наскільки тяжко працюють ці люди, і наскільки непомітна їхня праця для багатьох.
– Яке майбутнє чекає на Україну після Майдану, як вважаєте?
– Україна мінялась повільно, Майдан був лише останнім поштовхом. Це був доказ того, що люди готові об'єднатися і взяти на себе відповідальність за своє майбутнє. Вони захотіли самостійно творити політику. Протягом багатьох десятиліть, що я навідувалась в Україну, люди тут не хотіти брати відповідальність за себе, вони боялись. І, аналізуючи минуле країни, такий страх зрозумілий. Натомість, нове покоління інше. Думаю, цьому сприяли відкриті кордони, культурні обміни, українці бачать світ, сюди також приїжджають іноземці, Інтернет, вільні ЗМІ – все це допомогло Україні відкритись для світу навколо.
Багато хто з молодих людей уже говорить кількома мовами. Нове покоління не зорієнтоване лише всередину своєї культури та країни. Це значуща, я би навіть сказала, монументальна зміна на краще для України. Тоді суспільство було закритим, репресованим, ініціатива не схвалювалась. Цієї відкритості не було зовсім, коли я вперше приїхала до України 41 рік тому, і попереду ще довгий шлях. Проте винагородою стане блискуче майбутнє для українців.
Надалі Україна розвиватиметься дуже швидко. Проте вам потрібні чесний уряд і молоді люди, які настільки люблять свою країну, що готові їй присвятити життя. Вони робитимуть це в пам'ять про тих, хто за це загинув.
– Президент сьогодні говорив про амністію частини сепаратистів, пропонуючи їм здатися. Фактично він простягнув руку назустріч, проте тепер черга іншої сторони простягнути руку. Я сприйняла це як сигнал миру та безпеки, що покликаний об'єднати, а не ділити країну. Це допоможе сформувати цілісну, процвітаючу та стабільну державу. Тож запорука успіху – переговори, на мою думку. США можуть спонукати діалогу, проте останнє слово за Україною, Росією та іншими сусідніми країнами.
Запорука успіху – переговори
– У своєму зверненні до народу новий український президент говорив дуже влучні речі про майбутнє країни. Згадував також нові міжнародні домовленості, які слід прийняти та затвердити офіційно. Думаю, буде непросто розробити рівнозначну заміну Будапештському меморандуму, адже слід залучити до роботи над цим документом багато країн. Петро Порошенко чудово зазначив, що він хоче бути «президентом миру», а щоб досягти цього, необхідно подбати про безпеку. Можу сказати, що в цьому питанні я не лише представляю Америку, а й маю певний вплив на ситуацію. Цілком підтримую безпеку вашої держави, якими би гарантіями вона закріплювалась. Якщо, наприклад, Україна захоче об'єднати зусилля із сусідніми дружніми країнами, як-то Польща, Литва, Естонія чи Угорщина, – це буде український вибір.
Думаю, буде непросто розробити заміну Будапештському меморандуму
США завжди стояли насторожі миру в світі, це частина нашої політики. Думаю, першим кроком можуть стати спільні американсько-українські військові тренування. Ніхто не хоче множити насилля, слід досягти деескалації конфлікту. Тож яких домовленостей не досягали б у сфері безпеки, варто все гарно продумувати, пояснюючи Росії та іншим країнам, у чому новий військовий союз полягатиме.
– Ви виступали за те, щоб Америка застосувала до Росії санкції якомога швидше. На Вашу думку, наскільки успішними є перші рівні санкцій?
– Із часом ефект від санкцій все більше даватиметься взнаки. Це стосується не лише американських санкцій, а й санкцій інших країн світу. Маю сказати, від деяких держав я очікувала жорсткішої реакції, проте їхня обережність пояснюється залежністю від російського газу.
Із часом ефект від санкцій все більше даватиметься взнаки
Окрім загального згубного впливу на російську економіку, санкції також вплинуть на місцевих олігархів. Протягом тривалого часу, приблизно півтори сотні людей в Росії контролювали понад третину усіх грошей. Це вражаюча статистика. Тож якщо застосовувати санкції цілеспрямовано на такі групи бізнесменів, незабаром росіяни усвідомлять, що політика Путіна руйнівна за своєю суттю не лише для сусідніх країн, а й для Росії. Тож давайте трошки почекаємо, щоб ефект краще проявився. А тим часом Європейський союз, Америка, Канада та всі країни, що надіслали сьогодні делегації на інавгурацію Петра Порошенка, хочуть для України процвітання.
– Ви підтримували Україну від самого початку політичної кар'єри, з 1983 року. Як Конгрес США та американці загалом сприймають такий підхід? Чи не закидають Вам, буцімто Ви надто багато уваги приділяєте Україні?
– Американці пережили за всю історію США багато труднощів. Вони неохоче втручаються у проблеми решти світу, адже дуже переймаються своєю країною. І це не лише США стосується, таку позицію багато країн поділяють. Більшість просто не розуміє, чому Україна настільки важлива, які біди вона пережила в історії. Тому доводиться пояснювати, чому необхідно вас підтримувати в такий унікальний період для країни, чому слід допомогти українцям розкрити увесь потенціал нації. Тож можна сказати, що більшості американців просто бракує знань про Україну. Проте ці люди цінують свободу і мають добрі наміри, вони хочуть зробити світ кращим місцем.
Американці неохоче втручаються у проблеми решти світу. Таку позицію багато країн поділяють
Тож я намагаюся цей дух взаємодопомоги та гуманізму направити на те, щоб допомогти українцям. Не лише за допомогою урядових зв'язків, а також через особисті знайомства: гуманітарні місії, адресну допомога. Зокрема, ця допомога стосується вже немолодих українок, що тяжко працюють, вирощуючи їжу для своїх родин, працюючи по господарству. Я постійно про них думаю: хочеться, щоб у цих жінок було краще насіння, кращі рукавички для роботи на городі, краща сапа, лопата, – все, що полегшить процес роботи. Життя складне, так, проте воно не повинно бути аж настільки складним. Я відчуваю, наскільки тяжко працюють ці люди, і наскільки непомітна їхня праця для багатьох.
– Яке майбутнє чекає на Україну після Майдану, як вважаєте?
– Україна мінялась повільно, Майдан був лише останнім поштовхом. Це був доказ того, що люди готові об'єднатися і взяти на себе відповідальність за своє майбутнє. Вони захотіли самостійно творити політику. Протягом багатьох десятиліть, що я навідувалась в Україну, люди тут не хотіти брати відповідальність за себе, вони боялись. І, аналізуючи минуле країни, такий страх зрозумілий. Натомість, нове покоління інше. Думаю, цьому сприяли відкриті кордони, культурні обміни, українці бачать світ, сюди також приїжджають іноземці, Інтернет, вільні ЗМІ – все це допомогло Україні відкритись для світу навколо.
Вам потрібні чесний уряд і молоді люди, які готові присвятити життя Україні
Багато хто з молодих людей уже говорить кількома мовами. Нове покоління не зорієнтоване лише всередину своєї культури та країни. Це значуща, я би навіть сказала, монументальна зміна на краще для України. Тоді суспільство було закритим, репресованим, ініціатива не схвалювалась. Цієї відкритості не було зовсім, коли я вперше приїхала до України 41 рік тому, і попереду ще довгий шлях. Проте винагородою стане блискуче майбутнє для українців.
Надалі Україна розвиватиметься дуже швидко. Проте вам потрібні чесний уряд і молоді люди, які настільки люблять свою країну, що готові їй присвятити життя. Вони робитимуть це в пам'ять про тих, хто за це загинув.