Союз без союзу: євразійська примара на кордонах України

Президенти Росії, Білорусі і Казахстану, Володимир Путін (праворуч), Олександр Лукашенко (в центрі) і Нурсултан Назарбаєв, Мінськ, 29 квітня 2014 року

(Рубрика «Точка зору»)

Російські офіційні особи та експерти говорять про чергову перемогу Володимира Путіна. Але це вже не над Україною. Це – над іншими колишніми радянськими республіками. На зустрічі з президентами Білорусі та Казахстану російський лідер не пішов назустріч своєму білоруському колезі і відмовився від об’єднання ринків нафти і газу. Президенти домовилися, що угоду про створення тристороннього Євразійського економічного союзу вони підпишуть вже 29 травня, а от загальний ринок енергоресурсів з’явиться тільки через 10 з гаком років. Зрозуміло, що передбачити як розвиватимуться події в найближче десятиліття, не зможе ніхто. Якщо запитати у самих Путіна, Лукашенка і Назарбаєва – то вони, звичайно, впевнені, що і в 2025 році будуть очолювати свої країни. Але крім цієї впевненості є закони політики, економіки. І просто звичайнісіньке життя.

Лукашенко явно не хотів чекати з об’єднанням ринку нафтопродуктів до 2025 року. Він вже давно веде на цей рахунок дискусію з Росією. Його економіка ще недавно крутилася навколо нафтового мита: Мінськ купував у Росії сиру нафту за заниженими цінами, виробляв нафтопродукти і реалізовував їх на світовому ринку. Поки на Росію сипався нафтодоларовий дощ, в Кремлі закривали на це очі. Але зараз російському керівництву не до жиру. У Москві порахували, що втрачають близько 33 мільярдів доларів на рік. Це і є та сума, яка повинна була дістатися братам-білорусам. Але Путін впевнено залишив їх з носом.

З точки зору російських державних інтересів, такий підхід зрозумілий. Москва і так спонсорує соціалістичну економіку сусідньої країни – так чому ж Путін повинен дарувати Лукашенку 33 мільярди, та ще в умовах посилення західних санкцій? Але тоді при чому тут Євразійський економічний союз і рівноправність учасників?

З іншого боку, Путін хотів куди більш широкої інтеграції – із наднаціональними органами, спільним парламентом і, швидше за все, в перспективі з загальним президентом – собою. Але Лукашенко і Назарбаєв цей проект успішно провалили. А Путін у відповідь захистив свій енергетичний ринок від Лукашенка. Так що союз виявився несправжнім.

Якщо ж угоду про його створення дійсно буде підписано, на пострадянському просторі виникне відразу кілька форм імітаційної інтеграції. Митний союз перетвориться на своєрідний відстійник для тих, кому не дали підписати угоду про асоціацію з Європейським союзом, але і в Євразійський союз брати не хочуть. А є ще й більш широке за складом учасників Євразійське економічне співтовариство. Гори угод, протоколів, засідань, десятки безглуздих чиновників... А суть одна – показати гарну картинку по телевізору і захистити від «братніх країн» внутрішній ринок. Як казав персонаж популярного бойовика, «Техас повинні грабувати техасці!»

Віталій Портников – київський журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода