Європейська преса ретельно відстежує перебіг антитерористичної операції в Слов’янську. Польське видання Wprost пише про те, що звільнення Слов’янська від терористів допомогло б вгамувати ситуацію по всьому Сходу та Півдню України. А ось російська журналістка Юлія Латиніна, яка щойно повернулася з Донеччини, пише про те, що Кремль робить на Сході України ставку на люмпен, а це не принесе йому успіху. Німецьке видання Frankfurter Allgemaine Zeitung також прогнозує, що агресивна політика Путіна призведе до подальшого економічного відставання його країни від розвиненого світу. Газета називаю Росію «країною втрачених можливостей».
Російська журналістка Юлія Латиніна в статті «Нотатки з полів невійни» для російського видання «Новая газета» пише, що «донецьку революцію» від Майдану в Києві відрізняє те, що це насамперед повстання дрібного криміналу. Юлія Латиніна нещодавно повернулася з Донеччини, де зустрічалася з представниками сепаратистів, які захопили адміністративні будівлі. А ось рушійною силою Єврореволюції, наголошує журналістка, була буржуазія.
Вона також висловлює думку, що ідеологема «бандерівці» була вимишлена тому, що росіян дуже важко змусити ненавидіти українців, тому кремлівські пропагандисти вигадали «бандерівців» як об’єкт ненависті.
Цитуючи Михайла Ходорковського, Юлія Латині зазначає, що Володимир Путін «поховав шанс на об’єднання «русского мира» під егідою Росії чи принаймні цей шанс віддалив». Журналістка переконана, що, роблячи ставку на люмпен, Кремль не прирощує території, а потенційно втрачає їх. Як приклад, вона наводить війну в Грузії в 2008 році. Внаслідок неї Росія назавжди втратила 4,3 мільйона грузинів, які були частиною російської історії – і ніколи вже не буде російського полководця Багратіона чи російського поета Окуджави, які були грузинами за походженням. Україна, пише Юлія Латиніна, – це 40 мільйонів етнічно неоднорідної нації. Росія приєднала до себе 2 мільйона в Криму, але втратила 40 мільйонів, які ніколи не поїдуть до ворога вчитися.
У світі великого бізнесу зростає роздратування політикою російського президента, пише німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ). Але Путін не готовий визнати, що своїми діями на міжнародній арені фактично ставить під загрозу майбутнє економіки своєї країни. Нинішній керманич Російської Федерації, як пише автор FAZ Бенжамін Трібе, забезпечує своєю політикою Росії регрес в економіці й це попри те, що цій країні ще потрібно багато надолужити. У Росії гостро стоїть проблема невідповідності між продуктивністю праці та зарплатами, залежності від торгівлі сировиною. Натомість країна наразі рухається зовсім не в напрямку до економічного відновлення, і за це доведеться платити певну ціну.
Росія мусить імпортувати чимало різних товарів, з-поміж яких велика кількість продуктів харчування, які задовольняють половину її потреб. Російським виробникам не вдається зробити свої товари конкурентоспроможними на зовнішніх ринках. Це поєднується з хибною вірою в те, що Росія завжди залишатиметься привабливою для іноземних підприємств. FAZ перераховує основні проблеми, що стають на перешкоді веденню бізнесу в Росії: корупція та надмірна бюрократія, брак інфраструктури навіть у центральних містах, брак наукових кадрів. Зрештою, FAZ називає Росію «країною втрачених можливостей».
Польський тижневик Wprost наводить думку євродепутата від Польщі Марека Сівця, добре обізнаного з українськими справами, про те, що коли операція зі звільнення Слов’янська від терористів буде успішною, то це допоможе погамувати сепаратизм по всьому Сходу України. На думку Марека Сівця, там ніхто не готовий помирати ані за Росію, ані за Україну. Сівець зауважив, що, якби був президентом України, то спочатку звільнив би Слов’янськ, а потім би оголосив амністію для решти сепаратистів і почав перемовини з повстанцями, адже ті виступають від імені великої кількості людей.
Російська журналістка Юлія Латиніна в статті «Нотатки з полів невійни» для російського видання «Новая газета» пише, що «донецьку революцію» від Майдану в Києві відрізняє те, що це насамперед повстання дрібного криміналу. Юлія Латиніна нещодавно повернулася з Донеччини, де зустрічалася з представниками сепаратистів, які захопили адміністративні будівлі. А ось рушійною силою Єврореволюції, наголошує журналістка, була буржуазія.
Вона також висловлює думку, що ідеологема «бандерівці» була вимишлена тому, що росіян дуже важко змусити ненавидіти українців, тому кремлівські пропагандисти вигадали «бандерівців» як об’єкт ненависті.
Цитуючи Михайла Ходорковського, Юлія Латині зазначає, що Володимир Путін «поховав шанс на об’єднання «русского мира» під егідою Росії чи принаймні цей шанс віддалив». Журналістка переконана, що, роблячи ставку на люмпен, Кремль не прирощує території, а потенційно втрачає їх. Як приклад, вона наводить війну в Грузії в 2008 році. Внаслідок неї Росія назавжди втратила 4,3 мільйона грузинів, які були частиною російської історії – і ніколи вже не буде російського полководця Багратіона чи російського поета Окуджави, які були грузинами за походженням. Україна, пише Юлія Латиніна, – це 40 мільйонів етнічно неоднорідної нації. Росія приєднала до себе 2 мільйона в Криму, але втратила 40 мільйонів, які ніколи не поїдуть до ворога вчитися.
У світі великого бізнесу зростає роздратування політикою російського президента, пише німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ). Але Путін не готовий визнати, що своїми діями на міжнародній арені фактично ставить під загрозу майбутнє економіки своєї країни. Нинішній керманич Російської Федерації, як пише автор FAZ Бенжамін Трібе, забезпечує своєю політикою Росії регрес в економіці й це попри те, що цій країні ще потрібно багато надолужити. У Росії гостро стоїть проблема невідповідності між продуктивністю праці та зарплатами, залежності від торгівлі сировиною. Натомість країна наразі рухається зовсім не в напрямку до економічного відновлення, і за це доведеться платити певну ціну.
Росія мусить імпортувати чимало різних товарів, з-поміж яких велика кількість продуктів харчування, які задовольняють половину її потреб. Російським виробникам не вдається зробити свої товари конкурентоспроможними на зовнішніх ринках. Це поєднується з хибною вірою в те, що Росія завжди залишатиметься привабливою для іноземних підприємств. FAZ перераховує основні проблеми, що стають на перешкоді веденню бізнесу в Росії: корупція та надмірна бюрократія, брак інфраструктури навіть у центральних містах, брак наукових кадрів. Зрештою, FAZ називає Росію «країною втрачених можливостей».
Польський тижневик Wprost наводить думку євродепутата від Польщі Марека Сівця, добре обізнаного з українськими справами, про те, що коли операція зі звільнення Слов’янська від терористів буде успішною, то це допоможе погамувати сепаратизм по всьому Сходу України. На думку Марека Сівця, там ніхто не готовий помирати ані за Росію, ані за Україну. Сівець зауважив, що, якби був президентом України, то спочатку звільнив би Слов’янськ, а потім би оголосив амністію для решти сепаратистів і почав перемовини з повстанцями, адже ті виступають від імені великої кількості людей.