Не поступове нарощування санкцій, а швидкі, шокові заходи, які б охоплювали ізоляцію державних банків Росії на міжнародних ринках, могли би стримати режим Путіна. Про це пише британський тижневик The Economist. А Deutsche Welle аналізує, як змінилася співпраця Росії та Німеччини від початку російського вторгнення в Україну. Берлін поступово втрачає роль особливого партнера Кремля й вимушений виступати з позицій солідарності в західних союзах. Тим часом інше німецьке видання Die Zeit в одній із публікацій висловлює думку, що ЄС має провести певну межу, за яку Путіна не можна допустити. Але Україна в цю зону особливих інтересів Заходу наразі не входить, стверджують автори Die Zeit.
Анексія Криму та криза в Україні, по суті, призвели до втрати особливої ролі ФРН у співпраці з Росією, про це пише онлайн-версія Deutsche Welle. Донедавна саме Німеччина вважалася найважливішим партнером Росії на Заході. Deutsche Welle наводить думку члена правління Гессенського фонду вивчення проблем миру та розв’язання конфліктів Ганса-Йоахима Шпанґера. За його словами, Німеччина була привілейованим партнером, до якого Росія зверталася як у НАТО, так і в Євросоюзі. Однак під знаком «рецидиву Холодної війни» тепер від Німеччини вимагають не стільки особливої ролі, скільки солідарності у західних союзах. При цьому Ганс-Йоахим Шпанґер звертає увагу на те, що міністр закордонних справ Німеччини Франц-Вальтер Штайнмаєр робить усе можливе, аби «внести стримані тони у крикливу конфронтацію з метою зберегти можливості для діалогу та мости для взаєморозуміння».
Deutsche Welle нагадує, що уповноважений уряду ФРН зі співпраці з Росією і країнами «Східного партнерства» Ґернот Ерлер у вівторок, 29 квітня, запропонував ініціювати другий раунд чотиристоронніх переговорів щодо української кризи в Женеві, щоб, зокрема, обговорити, чому не виконуються погоджені минулого разу зобов’язання.
Ганс-Йоахим Шпанґер в інтерв’ю Deutsche Welle також відзначає, що німецькі бізнесмени доволі жорстко ставляться до ідеї запровадження економічних санкції проти режиму Путіна, адже бояться втратити російські ринки.
Британський тижневик The Economist в матеріалі «Неконтрольований хаос» пише про те, що поступове нарощування санкцій проти режиму Путіна може виявитися неефективним. The Economist цитує думку шведсько-американського економіста, старшого наукового співробітника Інституту міжнародної економіки Петерсона Андерса Ослунда. Той порівняв нинішні санкції щодо російських політиків та бізнесменів із санкціями проти Ірану. Експерт вважає, що поступове посилення санкцій проти Тегерана повинно було спонукати іранський режим згорнути його ядерну програму. А у випадку Росії йдеться про військове вторгнення в іншу країну, а це інші часові рамки. У такому разі треба діяти швидко й вживати заходів «шокової терапії», як-от ізоляція на міжнародних ринках великих державних банків Російської Федерації, скажімо, «Газпромбанку». Проте якраз цього ми сьогодні не бачимо.
The Economist пише про те, що європейські компанії виступили проти економічних санкцій щодо режиму Путіна. Обсяг торгівлі ЄС із Росією в 14 разів вищий від аналогічного показника для США. Очільники таких корпорацій як Siemens, Shell, BP виступили, так би мовити, єдиним фронтом у цьому випадку, наголошуючи на важливості своєї усталеної співпраці з Росією.
Втім, якщо нинішні санкції принесуть певні результати, то це заохотить Америку до подальших кроків. Хоча донині Володимир Путін не виказав жодних ознак якогось позитивного руху. Маючи підтримку власного населення, він може собі дозволити допустити погіршення економічного становища в обмін на розширення свого впливу. The Economist підсумовує, що потрібно ще трохи зачекати, щоб пересвідчитися, чи повільні санкції змусять Путіна щось змінити в своїй політиці. Якщо ні, тоді Заходу доведеться вибирати між капітуляцією або вжиттям жорсткіших заходів.
Тим часом німецьке видання Die Zeit критикує президента США Барака Обаму за те, що той неохоче, без ентузіазму відреагував на вторгнення Росії в Україну. США направили пару-трійку військових підрозділів до Європи, щоб заспокоїти Польщу, пише Die Zeit, але це викликає сміх. Цього настільки мало, що союзники НАТО в Центральній та Східній Європі вже хвилюються за свою безпеку, відзначає німецьке видання.
Вторгнення Росії в Україну є свідченням того, що Путін розглядає не лише Україну, але і ЄС як зону свого впливу, наголошує Die Zeit. І те, що він не може купити, захоплює силою. Зрештою, як пише німецький тижневик, ЄС має визначитися: або віддати Росії все, що та вимагатиме, або відстоювати свої інтереси, говорячи Росії відкрито: «ось до цієї межі й не далі!». Матеріал Die Zeit закінчується висновком, що ЄС наразі не має власних інтересів в Україні, а майбутнє Європи залежатиме від Німеччини, а не США.
Анексія Криму та криза в Україні, по суті, призвели до втрати особливої ролі ФРН у співпраці з Росією, про це пише онлайн-версія Deutsche Welle. Донедавна саме Німеччина вважалася найважливішим партнером Росії на Заході. Deutsche Welle наводить думку члена правління Гессенського фонду вивчення проблем миру та розв’язання конфліктів Ганса-Йоахима Шпанґера. За його словами, Німеччина була привілейованим партнером, до якого Росія зверталася як у НАТО, так і в Євросоюзі. Однак під знаком «рецидиву Холодної війни» тепер від Німеччини вимагають не стільки особливої ролі, скільки солідарності у західних союзах. При цьому Ганс-Йоахим Шпанґер звертає увагу на те, що міністр закордонних справ Німеччини Франц-Вальтер Штайнмаєр робить усе можливе, аби «внести стримані тони у крикливу конфронтацію з метою зберегти можливості для діалогу та мости для взаєморозуміння».
Deutsche Welle нагадує, що уповноважений уряду ФРН зі співпраці з Росією і країнами «Східного партнерства» Ґернот Ерлер у вівторок, 29 квітня, запропонував ініціювати другий раунд чотиристоронніх переговорів щодо української кризи в Женеві, щоб, зокрема, обговорити, чому не виконуються погоджені минулого разу зобов’язання.
Ганс-Йоахим Шпанґер в інтерв’ю Deutsche Welle також відзначає, що німецькі бізнесмени доволі жорстко ставляться до ідеї запровадження економічних санкції проти режиму Путіна, адже бояться втратити російські ринки.
Британський тижневик The Economist в матеріалі «Неконтрольований хаос» пише про те, що поступове нарощування санкцій проти режиму Путіна може виявитися неефективним. The Economist цитує думку шведсько-американського економіста, старшого наукового співробітника Інституту міжнародної економіки Петерсона Андерса Ослунда. Той порівняв нинішні санкції щодо російських політиків та бізнесменів із санкціями проти Ірану. Експерт вважає, що поступове посилення санкцій проти Тегерана повинно було спонукати іранський режим згорнути його ядерну програму. А у випадку Росії йдеться про військове вторгнення в іншу країну, а це інші часові рамки. У такому разі треба діяти швидко й вживати заходів «шокової терапії», як-от ізоляція на міжнародних ринках великих державних банків Російської Федерації, скажімо, «Газпромбанку». Проте якраз цього ми сьогодні не бачимо.
The Economist пише про те, що європейські компанії виступили проти економічних санкцій щодо режиму Путіна. Обсяг торгівлі ЄС із Росією в 14 разів вищий від аналогічного показника для США. Очільники таких корпорацій як Siemens, Shell, BP виступили, так би мовити, єдиним фронтом у цьому випадку, наголошуючи на важливості своєї усталеної співпраці з Росією.
Втім, якщо нинішні санкції принесуть певні результати, то це заохотить Америку до подальших кроків. Хоча донині Володимир Путін не виказав жодних ознак якогось позитивного руху. Маючи підтримку власного населення, він може собі дозволити допустити погіршення економічного становища в обмін на розширення свого впливу. The Economist підсумовує, що потрібно ще трохи зачекати, щоб пересвідчитися, чи повільні санкції змусять Путіна щось змінити в своїй політиці. Якщо ні, тоді Заходу доведеться вибирати між капітуляцією або вжиттям жорсткіших заходів.
Тим часом німецьке видання Die Zeit критикує президента США Барака Обаму за те, що той неохоче, без ентузіазму відреагував на вторгнення Росії в Україну. США направили пару-трійку військових підрозділів до Європи, щоб заспокоїти Польщу, пише Die Zeit, але це викликає сміх. Цього настільки мало, що союзники НАТО в Центральній та Східній Європі вже хвилюються за свою безпеку, відзначає німецьке видання.
Вторгнення Росії в Україну є свідченням того, що Путін розглядає не лише Україну, але і ЄС як зону свого впливу, наголошує Die Zeit. І те, що він не може купити, захоплює силою. Зрештою, як пише німецький тижневик, ЄС має визначитися: або віддати Росії все, що та вимагатиме, або відстоювати свої інтереси, говорячи Росії відкрито: «ось до цієї межі й не далі!». Матеріал Die Zeit закінчується висновком, що ЄС наразі не має власних інтересів в Україні, а майбутнє Європи залежатиме від Німеччини, а не США.