Лондон – Російська агресія щодо України – окупація Криму, економічний і політичний тиск Москви на Київ – стала незвичайним випробуванням для Європи. Політики й урядовці Євросоюзу опинилися у становищі, яке вимагає визначатися з тим, наскільки вони готові не на словах, а на ділі підтримувати європейські принципи свободи, справедливості, демократії та міжнародного права.
На офіційному рівні уряди провідних держав ЄС однозначно засудили дії Росії і заявили, що підтримують право українців жити в мирі і самим визначати свою долю.
Але було б помилкою вважати, що на Заході загалом та в Європі зокрема усі стовідсотково засуджують політику Москви.
Заклики «не провокувати» Росію
«Чи можемо ми зараз надати Україні якісь суттєві гарантії безпеки? Ні. Я думаю, що ні», – заявив депутат британського парламенту від Консервативної партії Джон Редвуд на одному з нещодавніх круглих столів, присвячених пошукам виходу з кризи.
«Було б дуже неправильно таке робити, бо це було б провокативним стосовно Росії», – наголосив Редвуд, якого вважають представником невеликої, але досить гучної групи євроскептиків на правому крилі Консервативної партії.
Лідер британських консерваторів прем’єр-міністр Дейвід Камерон говорить зовсім інакше, заявляючи, що Росія порушує міжнародне право, і що Європа не може не підтримувати боротьбу українців проти корупції, за економічні й політичні права й можливості, якими користуються більшість європейців.
Офіційний Лондон також веде перед у закликах до санкцій проти Москви, проти яких, звичайно ж, мають застереження компанії та фірми, які заробляють на співпраці з Росією, зауважує політолог із лондонської аналітичної установи «Чатам Гаус» Орися Луцевич.
«Безумовно, бізнес хоче захищати інтереси своїх акціонерів, – каже вона. – Великі, особливо енергетичні компанії, такі як Shell, що працюють в регіоні, хотіли би, щоб ситуація була «business as usual». Вони не хочуть визнавати, що відбувся якийсь зсув парадигми, що ситуація змінилася докорінно і не може повернутися до того, що було на початку року. Бізнес намагається зрозуміти, що відбувається, але ще не усвідомив, що світ довкола змінився».
Ультраправі шанувальники Путіна
Повністю або частково на боці Москви зараз опинилися не лише комуністи й ліві, як колись, але і крайньо-праві й популістські партії Європи.
Серед помітних союзників російського режиму французький Національний фронт, очолюваний Марін Ле Пен.
«Я занепокоєна, бо цей тип ситуації може розростися. Можливо, навіть через інцидент між російським та українським військовим, і так само, за участі українських екстремістів, які, слід нагадати, теж є», – заявила Марін Ле Пен в одному з інтерв’ю французькому радіо, обговорюючи українсько-російську кризу.
Марі Ле Пен каже, що Україна є дружньою державою, але при цьому вона повторює твердження російської пропаганди про загрозу українських екстремістів.
А кілька місяців тому Національний фронт відрядив свого «спостерігача» Аймеріка Шопарда на невизнаний міжнародного спільнотою референдум про відокремлення Криму від України.
Шопард на радість Росії заявив: «Я вважаю, що коли висловлюватися політично, то референдум в Криму легітимний, бо він був проведений кримським парламентом».
Національний фронт вдома наголошує на правах франзузів і виправдовує обмеження прав меншин та виступає проти імміграції.
У хорі промосковських голосів із французькими націоналістами опинилися також австрійська Партія свободи та угорські націоналісти-радикали з партії Йоббік, Влаамс Беланґ із Бельгії та інші.
Це партії, не є провідними у своїх країнах, але фахівці передбачають, що на наступних виборах до Європейського парламенту саме радикальні популісти можуть збільшити свою присутність у європейському законодавчому органі.
Чимало європейських виборців зараз налаштовані критично до традиційних великих партій у Європі, і саме таке потенційне протестне голосування на виборах у травні може збільшити вагу сил, які відверто чи приховано підтримують політику Путіна, спрямовану проти лібральних цінностей і свобод, якими більшість європейців користуються, сприймаючи їх як належне.
