Поки «люстраційні» законопроекти чекають на ухвалення у Верховній Раді, громадські активісти самоорганізовуються і займаються «люстраційною діяльністю» на власний розсуд. Так, цього тижня Люстраційний комітет Майдану відвідував із перевіркою офіс Київміськбуду, активісти Антирейдерського союзу України пікетували у вівторок і середу Кабінет міністрів та інші адміністративні будівлі, намагаючись таким чином боротись із корупцією та марнотратством. Якщо верхи не будуть здатні на проведення люстрації, то чи не дійде до самосуду. Про це в рамках проекту Радіо Свобода «Кому довіримо Україну?» розмірковували колишній голова Печерського суду Києва Микола Замковенко та активіст громадського люстраційного комітету «Ніколи знову» Євген Карась.
Ініціатива створення люстраційного комітету з’явилася на початку Єврореволюції, коли всі вимагали відставки, але ніхто не займався тим, щоб ретельно дослідити, хто за що відповідає, пригадує Євген Карась. Активісти вважали, що не можуть сидіти, склавши руки, якщо хочуть змін у країні. Всі акції, які проводили раніше та продовжують дотепер – за конкретними зверненнями громадян. Це одиночні акції.
«Ми замінимо собою слідчі органи міліції, будемо знімати на відеокамери, як все відбувається. Нашою метою буде зібрати всі свідчення», – говорить активіст. За словами Євгена Карася, зараз комітет «Ніколи знову» намагається реалізувати он-лайн базу, до якої можна додавати інформацію щодо злочинів чи чуток, щоб це було в форматі Вікіпедії. Хтось висловить свої аргументи, а інший, хто захоче захистити, до прикладу, керівника РУВС, доводитиме, що це брехня й висловить свої контраргументи. База не матиме жодної юридичної сили, виступатиме скоріше чернеткою, яка допоможе слідчим органам займатись перевіркою, вважає Євген Карась.
Усі дії активістів мають бути в межах закону – Замковенко
Колишній очільник Печерського суду Києва Микола Замковенко відзначає, що діяльність громадських активістів подекуди суперечить чинному законодавству й наголошує на тому, що всі їхні дії мають бути в межах закону. Водночас, в ситуації, що склалась, фактично не бачить іншого виходу, як необхідність прояву громадянської активності. Інакше про люстраційний закон у парламенті забудуть, вважає він .
А ухвалення закону про відновлення довіри до судової системи називає замилюванням очей простому народу. Бо, на думку Замковенка, під люстрацію потраплять люди, які «трохи оступилися», а зашкарублі правопорушники відкупляться і залишаться на своїх місцях. Закон, зауважує Микола Замковенко стосується судів загальної юрисдикції й конкретного періоду. А що ж адміністративні суди, ті, що не давали дозволу на проведення акцій на Майдані, ті, що скасовували депутатські повноваження? Чи підлягають ці суди ухваленому закону? І чому закон стосується лише суддів, а як щодо прокуратури та державних службовців?! – ставить риторичні запитання Замковенко.
Водночас і суддя, і активіст категорично проти самосуду, який ні до чого доброго не призведе.
Ініціатива створення люстраційного комітету з’явилася на початку Єврореволюції, коли всі вимагали відставки, але ніхто не займався тим, щоб ретельно дослідити, хто за що відповідає, пригадує Євген Карась. Активісти вважали, що не можуть сидіти, склавши руки, якщо хочуть змін у країні. Всі акції, які проводили раніше та продовжують дотепер – за конкретними зверненнями громадян. Це одиночні акції.
«Ми замінимо собою слідчі органи міліції, будемо знімати на відеокамери, як все відбувається. Нашою метою буде зібрати всі свідчення», – говорить активіст. За словами Євгена Карася, зараз комітет «Ніколи знову» намагається реалізувати он-лайн базу, до якої можна додавати інформацію щодо злочинів чи чуток, щоб це було в форматі Вікіпедії. Хтось висловить свої аргументи, а інший, хто захоче захистити, до прикладу, керівника РУВС, доводитиме, що це брехня й висловить свої контраргументи. База не матиме жодної юридичної сили, виступатиме скоріше чернеткою, яка допоможе слідчим органам займатись перевіркою, вважає Євген Карась.
Усі дії активістів мають бути в межах закону – Замковенко
Колишній очільник Печерського суду Києва Микола Замковенко відзначає, що діяльність громадських активістів подекуди суперечить чинному законодавству й наголошує на тому, що всі їхні дії мають бути в межах закону. Водночас, в ситуації, що склалась, фактично не бачить іншого виходу, як необхідність прояву громадянської активності. Інакше про люстраційний закон у парламенті забудуть, вважає він .
А ухвалення закону про відновлення довіри до судової системи називає замилюванням очей простому народу. Бо, на думку Замковенка, під люстрацію потраплять люди, які «трохи оступилися», а зашкарублі правопорушники відкупляться і залишаться на своїх місцях. Закон, зауважує Микола Замковенко стосується судів загальної юрисдикції й конкретного періоду. А що ж адміністративні суди, ті, що не давали дозволу на проведення акцій на Майдані, ті, що скасовували депутатські повноваження? Чи підлягають ці суди ухваленому закону? І чому закон стосується лише суддів, а як щодо прокуратури та державних службовців?! – ставить риторичні запитання Замковенко.
Водночас і суддя, і активіст категорично проти самосуду, який ні до чого доброго не призведе.