Черкаси – У Черкасах діти з вадами слуху жестами виконали Державний гімн України. У такий спосіб учні однієї із спеціалізованих шкіл висловили ставлення до останніх подій в Україні. Завдяки гімну жестами у Черкаській обладміністрації пообіцяли взяти заклад на баланс області. Як нині живе спеціалізована школа для дітей із вадами слуху і що змінить у житті закладу новий статус?
П’ятирічні двійнята Анисія та Богдана Каракай мають вади слуху в третьому поколінні – обидві сестрички глухі. Вже третій рік дівчатка відвідують дошкільний заклад при Черкаській спеціалізованій загальноосвітній школі №37. Окрім них, у старшій дошкільній групі – ще троє малюків. У свої рочки усі вони потроху читають та рахують: «Як тебе звати? – Анисія. Скільки тобі років? – П’ять».
У цей навчальний заклад батьки приводять малечу, котра або ж майже не говорить, або ж подекуди промовляє лише лепетні слова. Утім, що раніше дитина розпочне навчання, то кращих результатів може досягнути, переконана вчитель-дефектолог слухового кабінету школи Юлія Аркуша.
«Коли втрачений лепетний період у дитини, тоді дуже складно навчити дитину говорити. Не розвиваються залишки слухового сприймання і це все втрачається. Що раніше дитинка приходить в наш заклад, то краще вона говоритиме в майбутньому», – розповідає вона.
Наймолодшому вихованцю дитячого садочка при школі Миколі Андрійченку ще й не виповнилося трьох років. Хлопчик від народження страждає на глухоту. Щоб Миколка навчався у спеціалізованому закладі, батьки переїхали з містечка Шполи, що на Черкащині, до обласного центру. А його мама Олександра Анрійченко, щоб допомагати сину, взагалі подумує про другу вищу освіту – дефектолога чи сурдопедагога. Адже навіть за два місяці навчання рідні малюка вже помітили посутні зміни – хлопчик став більш дисциплінований та вихований.
«Мій тато каже, що з ним вже й поговорити, він уже щось і почує. Уже він і більш розсудливий. Тобто, зміни помітні. Та я й сама бачу. Як на свята приходимо, то я бачу, що він стає з дітками, щось із ними робить, тобто орієнтується вже більше», – каже мама Миколки.
Окрім дошкілля, у спеціалізованому закладі діє загальноосвітня школа. Дітлахи із вадами слуху тут навчаються по звичайній шкільній програмі. Щоправда опановувати знання їм доводиться на рік довше – аж дванадцять класів. Та й перебувати у закладі вони можуть повний день – від 8 ранку до 17 вечора
Учні школи показали гімн України жестами
Нещодавно про учнів Черкаської спеціалізованої школи №37 заговорили по всій країні. Усе через те, що у школі записали та виклали в мережу Інтернет відео, як усі школярики – від малого до великого – жестами показують гімн України.
Як розповіла Радіо Свобода директор школи Ірина Зганяймо, на таку ідею її наштовхнули вихованці. Дехто з них знав загиблого героя Небесної сотні Дмитра Максименка, який мав проблеми зі слухом. Смерть хлопця неабияк сколихнула старшокласників. Вони збиралися і на Майдан поїхати, і листи писати Януковичу та решті можновладців.
«Вони дуже прості і дуже правильні речі вимагали. Діти вірять, що до них дослухаються. Кожної п’ятниці у нас традиція: гімн жестами ми співаємо вже років п'ять. І я на лінійці в них запитала, чи вони будуть не проти. Вони підтримали. Ми одягли гарні вишиванки і стали на сходинках школи», – говорить Ірина Зганяймо.
Що ж означає гімн України, розповіли Радіо Свобода одинадцятикласники цієї школи:
– Гімн України для мене – це переживання за Україну, це любов до України, гордість України. Усі діти показували гімн жестами. Ми всі разом зібралися і всі разом співали, без репетиції, – каже Анна Василенко.
– Повага до України. Ми дуже переживаємо за Україну, тому ми співаємо, щоб підтримати Україну. Ми горді, що живемо в Україні, – додає Владислав Яровий.
Завдяки гімну школі нададуть статус обласної
Виконання гімну жестами принесло користь і самому навчальному закладу. Зокрема, голова Черкаської облдержадміністрації Юрій Ткаченко пообіцяв забрати школу на баланс області. Унаслідок цього фінансування закладу збільшиться у чотири рази та й тепер керівництво матиме офіційний дозвіл створити на базі школи інтернатні, тобто нічні групи для всіх дітей, пояснює директор школи Ірина Зганяймо.
Адже нині із 71 учня майже половина дітлахів – із різних куточків Черкаської області. Допоки заклад підпорядкований місту, нічні групи працюють лише для дошкільнят. А от старшим дітям доводиться щодня долати кілометри до знань. Через такі незручності протягом цього навчального року батьки з віддалених сіл забрали зі школи кількох дітей.
П’ятирічні двійнята Анисія та Богдана Каракай мають вади слуху в третьому поколінні – обидві сестрички глухі. Вже третій рік дівчатка відвідують дошкільний заклад при Черкаській спеціалізованій загальноосвітній школі №37. Окрім них, у старшій дошкільній групі – ще троє малюків. У свої рочки усі вони потроху читають та рахують: «Як тебе звати? – Анисія. Скільки тобі років? – П’ять».
У цей навчальний заклад батьки приводять малечу, котра або ж майже не говорить, або ж подекуди промовляє лише лепетні слова. Утім, що раніше дитина розпочне навчання, то кращих результатів може досягнути, переконана вчитель-дефектолог слухового кабінету школи Юлія Аркуша.
«Коли втрачений лепетний період у дитини, тоді дуже складно навчити дитину говорити. Не розвиваються залишки слухового сприймання і це все втрачається. Що раніше дитинка приходить в наш заклад, то краще вона говоритиме в майбутньому», – розповідає вона.
Наймолодшому вихованцю дитячого садочка при школі Миколі Андрійченку ще й не виповнилося трьох років. Хлопчик від народження страждає на глухоту. Щоб Миколка навчався у спеціалізованому закладі, батьки переїхали з містечка Шполи, що на Черкащині, до обласного центру. А його мама Олександра Анрійченко, щоб допомагати сину, взагалі подумує про другу вищу освіту – дефектолога чи сурдопедагога. Адже навіть за два місяці навчання рідні малюка вже помітили посутні зміни – хлопчик став більш дисциплінований та вихований.
«Мій тато каже, що з ним вже й поговорити, він уже щось і почує. Уже він і більш розсудливий. Тобто, зміни помітні. Та я й сама бачу. Як на свята приходимо, то я бачу, що він стає з дітками, щось із ними робить, тобто орієнтується вже більше», – каже мама Миколки.
Окрім дошкілля, у спеціалізованому закладі діє загальноосвітня школа. Дітлахи із вадами слуху тут навчаються по звичайній шкільній програмі. Щоправда опановувати знання їм доводиться на рік довше – аж дванадцять класів. Та й перебувати у закладі вони можуть повний день – від 8 ранку до 17 вечора
Учні школи показали гімн України жестами
Нещодавно про учнів Черкаської спеціалізованої школи №37 заговорили по всій країні. Усе через те, що у школі записали та виклали в мережу Інтернет відео, як усі школярики – від малого до великого – жестами показують гімн України.
Як розповіла Радіо Свобода директор школи Ірина Зганяймо, на таку ідею її наштовхнули вихованці. Дехто з них знав загиблого героя Небесної сотні Дмитра Максименка, який мав проблеми зі слухом. Смерть хлопця неабияк сколихнула старшокласників. Вони збиралися і на Майдан поїхати, і листи писати Януковичу та решті можновладців.
«Вони дуже прості і дуже правильні речі вимагали. Діти вірять, що до них дослухаються. Кожної п’ятниці у нас традиція: гімн жестами ми співаємо вже років п'ять. І я на лінійці в них запитала, чи вони будуть не проти. Вони підтримали. Ми одягли гарні вишиванки і стали на сходинках школи», – говорить Ірина Зганяймо.
Що ж означає гімн України, розповіли Радіо Свобода одинадцятикласники цієї школи:
– Гімн України для мене – це переживання за Україну, це любов до України, гордість України. Усі діти показували гімн жестами. Ми всі разом зібралися і всі разом співали, без репетиції, – каже Анна Василенко.
– Повага до України. Ми дуже переживаємо за Україну, тому ми співаємо, щоб підтримати Україну. Ми горді, що живемо в Україні, – додає Владислав Яровий.
Завдяки гімну школі нададуть статус обласної
Виконання гімну жестами принесло користь і самому навчальному закладу. Зокрема, голова Черкаської облдержадміністрації Юрій Ткаченко пообіцяв забрати школу на баланс області. Унаслідок цього фінансування закладу збільшиться у чотири рази та й тепер керівництво матиме офіційний дозвіл створити на базі школи інтернатні, тобто нічні групи для всіх дітей, пояснює директор школи Ірина Зганяймо.
Адже нині із 71 учня майже половина дітлахів – із різних куточків Черкаської області. Допоки заклад підпорядкований місту, нічні групи працюють лише для дошкільнят. А от старшим дітям доводиться щодня долати кілометри до знань. Через такі незручності протягом цього навчального року батьки з віддалених сіл забрали зі школи кількох дітей.