Рівне – Хімічний гігант «Рівнеазот» не зупинить виробництво, незважаючи на здорожчання російського газу і непевне становище свого власника Дмитра Фірташа. Так запевняють керівники підприємства. Тим часом ЗМІ поширили інформацію про зупинку більшості цехів з виробництва мінеральних добрив.
З середини квітня українські ЗМІ поширили інформацію про зупинку більшості цехів з виробництва мінеральних добрив на підприємствах компанії Ostchem Holding. Серед цих підприємств – чотири українських – концерн «Стирол», cєвєродонецьке об'єднання «Азот», черкаський «Азот» та «Рівнеазот». Таким, мовляв, є рішення голови компанії Дмитра Фірташа, котрий перебуває в Австрії під домашнім арештом. Причиною назвали різке підвищення ціни на газ, який є сировиною для міндобрив. Однак в Ostchem Holding цю інформацію заперечили – мовляв, підприємство лише гнучко реагує на ринок і нині має можливість коригувати роботу різних цехів залежно від попиту на ті чи інші добрива.
Голова правління приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» Михайло Заблуда повідомив про збільшення виробництва аміаку та вапняково-аміачної селітри. Він зізнався: ще кілька років тому лише третина міндобрив, вироблених на «Рівнеазоті», потрапляла на українські поля. Решту продавали до Африки, Азії, Австралії, Південної Америки. Нині це співвідношення змінилося на прямо протилежне. Але минулої зими, через нестачу коштів у сільгоспвиробників, добрива майже не розкуповувалися. Відтак їх накопичилося чимало, але місця для нової продукції вистачає.
Промисловець демонструє впроваджену інновацію в новому цеху неконцентрованої азотної кислоти – установку, яка конвертує надлишкову водяну пару на електричну енергію, котра даватиме близько 25-и тисяч тонн додаткового аміаку й економитиме щорічно близько 25-и мільйонів гривень. Розповідає про плани відкрити нове органічне виробництво.
Місцева влада – заручник безробіття
Власне, рівнян цікавлять не стільки прибутки холдингу, як імовірність збереження робочих місць. На «Рівнеазоті» працюють близько чотирьох тисяч людей, зауважує голова облдержадміністрації Сергій Рибачок. Це одне з найбільш бюджетоутворюючих підприємств, і для області дуже важливо, щоб воно працювало й розвивалося.
У 2009-му керівництво «Рівнеазоту» вже зверталося за такою підтримкою до місцевої влади. Тоді «Рівнеазот» потрапив у немилість до тодішнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, яка вважала, що Дмитро Фірташ використовує державні пільги на газ для власного збагачення. Відтак «Рівнеазот» не потрапив до списку підприємств, які отримували газ за пільговим тарифом. Саме тоді були включені важелі впливу на уряд, серед яких основним були погрози зупинки виробництва, звільнення близько двох тисяч людей, а також зупинки очисних споруд «Рівнеазоту», які очищали Рівне. Тоді штат підприємства складав близько 5,6 тисяч працівників.
$480 – не трагедія, бо «для всіх»
У 2009-му ціну в 315 доларів за тисячу кубометрів газу на заводі вважали непідйомною. Нині ж голова правління Михайло Заблуда каже, що підприємство вже отримує газ за ціною 480 доларів, однак трагедії в цьому не бачить. Мовляв, якщо подорожчання відбудеться лише газу «і тільки спеціально для нас» – зупинка виробництва реальна. Якщо ж це виявиться загальною світовою тенденцією – будуть збалансовані ціни:
«Значить, ми свою продукцію просто дорожче продаватимемо. Наш завод непотоплюваний. Адже без добрив сільського господарства немає і не буде, хліба не буде. Тому в будь-якому випадку виробляти будемо. Значить, ми – вічні». Російські ж вимоги про передоплату за газ виробничник називає абсурдними.
Величезна територія підприємства виглядає доглянутою, однак чимало потужностей неначе завмерли. Робітники стрижуть газони, фарбують агрегати, і отримують за це заробітну плату. Як стверджує Михайло Заблуда, середня зарплата на підприємстві – близько 5-и тисяч гривень. Хоча значна частина працівників обмежується заробітками близько двох тисяч.
На «Рівнеазоті» чітко встановлена ієрархія і суворі правила, які нагадуть порядки на атомних електростанціях. Відповіді на запитання легше отримати від першої особи, аніж від неговірких робітників. До 2006 року так само конфіденційною була інформація про новітнього власника підприємства, яким зрештою виявився Дмитро Фірташ.
Відомо, що американське слідство в разі доведення вини олігарха вимагатиме конфіскації активів конгломерату Group DF Limited, яка також належить Дмитру Фірташу і контролює підприємства Ostchem Holding. Раніше вважалося, що Дмитро Фірташ діє в інтересах росіян (за кошти «Газпрому»), які хотіли повністю замкнути ланцюжок по виробництву азотних добрив Росії та України, а відтак стати основним світовим експортером азотних добрив. І, що не менш небезпечно для України, диктувати умови українським аграріям.
Підозрюваний олігарх зі свого австрійського помешкання відправляє месиджі про те, що сьогодні «вкрай важливо зберегти робочі місця та не допустити подальшого погіршення економічної ситуації в Україні». Але ж кількість робочих місць на «Рівнеазоті» з 2009 року зменшили на більше ніж півтори тисячі осіб. Незважаючи на те, що підприємству таки надали пільги в оплаті за газ, яких домагалися керівники Ostchem Holding.
З середини квітня українські ЗМІ поширили інформацію про зупинку більшості цехів з виробництва мінеральних добрив на підприємствах компанії Ostchem Holding. Серед цих підприємств – чотири українських – концерн «Стирол», cєвєродонецьке об'єднання «Азот», черкаський «Азот» та «Рівнеазот». Таким, мовляв, є рішення голови компанії Дмитра Фірташа, котрий перебуває в Австрії під домашнім арештом. Причиною назвали різке підвищення ціни на газ, який є сировиною для міндобрив. Однак в Ostchem Holding цю інформацію заперечили – мовляв, підприємство лише гнучко реагує на ринок і нині має можливість коригувати роботу різних цехів залежно від попиту на ті чи інші добрива.
Голова правління приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» Михайло Заблуда повідомив про збільшення виробництва аміаку та вапняково-аміачної селітри. Він зізнався: ще кілька років тому лише третина міндобрив, вироблених на «Рівнеазоті», потрапляла на українські поля. Решту продавали до Африки, Азії, Австралії, Південної Америки. Нині це співвідношення змінилося на прямо протилежне. Але минулої зими, через нестачу коштів у сільгоспвиробників, добрива майже не розкуповувалися. Відтак їх накопичилося чимало, але місця для нової продукції вистачає.
Промисловець демонструє впроваджену інновацію в новому цеху неконцентрованої азотної кислоти – установку, яка конвертує надлишкову водяну пару на електричну енергію, котра даватиме близько 25-и тисяч тонн додаткового аміаку й економитиме щорічно близько 25-и мільйонів гривень. Розповідає про плани відкрити нове органічне виробництво.
Місцева влада – заручник безробіття
Власне, рівнян цікавлять не стільки прибутки холдингу, як імовірність збереження робочих місць. На «Рівнеазоті» працюють близько чотирьох тисяч людей, зауважує голова облдержадміністрації Сергій Рибачок. Це одне з найбільш бюджетоутворюючих підприємств, і для області дуже важливо, щоб воно працювало й розвивалося.
Голова правління «Рівнеазот» Михайло Заблуда і голова Рівненської ОДА Сергій Рибачок
«Якщо буде потрібно допомогти підприємству – ми будемо клопотати перед урядом, перед відпоаідними міністерствами, щоб надати якусь посильну допомогу», – зауважує Сергій Рибачок.У 2009-му керівництво «Рівнеазоту» вже зверталося за такою підтримкою до місцевої влади. Тоді «Рівнеазот» потрапив у немилість до тодішнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, яка вважала, що Дмитро Фірташ використовує державні пільги на газ для власного збагачення. Відтак «Рівнеазот» не потрапив до списку підприємств, які отримували газ за пільговим тарифом. Саме тоді були включені важелі впливу на уряд, серед яких основним були погрози зупинки виробництва, звільнення близько двох тисяч людей, а також зупинки очисних споруд «Рівнеазоту», які очищали Рівне. Тоді штат підприємства складав близько 5,6 тисяч працівників.
$480 – не трагедія, бо «для всіх»
У 2009-му ціну в 315 доларів за тисячу кубометрів газу на заводі вважали непідйомною. Нині ж голова правління Михайло Заблуда каже, що підприємство вже отримує газ за ціною 480 доларів, однак трагедії в цьому не бачить. Мовляв, якщо подорожчання відбудеться лише газу «і тільки спеціально для нас» – зупинка виробництва реальна. Якщо ж це виявиться загальною світовою тенденцією – будуть збалансовані ціни:
«Значить, ми свою продукцію просто дорожче продаватимемо. Наш завод непотоплюваний. Адже без добрив сільського господарства немає і не буде, хліба не буде. Тому в будь-якому випадку виробляти будемо. Значить, ми – вічні». Російські ж вимоги про передоплату за газ виробничник називає абсурдними.
Величезна територія підприємства виглядає доглянутою, однак чимало потужностей неначе завмерли. Робітники стрижуть газони, фарбують агрегати, і отримують за це заробітну плату. Як стверджує Михайло Заблуда, середня зарплата на підприємстві – близько 5-и тисяч гривень. Хоча значна частина працівників обмежується заробітками близько двох тисяч.
На «Рівнеазоті» чітко встановлена ієрархія і суворі правила, які нагадуть порядки на атомних електростанціях. Відповіді на запитання легше отримати від першої особи, аніж від неговірких робітників. До 2006 року так само конфіденційною була інформація про новітнього власника підприємства, яким зрештою виявився Дмитро Фірташ.
Відомо, що американське слідство в разі доведення вини олігарха вимагатиме конфіскації активів конгломерату Group DF Limited, яка також належить Дмитру Фірташу і контролює підприємства Ostchem Holding. Раніше вважалося, що Дмитро Фірташ діє в інтересах росіян (за кошти «Газпрому»), які хотіли повністю замкнути ланцюжок по виробництву азотних добрив Росії та України, а відтак стати основним світовим експортером азотних добрив. І, що не менш небезпечно для України, диктувати умови українським аграріям.
Підозрюваний олігарх зі свого австрійського помешкання відправляє месиджі про те, що сьогодні «вкрай важливо зберегти робочі місця та не допустити подальшого погіршення економічної ситуації в Україні». Але ж кількість робочих місць на «Рівнеазоті» з 2009 року зменшили на більше ніж півтори тисячі осіб. Незважаючи на те, що підприємству таки надали пільги в оплаті за газ, яких домагалися керівники Ostchem Holding.