Любов Чижова
У російських школах проходять класні години «Ми разом», присвячені, за офіційною версією, «возз’єднанню Криму з Росією». Чиновники хочуть пояснити дітям «сенс усіх подій, які відбуваються в Криму та в Україні, а також позицію президента». Для роз’яснення причин анексії Криму підготовлені спеціальні методички з кросвордами та історичними довідками. На передових рубежах пропагандистської роботи – депутати від «Єдиної Росії», які разом із вчителями проводять у школах політінформації про ситуацію в Криму.Методичні матеріали, які розсилаються по школах, носять рекомендаційний характер. У них, зокрема, зазначається, що референдум у Криму відбувся 16 березня і пройшов «у повній відповідності з демократичними процедурами та міжнародно-правовими нормами», а «возз’єднання Криму з Росією – це знакова подія, яка відкриває нову сторінку історії». Класним керівникам прислали кросворди про Крим і звернення Володимира Путіна до Ради Федерації 18 березня цього року як додаткові матеріали. На одному з таких уроків в Ульянівську побував кореспондент Радіо Свобода Сергій Гогин.
Урок «Ми разом» в 10 «А» класі 28-ї середньої школи пройшов за чітко написаним сценарієм. Учні один за одним виходили до дошки і виголошували завчені відомості з географії, історії та економіки Криму. Було видно, що урок потрібен не стільки учням, скільки присутній тут же співробітниці міської адміністрації. Коли дійшли до теми недавнього приєднання Криму, стало ясно, що вчитель історії Любов Москальова займає ідеологічно правильну позицію.
«Звичайно, не всім державам потрібна ось така сильна, зміцніла Росія, яка проводить свою зовнішню політику в своїх власних інтересах (а зовнішня політика завжди повинна проводитися залежно від того, що вигідно на даний момент державі) – звичайно, така Росія не потрібна, тому спостерігається конфронтація», – каже Любов Москальова.
А свою патріотичну позицію вчитель відстоює тремтячим від хвилювання голосом: «Я рада за Росію, я пишаюсь своїм президентом!»
Жодної дискусії на тему Криму в цьому класі не відбувалось. А ось урок історії в 10 «Б» класі школи-гімназії №1 вийшов живішим. Сучасні кримські події органічно вписалися в тему геополітичних завоювань Катерини Другої. Патріотів і тут виявилося більше. Учень Єгор Цвєтков, наприклад, вважає, що повернення Криму Росії – лише перший крок, наступним кроком має стати приєднання східної України.
«Потрібно так само провести референдуми, де буде з’ясовано, скільки відсотків жителів голосують за приєднання до Росії Я впевнений, що це буде переважна більшість», – зазначає він.
Єгору близька позиція сили, він навіть говорить, що готовий особисто воювати за східні території України. А от у його однокласника Арсенія в Європі і в Америці живуть родичі і друзі, що впливає на позицію юнака щодо кримського питання.
«Я більше негативно до цього ставлюся, тому що є прірва між людиною та геополітикою країни, в якій вона живе. Я підтримую свою країну, але думаю, що протистояння із Заходом – це нерозумно. Сподіваюся, що знайдеться якесь мирне врегулювання», – каже Арсеній.
Учитель історії та суспільствознавства школи-гімназії № 1 Анна Лисенко висловила упевненість, що в дискусії школярі набувають корисних навичок: «Уміти аналізувати, вміти представити свою точку зору в суперечках і дебатах, вміти її відстоювати... Я б не стала менше патріотом своєї країни, якби мені засоби масової інформації надавали альтернативну точку зору. Свою позицію я продумую, за кожне своє слово відповідаю, але і провокаційні запитання я учням підкидаю».
Роз’яснювальну роботу серед російських школярів та студентів активно ведуть депутати партії «Единая Россия». У Рязані уроки «Ми разом» провів заступник керівника фракції партії в Держдумі Микола Булаєв, перед студентами Самарського юридичного інституту виступив член президії генради партії Олександр Хінштейн. Депутат Ярославської обласної думи від «Единая Россия» Антон Капралов, що бере участь у класних годинах «Ми разом», пояснює, чому народні обранці прийшли в школи.
«Ця ідея була народжена і сформульована федеральним керівництвом партії «Единая Россия» у зв’язку з тим, що Крим приєднався до Росії, – каже він. – Було вирішено запустити проект проведення в школах відкритих уроків «Ми разом». Формат заходу такий: лідери громадської думки – депутати, губернатори, співробітники адміністрацій – приходять у школи і розповідають учням середніх і старших класів суть події возз’єднання Росії і Криму та значення цієї історичної події».
Тамара Ейдельман
Своїми думками про патріотичні уроки, які проводять в російських школах, поділилася заслужений вчитель Росії, викладач історії московської гімназії № 1567 Тамара Ейдельман.
– Це просто обурливо! Це чергове промивання мізків дітям. Методичка, яку розіслали, містить грубі помилки, сповнена пересмикувань. Там нічого не говориться про депортацію кримських татар. Що сказати?
– Чи плануються такі уроки в московських навчальних закладах, у московських школах, гімназіях? Що кажуть Ваші колеги? Як вони їх будуть проводити, якщо раптом доведеться?
– Я не знаю. У мене відчуття, можливо, тому що я не класний керівник, але якось нам нічого такого не сказали. Взагалі, ці уроки, що цікаво, повинні проводити не історики, а класні керівники. Але не знаю, щось це повз мене пройшло. Схоже, що у нас цього немає.
– Якби раптом саме Вас попросили провести урок «Ми разом»?
– Я б із задоволенням провела. Я б сказала, що я думаю. Може, тому мене й не просять.
Ще до анексії Криму, в розпал протистояння на київському Майдані, вчитель історії гімназії № 3 із Архангельська Михайло Копиця на одному зі своїх уроків пояснив дітям, що розцінює те, що відбувається в Україні, як революцію, а також висловився проти російської військової присутності в Криму. Хтось зі школярів поділився цим удома і на вчителя настрочили донос, звинувативши його в «бандерівській» і «махновській» пропаганді. Михайло написав пояснювальну і його залишили в спокої. Патріотичні уроки в гімназії поки не проводилися, але тема анексії Криму періодично спливає в розмовах із учнями, зауважив в інтерв’ю Михайло Копиця.
– Я бачу свою роль у тому, щоб хоч трохи протидіяти тому потоку пропаганди, який зараз виходить зі ЗМІ. А ЗМІ, насамперед телебачення, як з’ясовується, відіграють значну роль у формуванні громадської думки. Дітям дуже важко в силу віку свого, ще несформуваного світогляду, протистояти цьому інформаційному пропагандистського потоку, а він однобокий. Я намагаюся звернути на це увагу, намагаюся пояснити це.
– А вони вступають з Вами в дискусію? Чи вірять вони беззастережно телевізору?
– Хтось вірить, хтось ні, хтось абсолютно екранує те, що відбувається, хтось ставиться виключно індиферентно, хтось прислухається до думки батьків. Для когось думка батьків – це червона ганчірка, на яку потрібно кидатися і кидатися. Там різні точки зору присутні. У переважній більшості випадків із старшокласників, якщо вони висловлюють судження якісь, то це не їхнє особисте судження. Це, як правило, проектування того, що вони десь почули, дізналися, прочитали, поговорили з кимось. Упродовж цієї кризи один-єдиний раз одна панянка в 9-му класі досить жорстко проводила таку політику, вступила зі мною в суперечку щодо того, що відбувається в Криму. Вона спроектувала таку, умовно назвімо, патріотичну позицію або те, що називається патріотичною позицією зараз. Ось це був один-єдиний раз. Але я не так часто і говорив про це.
– Якщо раптом у Вашу школу надійде рознарядка про те, що потрібно провести класну годину про події в Криму, під умовною назвою «Ми разом», що Ви в цьому випадку будете говорити дітям?
– Я вважаю, що, знаючи мою позицію, адміністрація звільнить мене від подібної справи. У цьому я можу бути впевнений.Зазвичай класні години проводить класний керівник. Я не є класним керівником. Тому на мене такий обов’язок не впаде. У цьому сенсі я задоволений, тому що мені не доведеться наступати на горло власній пісні. Думаю, що класні керівники виконають свою роботу і, використовуючи методички, скажуть те, що потрібно. Може бути, хтось додасть щось від себе в один або в інший бік.
– А що, в принципі, загрожує вчителеві, який пояснить дітям процеси, що відбуваються в Україні, і причини анексії Криму не так, як рекомендує влада, а по совісті?
– Я не знаю, що зможуть зробити. Тому що методичні рекомендації – це рекомендації. Ми можемо, з огляду на термінологію, прийняти їх або не прийняти. А ось те, що законом про освіту гарантується нам право на висловлення своєї точки зору – це абсолютно очевидно, точно, ясно і зрозуміло, чорним по білому прописано. Що загрожує? Якщо буде якийсь сигнал, наприклад, що зазвичай відбувається? Паніка керівників-бюрократів нижчої ланки. Вони подзвонять у школу, запитають, що сталося, зажадають знову взяти пояснювальну. Але я думаю, що далі цього навряд чи щось може статися. Якщо говорити про звільнення, то я дуже сумніваюся, що це можливо.
– Що буде з Росією найближчим часом?
– Я ж не політичний аналітик. Я вчитель історії. Я не знаю, що буде, але я можу сказати, що мене лякає.Викликає занепокоєння, що йде закручування гайок. Адже всіх дуже налякало слівце президента – п’ята колона, націонал- зрадники. Боюся посилення російського патріотизму – безглуздого і нещадного.