Варшава – Польща платить одну з найвищих цін за російський газ серед країн Європейського союзу. Проте пересічні поляки не отримують прямих субсидій на оплати за блакитне паливо, яким обігрівають своє помешкання. Вони кажуть, що недешевий газ – це ціна, яку доводиться платити не лише за незалежність країни, але й за перспективу сталого економічного розвитку.
Пенсіонер Богдан Сіроцький мешкає з сім’єю на околиці Варшави у приватному будинку. Дім площею 180 квадратних метрів він опалює газом. За його словами, впродовж чотирьох найхолодніших місяців у році сім’я використовує 1450 кубометрів газу. Це обходиться родині у 3 тисячі злотих (понад 11 тисяч гривень). Кубометр газу коштує 2,20 злотих, тобто приблизно 8 гривень. Це при тому, що середньостатистичний польський пенсіонер отримує на руки приблизно 5 тисяч гривень пенсії.
Натомість поза опалювальним сезоном сім’я щомісяця за газ платить від 100 до 150 злотих, тобто від 380 до 562 гривні.
Богдан Сіроцький каже, що коли понад 20 років тому ціни на газ у Польщі стрімко поповзли вгору, він поставився до цього з розумінням. За словами пенсіонера, він воліє жити у заможній державі й оплачувати комунальні послуги, аніж у бідній країні й випрошувати допомогу в держави. Сіроцький пригадує, як з подивом спостерігав за тим, що в Україні на кухнях газ може горіти, наче вічний вогонь, без потреби упродовж багатьох годин. Пенсіонер розмірковує: «Треба сказати виразно, що в період реформ перші два роки складні, тож потрібно затягувати пасок. Протести нічого не змінять, треба це прийняти до відома. Якщо держава бідна, то як вона може давати субсидії? Кожна реформа мусить відбутися коштом людей. Нема реформи, якої не відчули б люди, нема іншої можливості».
Зростання цін на газ було «космічним»
Каміля Пронінська, експерт з питань енергобезпеки із Варшавського університету розповідає, що найпомітніший стрибок цін на газ відбувся на початку дев’яностих у період так званої шокової терапії для відсталої економіки. Вона говорить: «Між 1990-м та 1993-м роком ціна газу для індивідуальних господарств зросла на 490 відсотків, це було космічне зростання». Пронінська каже, що більшість польського суспільства, стиснувши зуби, погодилася на такі реформи задля економічного розвитку країни.
«Тоді ми були психічно підготовлені до того, що за зміни доведеться заплатити. Вища ціна за газ була тільки частиною великого пакету економічних реформ. Це також був шок для головного імпортера газу – монополіста на польському ринку, тривалий час цей концерн мусив так регулювати ціну, щоб це не був аж надто великий шок для домашніх господарств», – зауважує експерт.
За словами Пронінської, ціна газу невпинно зростала й упродовж останніх років. Якщо взяти до уваги співвідношення між доходами населення і ціною газу, то Польща виявляться серед «лідерів» ЄС, зауважує вона. Відсоток оплат за блакитне паливо у родинному бюджеті поляків – один із найвищих у Євросоюзі.
Тому, зазначає Пронінська, польська держава дотепер застосовує певні механізми регулювання цін на газ для населення. Зокрема, каже вона, газопостачальники не можуть встановлювати надто велику різницю між ціною закупівлі та ціною продажу газу для населення. За її словами, в країнах, де оплати за енергоносії поглинають значну частину сімейного бюджету, ціни на них повинні регулюватися.
«Не може бути мови про 100-відсоткову ринкову ціну для домашніх господарств. Ми – приклад таких підходів. У нас захищають бюджет домашніх господарств шляхом регулювання цін на газ. Добре було б якби економісти країн Центрально-Східної Європи, наприклад з Вишеградської групи, не кажучи про балканські країни, поділилися своїм досвідом з українськими колегами. От у Болгарії нещодавно відбулися масові протести проти підвищення цін на газ, тож політикам довелося відступити», – пояснює польський експерт.
Ціна газу – наслідок складних відносин із «Газпромом»
Якуб Мельнік, журналіст, який займається питаннями енергоносіїв, говорить, що й сьогодні Польщі не бракує невирішених проблем у газовій сфері. Зокрема, він вказує на дуже високу ціну за блакитне паливо з Росії. Поляки платять за тисячу кубометрів газу 400 доларів, тобто більше ніж німці, притому, що транспортування газу до Польщі є дешевшим.
«Ми маємо одну з найвищих цін на газ у Європі. Це також результат досить складних відносин між Польщею і Росією, а також між Польщею та «Газпромом», а це, фактично, одне й теж. Тож нема такої можливості, щоб пересічний поляк розраховував на те, що держава оплачуватиме його рахунки за газ», – сказав Якуб Мельнік.
Згадуючи період системних змін у Польщі, зокрема стрибок цін на енергоносії, Мельнік робить прогноз для України. Він розмірковує: «Коли ми згадуємо, що діялося в Польщі на початку 90-х років, то, очевидно, були масові протести, які організовували посткомуністичні сили, тож мені здається, що в Україні також можуть бути протестні акції. Їх організатори можуть казати: «Погляньте, ви хотіли вільний ринок та суперечки з Росією, то тепер маєте дорожчий газ, а невдовзі потрібно буде закрити нерентабельні підприємства».
За словами Мельніка, складно порівнювати польський досвід зростання цін на газ із сучасним українським. Проте, він наголошує, що варто розповідати українцям про те, що полякам було вигідно провести необхідні реформи. Тепер Польща наздоганяє розвинуті країни Заходу, тож пересічному полякові не спаде на думку випрошувати у держави субсидії на газ чи комунальні послуги.
Пенсіонер Богдан Сіроцький мешкає з сім’єю на околиці Варшави у приватному будинку. Дім площею 180 квадратних метрів він опалює газом. За його словами, впродовж чотирьох найхолодніших місяців у році сім’я використовує 1450 кубометрів газу. Це обходиться родині у 3 тисячі злотих (понад 11 тисяч гривень). Кубометр газу коштує 2,20 злотих, тобто приблизно 8 гривень. Це при тому, що середньостатистичний польський пенсіонер отримує на руки приблизно 5 тисяч гривень пенсії.
Натомість поза опалювальним сезоном сім’я щомісяця за газ платить від 100 до 150 злотих, тобто від 380 до 562 гривні.
Богдан Сіроцький каже, що коли понад 20 років тому ціни на газ у Польщі стрімко поповзли вгору, він поставився до цього з розумінням. За словами пенсіонера, він воліє жити у заможній державі й оплачувати комунальні послуги, аніж у бідній країні й випрошувати допомогу в держави. Сіроцький пригадує, як з подивом спостерігав за тим, що в Україні на кухнях газ може горіти, наче вічний вогонь, без потреби упродовж багатьох годин. Пенсіонер розмірковує: «Треба сказати виразно, що в період реформ перші два роки складні, тож потрібно затягувати пасок. Протести нічого не змінять, треба це прийняти до відома. Якщо держава бідна, то як вона може давати субсидії? Кожна реформа мусить відбутися коштом людей. Нема реформи, якої не відчули б люди, нема іншої можливості».
Зростання цін на газ було «космічним»
Каміля Пронінська, експерт з питань енергобезпеки із Варшавського університету розповідає, що найпомітніший стрибок цін на газ відбувся на початку дев’яностих у період так званої шокової терапії для відсталої економіки. Вона говорить: «Між 1990-м та 1993-м роком ціна газу для індивідуальних господарств зросла на 490 відсотків, це було космічне зростання». Пронінська каже, що більшість польського суспільства, стиснувши зуби, погодилася на такі реформи задля економічного розвитку країни.
«Тоді ми були психічно підготовлені до того, що за зміни доведеться заплатити. Вища ціна за газ була тільки частиною великого пакету економічних реформ. Це також був шок для головного імпортера газу – монополіста на польському ринку, тривалий час цей концерн мусив так регулювати ціну, щоб це не був аж надто великий шок для домашніх господарств», – зауважує експерт.
За словами Пронінської, ціна газу невпинно зростала й упродовж останніх років. Якщо взяти до уваги співвідношення між доходами населення і ціною газу, то Польща виявляться серед «лідерів» ЄС, зауважує вона. Відсоток оплат за блакитне паливо у родинному бюджеті поляків – один із найвищих у Євросоюзі.
Тому, зазначає Пронінська, польська держава дотепер застосовує певні механізми регулювання цін на газ для населення. Зокрема, каже вона, газопостачальники не можуть встановлювати надто велику різницю між ціною закупівлі та ціною продажу газу для населення. За її словами, в країнах, де оплати за енергоносії поглинають значну частину сімейного бюджету, ціни на них повинні регулюватися.
«Не може бути мови про 100-відсоткову ринкову ціну для домашніх господарств. Ми – приклад таких підходів. У нас захищають бюджет домашніх господарств шляхом регулювання цін на газ. Добре було б якби економісти країн Центрально-Східної Європи, наприклад з Вишеградської групи, не кажучи про балканські країни, поділилися своїм досвідом з українськими колегами. От у Болгарії нещодавно відбулися масові протести проти підвищення цін на газ, тож політикам довелося відступити», – пояснює польський експерт.
Ціна газу – наслідок складних відносин із «Газпромом»
Якуб Мельнік, журналіст, який займається питаннями енергоносіїв, говорить, що й сьогодні Польщі не бракує невирішених проблем у газовій сфері. Зокрема, він вказує на дуже високу ціну за блакитне паливо з Росії. Поляки платять за тисячу кубометрів газу 400 доларів, тобто більше ніж німці, притому, що транспортування газу до Польщі є дешевшим.
«Ми маємо одну з найвищих цін на газ у Європі. Це також результат досить складних відносин між Польщею і Росією, а також між Польщею та «Газпромом», а це, фактично, одне й теж. Тож нема такої можливості, щоб пересічний поляк розраховував на те, що держава оплачуватиме його рахунки за газ», – сказав Якуб Мельнік.
Згадуючи період системних змін у Польщі, зокрема стрибок цін на енергоносії, Мельнік робить прогноз для України. Він розмірковує: «Коли ми згадуємо, що діялося в Польщі на початку 90-х років, то, очевидно, були масові протести, які організовували посткомуністичні сили, тож мені здається, що в Україні також можуть бути протестні акції. Їх організатори можуть казати: «Погляньте, ви хотіли вільний ринок та суперечки з Росією, то тепер маєте дорожчий газ, а невдовзі потрібно буде закрити нерентабельні підприємства».
За словами Мельніка, складно порівнювати польський досвід зростання цін на газ із сучасним українським. Проте, він наголошує, що варто розповідати українцям про те, що полякам було вигідно провести необхідні реформи. Тепер Польща наздоганяє розвинуті країни Заходу, тож пересічному полякові не спаде на думку випрошувати у держави субсидії на газ чи комунальні послуги.