Гість «Вашої Свободи»: Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру імені Разумкова.
– Пане Омельченко, все ж таки наскільки зараз ситуація є серйозною, зважаючи на те, що в українських підземних сховищах фактично лишився майже лише технічний газ?
Володимир Омельченко: Ситуація, звичайно, є надзвичайно складною, але не треба панікувати. Необхідно, в першу чергу, розібратися з ситуацією і намітити той план, який дозволив би мінімізувати ті наслідки, які можуть бути після того, як з другого кварталу, фактично з 1 квітня Україна може отримувати газ з Росії вже по 500 доларів за тисячу кубічних метрів.
Що стосується запасів, запасів у сховищах, то там не лише залишився буферний газ, є ще деякі обсяги активного газу. Але його, безумовно, не достатньо, щоб почувати себе впевнено.
І що потрібно робити Україні? Якщо вартість газу підвищиться на 30%, то ми повинні скоротити будь-якою ціною обсяги споживання у цьому році російського газу мінімум на 30%, щоб зберегти фінансовий баланс, який був хоча б у минулому році. Це можна зробити за рахунок, по-перше, збільшення реверсних поставок, по-друге, за рахунок економії енергоресурсів.
– Скільки має Україна купити російського газу у цьому році?
Володимир Омельченко: Пан Продан заявив, що це має бути 25-30 мільярдів. На мій погляд, це дуже завищена цифра, оскільки Україна не буде мати змоги закуповувати по тих цінах, які пропонує «Газпром», такі обсяги. Максимум Україна повинна закуповувати 15-20 мільярдів. Треба орієнтуватися на цю цифру.
– До речі, екс-посол США в Україні Карлос Паскуаль про 386 доларів говорив, але зважаючи на те, що, очевидно, тієї «харківської знижки» вже не буде, оскільки питання з Кримом, на думку Росії, вже «вирішене», то чи має все ж таки Україна платити цих 500 доларів? Чи це рішення можливо оскаржувати?
Володимир Омельченко: Його, безумовно, потрібно оскаржувати, потрібно подавати позови у міжнародні інстанції щодо захоплення української власності в Україні. Це «Чорноморнафтогаз», «Укртрансгаз», підприємства енергопостачання, багато інших підприємств, нафтобаза у Феодосії і таке інше. Ви ж знаєте, що «Газпром» та російські компанії претендують і на шельф Чорного моря.
Не треба забувати, що таким чином, якщо Росія поставить ціну у 500 доларів за тисячу кубічних метрів, тим самим вже вона сама своїми руками зруйновує «харківські угоди», тоді Україна теж повинна подавати позов про незаконне перебування Чорноморського флоту на території України, тому що Крим залишається територією України з юридичної, правової точки зору міжнародного права, щоб увесь світ знав, що Чорноморський флот працює і перебуває в незаконному режимі. Відповідна реакція повинна бути всіх міжнародних структур до Росії, до її загарбницької політики.
Я думаю, що Україна має дуже серйозні перспективи виграти ці судові позови та створити такі умови, при яких «Газпром» чи інші компанії, які захочуть перебрати ці активи для себе, щоб усі розуміли в Європі і в світі, що це фактично компанії-рекетири. Мало хто захоче з цими компаніями розвивати своє співробітництво. Тобто, курс акцій російських компаній, які будуть брати участь у захоплені українського майна, буде падати надзвичайно стрімко. Якщо Україна дійсно грамотно буде подавати позови. Не так, як це було у 2010-2011 роках, коли підігравалося російській стороні.
– Коли заявлялося спочатку, що документи готові, а потім так ніхто і не подав.
Володимир Омельченко: Так.
– Пане Омельченко, а все ж таки щодо угод від 19 січня 2009 року, чи, можливо, це якось об’єднати в одне провадження?
Володимир Омельченко: Це питання до юристів. Питання надзвичайно складні, юридичні, їх треба пропрацювати.
– А чи буде Україна оскаржувати ті угоди?
Володимир Омельченко: Вона вже була повинна давно їх оскаржувати. І не стільки, мабуть, ті угоди самі. Угоди можна й залишити, а переглянути параметр ціни, тобто базову ціну.
Ви знаєте, що багато компаній у Європі вже по декілька разів переглянули за рахунок оскаржень чи загрози оскаржень свої ціни. І на сьогодні, наприклад, той же «Газпром» продає газ у Німеччину за ціну набагато нижчу, ніж для України це буде у другому кварталі. Якщо Україна буде по 500 доларів…
– Це ще з урахуванням транзиту.
Володимир Омельченко: Так. Німеччина закуповує десь по 340-350 доларів.
Тобто Україні потрібно домагатися абсолютно іншої ціни. Нам не потрібно якихось привілеїв, якихось субсидій від Росії. Нам потрібні нормальні, економічні, ринкові ціни, без ніяких привілеїв. І для цього потрібно переглянути базову ціну, тому що та ціна, яка на сьогодні є, вона, безумовно, є дискримінаційна і направлена на те, щоб виснажити українську економіку.
Безумовно, це можна називати політичною і економічною зброєю, яка використовується проти України. І Україна єдине, чим може відповісти Росії, то це жорсткими юридичними заходами, направленими на те, щоб домогтися перегляду цього контракту, заключення нормального контракту по ринкових цінах і відсудження свого майна, своїх прав, відстоювання своїх прав, українських нафтогазових компаній, українських активів у міжнародних судах.
– Пане Омельченко, багато фахівців говорили, що впродовж останнього місяця потрібно було закачувати якомога більше російського газу у підземні сховища, оскільки ціна була 286,5 доларів за тисячу кубів. Цього не було зроблено. Як Ви це можете оцінити?
Володимир Омельченко: До останнього часу перебував головою правління пан Бакулін (Євген Бакулін, голова правління «Нафтогазу» – ред.). І вимога «Газпрому» була, щоб він і залишався там, тому що «Газпром» хоче тільки з ним працювати. А пан Бакулін працював не на українські інтереси, він працював на інтереси Москви. Тому така ситуація відбувалася. Треба було скоріше звільняти цю людину, звільняти керівництво.
– Але місяць фактично вже пройшов.
Володимир Омельченко: Так. Щось тягнули. Чому тягнули? Не зрозуміло. Відразу треба було звільняти і ставити на ці посади нормальних людей. Тоді ми могли б домогтися того, щоб закачати побільше газу у сховищах. І це створило б упевненість на майбутнє на якийсь час. Але цього не було зроблено вчасно. На жаль
– Пане Омельченко, все ж таки наскільки зараз ситуація є серйозною, зважаючи на те, що в українських підземних сховищах фактично лишився майже лише технічний газ?
Володимир Омельченко: Ситуація, звичайно, є надзвичайно складною, але не треба панікувати. Необхідно, в першу чергу, розібратися з ситуацією і намітити той план, який дозволив би мінімізувати ті наслідки, які можуть бути після того, як з другого кварталу, фактично з 1 квітня Україна може отримувати газ з Росії вже по 500 доларів за тисячу кубічних метрів.
Що стосується запасів, запасів у сховищах, то там не лише залишився буферний газ, є ще деякі обсяги активного газу. Але його, безумовно, не достатньо, щоб почувати себе впевнено.
І що потрібно робити Україні? Якщо вартість газу підвищиться на 30%, то ми повинні скоротити будь-якою ціною обсяги споживання у цьому році російського газу мінімум на 30%, щоб зберегти фінансовий баланс, який був хоча б у минулому році. Це можна зробити за рахунок, по-перше, збільшення реверсних поставок, по-друге, за рахунок економії енергоресурсів.
– Скільки має Україна купити російського газу у цьому році?
Володимир Омельченко: Пан Продан заявив, що це має бути 25-30 мільярдів. На мій погляд, це дуже завищена цифра, оскільки Україна не буде мати змоги закуповувати по тих цінах, які пропонує «Газпром», такі обсяги. Максимум Україна повинна закуповувати 15-20 мільярдів. Треба орієнтуватися на цю цифру.
– До речі, екс-посол США в Україні Карлос Паскуаль про 386 доларів говорив, але зважаючи на те, що, очевидно, тієї «харківської знижки» вже не буде, оскільки питання з Кримом, на думку Росії, вже «вирішене», то чи має все ж таки Україна платити цих 500 доларів? Чи це рішення можливо оскаржувати?
Володимир Омельченко: Його, безумовно, потрібно оскаржувати, потрібно подавати позови у міжнародні інстанції щодо захоплення української власності в Україні. Це «Чорноморнафтогаз», «Укртрансгаз», підприємства енергопостачання, багато інших підприємств, нафтобаза у Феодосії і таке інше. Ви ж знаєте, що «Газпром» та російські компанії претендують і на шельф Чорного моря.
Не треба забувати, що таким чином, якщо Росія поставить ціну у 500 доларів за тисячу кубічних метрів, тим самим вже вона сама своїми руками зруйновує «харківські угоди», тоді Україна теж повинна подавати позов про незаконне перебування Чорноморського флоту на території України, тому що Крим залишається територією України з юридичної, правової точки зору міжнародного права, щоб увесь світ знав, що Чорноморський флот працює і перебуває в незаконному режимі. Відповідна реакція повинна бути всіх міжнародних структур до Росії, до її загарбницької політики.
Я думаю, що Україна має дуже серйозні перспективи виграти ці судові позови та створити такі умови, при яких «Газпром» чи інші компанії, які захочуть перебрати ці активи для себе, щоб усі розуміли в Європі і в світі, що це фактично компанії-рекетири. Мало хто захоче з цими компаніями розвивати своє співробітництво. Тобто, курс акцій російських компаній, які будуть брати участь у захоплені українського майна, буде падати надзвичайно стрімко. Якщо Україна дійсно грамотно буде подавати позови. Не так, як це було у 2010-2011 роках, коли підігравалося російській стороні.
– Коли заявлялося спочатку, що документи готові, а потім так ніхто і не подав.
Володимир Омельченко: Так.
– Пане Омельченко, а все ж таки щодо угод від 19 січня 2009 року, чи, можливо, це якось об’єднати в одне провадження?
Володимир Омельченко: Це питання до юристів. Питання надзвичайно складні, юридичні, їх треба пропрацювати.
– А чи буде Україна оскаржувати ті угоди?
Володимир Омельченко: Вона вже була повинна давно їх оскаржувати. І не стільки, мабуть, ті угоди самі. Угоди можна й залишити, а переглянути параметр ціни, тобто базову ціну.
Ви знаєте, що багато компаній у Європі вже по декілька разів переглянули за рахунок оскаржень чи загрози оскаржень свої ціни. І на сьогодні, наприклад, той же «Газпром» продає газ у Німеччину за ціну набагато нижчу, ніж для України це буде у другому кварталі. Якщо Україна буде по 500 доларів…
– Це ще з урахуванням транзиту.
Володимир Омельченко: Так. Німеччина закуповує десь по 340-350 доларів.
Тобто Україні потрібно домагатися абсолютно іншої ціни. Нам не потрібно якихось привілеїв, якихось субсидій від Росії. Нам потрібні нормальні, економічні, ринкові ціни, без ніяких привілеїв. І для цього потрібно переглянути базову ціну, тому що та ціна, яка на сьогодні є, вона, безумовно, є дискримінаційна і направлена на те, щоб виснажити українську економіку.
Безумовно, це можна називати політичною і економічною зброєю, яка використовується проти України. І Україна єдине, чим може відповісти Росії, то це жорсткими юридичними заходами, направленими на те, щоб домогтися перегляду цього контракту, заключення нормального контракту по ринкових цінах і відсудження свого майна, своїх прав, відстоювання своїх прав, українських нафтогазових компаній, українських активів у міжнародних судах.
– Пане Омельченко, багато фахівців говорили, що впродовж останнього місяця потрібно було закачувати якомога більше російського газу у підземні сховища, оскільки ціна була 286,5 доларів за тисячу кубів. Цього не було зроблено. Як Ви це можете оцінити?
Володимир Омельченко: До останнього часу перебував головою правління пан Бакулін (Євген Бакулін, голова правління «Нафтогазу» – ред.). І вимога «Газпрому» була, щоб він і залишався там, тому що «Газпром» хоче тільки з ним працювати. А пан Бакулін працював не на українські інтереси, він працював на інтереси Москви. Тому така ситуація відбувалася. Треба було скоріше звільняти цю людину, звільняти керівництво.
– Але місяць фактично вже пройшов.
Володимир Омельченко: Так. Щось тягнули. Чому тягнули? Не зрозуміло. Відразу треба було звільняти і ставити на ці посади нормальних людей. Тоді ми могли б домогтися того, щоб закачати побільше газу у сховищах. І це створило б упевненість на майбутнє на якийсь час. Але цього не було зроблено вчасно. На жаль