Корисні поради від Шевченка

(Рубрика «Точка зору»)

Найчитаніша книжка найчитанішого автора – сьогодні це, без сумніву, «Кобзар» Тараса Шевченка. Невпинно плинуть літа, міняються покоління, а з ними і літературні смаки, але якось понад часом, як це буває тільки з неперехідними цінностями, залишається на варті Тарасове слово.

Сказав колись Вольтер, що словник – це всесвіт в алфавітному порядку. І Кобзарева поезія через століття – це всесвіт із невичерпним багатством української мови, сміливістю думки і справді пророчою уявою про те, що буде і нас не мине.

Потрібно тільки у спокої перегорнути сторінки «Кобзаря», щоб переконатись, що мрія поета про «наш рай на землі» не тільки не застаріла, а потрібна, як хліб і повітря, що тільки у «своїй хаті своя правда», а на сторожі коло нас стоїть його «Слово».

На початку 21-го століття пророче слово великого Українця набирає особливої гостроти. У прегарному мереживі римованих рядків Шевченко залишив землякам свої поради, уклав плани на майбутнє, поділився бажаннями. І вони дуже на часі.

Поради

Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
(«І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…»)

Не завидуй багатому: багатий не має

Ні приязні, ні любови – він все те наймає.
Не завидуй могучому, бо той заставляє;
Не завидуй і славному: славний добре знає,
Що не його люде люблять, а ту тяжку славу,
Що він кров’ю та сльозами виллє на забаву.
(«Не завидуй багатому». 1845 р.)

Учітеся, брати мої!
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
Свого не цурайтесь:
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Чужі люде цураються,
В хату не пускають.