У повітрі Сімферополя напруження і водночас певна театральність. Кореспондент Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Том Балмфорт провів декілька днів у головному місті Криму та його околицях, після чого надіслав ці замітки про ситуацію на місцях.
Солдати: «Ми тут не граємо в шашки»
За межами військової бази в кримському селі Перевальне, що за 30 кілометрів від Сімферополя, розташовані підрозділи з декількома сотнями російських військових, які з собою мають безліч боєприпасів.
З-поза валів виглядають темні хутрові шапки декількох українських солдатів.
Перевальне – це один з декількох стратегічних кримських об’єктів, які оточили російські війська, взявши під свій контроль півострів у Чорному морі. На базі двоє солдатів, які заблоковані. Росія закликає українських військових скласти зброю. Українці відмовляються.
«Ми тут не граємо в шашки. Пропозицій здатися не було. Була пропозиція скласти зброю, але існує військовий порядок підпорядкованості, і ми не отримували наказу чи інструкції скласти зброю», – говорить український підполковник.
Крихкий мир може бути зруйнований єдиним пострілом. Але на місці ситуація виглядає дещо театрально, навіть абсурдно.
Москва продовжує вдавати, що солдати, розміщені в Криму без російських військових розпізнавальних знаків, не є насправді російськими. А за межами бази десятки місцевих мешканців розмахують російськими прапорами і підтримують цей сценарій. «Ми не знаємо, хто ці солдати, але мі підтримуємо їхнє перебування тут, тому що вони мирні», – сказав місцевий мешканець.
Російські військові жартують один з одним. Їхні зелені мундири відрізняються найсучаснішим обладнанням та бронею. Але замасковані солдати помітно малого зросту, можливо, що вони молоді призовники.
Двоє молодих українських вояків махають чотирьом прихильникам. Дві кримські татарки і дві українки приносили їжу та продовольство на базу. Вони розмахували плакатами з написами «Ви – герої!» та «Тримайтеся, ми з вами!», перш ніж проросійський місцевий чоловік їх перервав.
Український підполковник відмовився приймати їжу, сказавши, що неправильно думати нібито його солдати «деморалізовані» чи голодні.
Але все одно, серйозність ситуації не викликає сумнівів. Отець Іван Каткало, священик міської церкви, розташованої біля бази знає солдат. «Вони залишаться до кінця. Вони кажуть, що дали присягу і будуть її дотримуватися», – зазначає священик.
Російські військові і далі на вулицях Сімферополя
Кримські татари: «Нехай вони виведуть звідси свої сили»
Назлі, кримська татарка, яка прийшла підтримати оточену базу, каже, що зі ростанням напруження вона все більше боїться за свою безпеку. «Я боюся вийти на вулицю з маленьким українським прапором. Я зняла свій український прапор з вікна, тому що боюся його там тримати», – зауважує вона.
А Хадіже із Сімферополя було всього чотири роки, коли за наказом Йосипа Сталіна її разом з іншими посадили на поїзд та депортували до Узбекистану. Зараз їй 73 роки і вона знову оселилася в Криму. Хадіже згадує, як її друзі та родичі помирали від голоду під час депортації.
Існує причина, через яку ці спогади повертаються. Російські війська розташовані по всій території Криму, півострів знаходиться від контролем Москви, через що кримські татари, більшість яких підтримували Євромайдан в Києві, переживають, що вони можуть опинитися в епіцентрі конфлікту.
Голос Хадіже тремтить і їй на очі набігають сльози. «Нехай між Україною та Росією буде мир, між нами також. Нехай вони виведуть звідси свої сили. Вони озброєні автоматами. Проти кого? Проти мене? В мене немає зброї».
Хадіже була однією з близько 300 жінок, більшість із них – кримські татари, які зібралися 3 березня на антивоєнну демонстрацію на околиці Сімферополя. Декілька українців та етнічних росіян стояли з ними на узбіччі дороги на Ялту. Вони тримали плакати з написами «Матері миру» та «Татари, українці та росіяни – брати. Ні війні!».
Мало хто із кримських татар підтримував відстороненого від влади промосковського президента Віктора Януковича. Вони активно підтримували Євромайдан, який його скинув. Хадіже тепер боїться, що останні роки відносного комфорту закінчаться, якщо півострів перейде під контроль Росії.
Десятки тисяч татар повернулися до Криму після падіння Радянського Союзу. Протягом наступних років з’явилася нова конфігурація та баланс між різними етносами, але він був порушений нинішніми потрясіннями.
Your browser doesn’t support HTML5
Проросійські активісти заблокували штаб берегової охорони ВМС України
Співачка з Києва: «Я не думала, що все буде так»
На Пушкінський вулиці в центрі Сімферополя біля будівлі парламенту Криму, де впродовж тижня проходили демонстрації проросійських протестувальників, піднявся галас.
Оксана Марінович, українка з Києва, середнього віку, тихо стоїть, тоді як із десяток місцевих обвинувачують її у провокації та кричать їй в обличчя.
Марінович каже, що приїхала до Сімферополя, щоб співати пісень. «Я не думала, що все буде так. Я спеціально вибрала пісні, які не є політичними, – зауважує вона.
Будучи затятим прихильником Майдану, вона сподівалася, що може допомогти послабити напругу. Але не змогла.
Кремезний, вусатий чоловік агресивно лаявся та кричав на неї, поки вона нерухомо стояла: «Чому ти дивишся на мене так тупо? Про які пісні ти говориш? Чому ти тут стоїш? З твоєю головою щось не в порядку?»
Одна з жінок кинула дрібні гроші їй до ніг і сказала, що вона йшла на вокзал. Інші люди кричали «Фашистка!» та «Слава Беркуту!»
Бачачи зростаючу агресію групи людей, декілька чоловіків встали на захист Мартінович. Деякі зі спостерігачів були вражені. «Така агресія! Це жахливо», – невиразно сказала літня росіянка.
Потім група розсіялася. Перед меншим натовпом Оксана Марінович заспівала пісню, яка на деякий час загладила протистояння, але пристрасті знову розгорілися. Врешті-решт, Мартінович пішла.
Леонід, етнічний росіян та пенсіонер, якому за 60, висміяв ідею, що «Київ прислав жінку на одинці в ролі провокатора». Він не погоджується з її думками і підтримує дії Росії.
Леонід сказав, що «все це діється через мову», посилаючись на законодавців у парламенті України, які скасували закон, що надавав офіційний статус регіональним мовам.
Цей вчинок парламентарів, який зачепив нерв російського населення, було скасовано. Але шкоду було зроблено.
«Скоро будемо платити вам рублями»
У Сімферополі один чоловік, який працює вуличним продавцем і є мешканцем Криму та етнічним росіянином, вважає себе лояльним громадянином України.
Він розповів, що був схвильований, коли цього тижня проросійські особи прийшли до нього і спитали: «Чому на прилавку немає стрічки святого Георгія та російського прапора?»
«А хіба я змушений їх мати?» – відповів він.
Покупець розплатився гривнями і додав: «Скоро будемо платити рублями».
