Основний план Путіна зірвався, ціна на газ є помстою – Омельченко

Гості «Вашої Свободи»: Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова; В’ячеслав Княжницький, колишній посол МЗС із особливих доручень щодо енергетичної безпеки.

Тетяна Ярмощук: Учора російська компанія «Газпром» заявила, що з квітня (це буде новий квартал) скасовує знижку на постачання газу до України. Відтак вже тієї ціни, 268,5 доларів за тисячу кубів, не буде.

Панове, все ж таки насамперед це позитив чи негатив для української енергетики?

Ваша Свобода

Володимир Омельченко: Це означає насамперед, що стратегічний, основний план по Україні Путіна зірвався. Тому це якби помста така. І дає Путін зрозуміти новій владі, як Росія буде діяти надалі, тобто буде включати не тільки військові, а й економічні дуже жорсткі санкції проти України.

Знижка? Це не знижка. Тому що на сьогодні фактично 268,5 доларів, якщо порахувати транспортні витрати, це якраз і виходить середня європейська ціна. Тому ніяких пільг відносно поставок газу в інші країни Європи Україна не мала. А якщо ця знижка, а це не знижка, а певний коефіцієнт у формулі ціни, буде змінена, то Україна знову буде отримувати за найбільшої вартості газ у Європі. Таким чином буде вигідно переходити на реверсний режим.

Потрібно терміново відновлювати контракт з компанією RWE, отримувати газ через Угорщину, Польщу і домовлятися зі Словаччиною повністю компенсувати ці втрати. Я думаю, що Україна повинна зменшити набагато споживання російського газу, і таким чином на зменшенні зекономити гроші, компенсувати втрати від підняття цін.

– А щодо цього принципу «бери чи плати». Як зараз діяти? Бо 40 мільярдів Україна мінімально має закуповувати. Так?

Володимир Омельченко: Там по-різному різні юристи трактують. Дехто трактує 41,5, а дехто трактує 33. Але суть справи не в тому, що не прописаний в контракті порядок, як це буде відбуватися, вживання санкцій, тому і вжити дуже важко. «Газпром» може це тільки через судовий позов здійснити. Але в України є набагато більше аргументів щодо судових позовів. Якщо в принципі грамотно судитися з «Газпромом» у Стокгольмському арбітражі, то в «Газпрому» шансів не буде.

– Це рішення ні для кого не стало сюрпризом, що зараз була така заява, за нинішніх умов. На Вашу думку, пане В’ячеславе, можливо, це все ж таки дасть певний поштовх для української влади щось робити у цьому контексті?

В’ячеслав Княжницький: Мені сподобалося, що Ви на початку сказали, що від Володимира Путіна. Це треба забувати. Доки будуть існувати домовленості на рівні таких «великих» експертів, як Володимир Путін, ми завжди будемо сидіти у тому болоті, в якому ми сиділи всі ці 1,5 десятиліття. Тому ми маємо цього уникати.

По-перше, буде знову та стара ціна газу. Що воно зміниться для внутрішнього ринку? А нічого! У нас, до речі, хіба подешевшали наші тарифи, коли в нас була дешевша ціна один квартал? Ні, нічого не подешевшало.

– Янукович обіцяв.

Володимир Омельченко: Для промисловості трішечки. Населення не відчуло це.

В’ячеслав Княжницький: Промисловість відбиває свої кошти. Ми знаємо, як це відбувалося за часів Януковича.

Тому ми повинні говорити не про те, що міняється формат того ринку, який був присутній в Україні всі ці роки. Нічого не міняється. Ми повинні говорити про те, що очікує наших споживачів як приватного, так і компанії наші. Це головне.

Якщо ми будемо тільки сподіватися на те, що будуть якісь домовленості знову між президентами, то це дурниця повна. Це не ринкові умови. Ми повинні зараз вже нарешті в цих нових умовах перейти до того, що повинна бути реальна реструктуризація не просто сектору, а реформи в економіці. І таким чином ми маємо забезпечити своїх споживачів тим, щоб вони не просто сподівалися на якісь домовленості, а щоб вони надійно отримували енергію, електроенергію і газ. Оце головне. І вони повинні бути не пасивними гравцями в якихось домовленостях, а знати на основі абсолютно прозорих домовленостей, які буде робити уряд, і реформ свої права і зобов’язання та підтримувати такі дії уряду. Оце головне для нас зараз.

І ціна газу повинна компенсуватися тим, що в результаті реформ повинна бути задіяна система соціальних пільг адресних. Ми з 2006 року знаємо, що є меморандум соціальних питань в Енергетичному співтоваристві. І ми вже з 2010 року є членом Енергетичного співтовариства. Але ми не подали план дій і взагалі не підтримали положення цього меморандуму, як потрібно.

– У цьому ж році Україна головує, так?

В’ячеслав Княжницький: Так, головує.

До речі, вчора було повідомлення про те, що та допомога, яка буде на першому етапі надана США, теж буде стосуватися соціальних аспектів.

Тобто тут вже треба зробити інструментарій, скасувати пільги, про які говорив і буде, я думаю, ще говорити пан Володимир, зробити адресні пільги для найменш захищених верств населення і провести дуже потужну інформаційну кампанію саме в тому плані, як я сказав, щоб наші споживачі були не пасивними гравцями і не відчували себе жертвою якихось реформ, а щоб вони були активними людьми, підтримували, розуміли, що відбувається, звідки береться той тариф, не зважаючи на те, яка існує ціна, на ринку.

– Учора також з’явилися заяви з Заходу. Зокрема комісар ЄС з питань енергетики Гюнтер Оттінгер заявив про те, що Словаччина начебто готова надати реверсний коридор для прокачування газу компанією RWE на територію України. З європейських коридорів – це є коридор єдиноперспективний чи найбільш перспективний, оскільки, за оцінками різних експертів, за рік можна прокачати цим коридором до 20 мільярдів кубів.

Але нам відомо, що у свій час компанія «Юстрім», словацький оператор, блокувала, не було домовленостей через «Газпром».

Я нагадаю, що компанія «Газпром» має контракт зі словацьким оператором. І Словаччина має досить вигідну ціну на газ. Але попри те, що Словаччина є членом Енергетичного співтовариства, «Газпром» мав змогу це блокувати.

Як зараз може вирішитися це питання? Чи все-таки в даному випадку Словаччина піде проти «Газпрому» теж?

Володимир Омельченко: Я не бачу ніяких проблем. Тому що, згідно з Третім енергетичним пакетом, відкритий повинен бути транзит, доступ до труби, і всі споживачі країн ЄС, Енергетичного співтовариства мають право отримувати газ і мають право мати вільний доступ до труби. Тому Словаччина з правової точки зору не може не погодитися з українською пропозицією.

Інше питання, що «Газпром» там теж має деякі контракти зі Словаччиною. Потрібно там зробити невеличку перемичку. Там абсолютно невеликі гроші, щоб повністю піти від залежності від «Газпрому» у цих відносинах зі Словаччиною. Але достатньо швидко можна зайтися і певний час «віртуальним» так званим реверсом. В принципі, я думаю, що це питання лише політичної волі.

Із «Газпромом» треба вести дуже жорсткі перемовини, не йти ні на які поступки, не брати від них жодних кредитів. Хай ми будемо платити газ дорожче з Європи, але не буде ніяких схем, не буде ніяких «а-ля Фірташ», «а-ля «РосУкрЕнерго». І для цього потрібно встановити дуже жорсткий громадський контроль над роботою Мінпаливенерго, компанією НАК «Нафтогаз».

Тому що без жорсткого громадського контролю, я думаю, є шанси, що у когось з’являться такі «інстинкти» знову-таки «попрацювати» у певних схемах. І це є надзвичайно небезпечно не тільки для енергетичної безпеки, а й взагалі національної безпеки України.

В’ячеслав Княжницький: По-перше, необхідно терміново підготувати пакет документів і звернутися до Стокгольмського арбітражу. Це перш за все. Тоді ми будемо розуміти, що нас чекає. Це дуже важливо. Тому що ми повинні працювати в єдиному полі з ЄС.

Я наголошую на тому, що, якщо ми будемо подавати до Стокгольмського арбітражу, то ми повинні також підтвердити, що ми абсолютно стоїмо на боці виконання умов Третього енергетичного пакету ЄС.

До речі, Ваше питання про Словаччину, то я згоден з Володимиром, що вона нам не може заблокувати реверс. Але Словаччина – не сторона договору. Вона – член ЄС, країна ЄС. Словаччина є учасником договору про заснування Енергетичного співтовариства. Але там є одне таке чарівне слово, яке зветься «солідарність», яка прописана і в Енергетичному співтоваристві, і в угоді про асоціацію, яку, я сподіваюся, ми скоро підпишемо. Так от, в рамках цих солідарних дій ми повинні допомагати один одному. І цей механізм якраз і відкриває нам шлях до такого реверсу, про який ми говорили.

– Тобто це нинішнє загострення? Минулого року не було тієї солідарності, реверс був заблокований.

В’ячеслав Княжницький: Наскільки мені знайомо, наскільки я знаю ситуацію, треба було подавати відповідні документи, оформлювати свої, давати заявки, але той уряд цього не хтів робити, вони не виконали все по пунктах, як те треба було.

Зараз треба зробити так, як цього вимагають умови праці з оператором країни-члена ЄС, відповідно до положень Третього енергетичного пакету.

Володимир Омельченко: Насправді Словаччина ще в листопаді була готова піти на реверс, але Ставицький не підписав, тому що він знав, що буде, так би мовити, «перезавантаження» відносин з Росією, буде так званий «дешевий» газ, який ми отримали. І не тільки. З газом ми отримали, ми бачимо, що. Війну фактично. Тому Ставицький заблокував і просто почав «тягнути резину». І все це закінчилося. Зараз потрібно відновлювати все це.

Я ще раз наполягаю, що відновлення реверсу – це питання №1 енергетичної безпеки України. Я тут повністю згоден з пані Тимошенко, яка сказала, що Україна до 2020 року не повинна закуповувати жодного кубометра газу з Російської Федерації, якщо Російська Федерація до цього часу не стане демократичною державою, правовою, якій можна довіряти.

– Якщо зараз говорити про короткотермінову перспективу отримання заміни для України російського газу, скільки Україна може отримати реверсними коридорами?

Володимир Омельченко: На сьогодні Україна може отримати, якщо брати Польщу і Угорщину, десь 5-6 мільярдів кубічних метрів, а якщо Словаччину, то я думаю, що десь до 20 мільярдів. Фактично ці обсяги на 90% Україну задовольнять у поставках газу по імпорту.

– Скільки зараз українська промисловість споживає?

Володимир Омельченко: У тому році споживання в цілому в Україні було близько 50 мільярдів.

– Це і населенням і бюджету.

Володимир Омельченко: Так. З них десь промисловість споживає близько 20 мільярдів. Я думаю, що в цьому році буде менше. Тому що йде падіння промислового виробництва. Треба все зробити, тому що краще споживати менше і налаштуватися на економію, ніж знову піддатися на шантаж російський, на якісь дешеві «тіньові» схеми і знов-таки отримати економічний вплив, який потім переростає в політичний.

Це всі повинні зрозуміти. Потрібно потерпіти, навіть якісь підприємства потрібно, як кажуть, привести не на повний цикл роботи, а знизити, але потрібно зробити все, щоб Росія перестала впливати на українську політику через газову трубу.

– 19 січня 2009 року Україна підписала цю угоду на 10 років з Росією. Газові угоди. Зараз що українська влада має робити з цією угодою?

Володимир Омельченко: Угоду не потрібно повністю відміняти, тому що там в принципі закладена формула ціни. Коли ціна не залежить від політичних перемовин, а визначається в залежності від вартості кошику нафтопродуктів. Це дуже добре було зроблено тією ж Тимошенко, коли контракт підписували.

Але є великий мінус. Тому що Путін фактично обманув Тимошенко, і була записана базова дуже висока ціна. Хоча він казав, що це європейська ціна, що ми всім продаємо, а насправді це була ціна на 20% вища, ніж європейська. І Україна може подавати позов щодо завищеної ціни, умов базової ціни, щоб переглянути ціни, як це зробили основні партнери «Газпрому». Вони вже по два, по три рази переглядали ціну.

І зараз Україна може домогтися на 20-30% зниження цієї ціни. Ц є абсолютно реально, якщо Україна займе жорсткі переговорні позиції. Не так, як було, коли ми судилися по газу з Фірташем, коли грали у піддавки. Якщо дійсно будуть відстоюватися національні інтереси, то ще раз повторюю, що договір в цілому необхідно зберегти, але потрібно переглянути певні умови, які стосуються саме цінових параметрів. Тоді Україна зможе повністю піти від залежності від української політичної кон’юнктури і, як кажуть, самостійно визначати свою енергетичну політику.

В’ячеслав Княжницький: Я ще тут хотів би додати, що ще треба в рамках цього контракту, що був підписаний, ми повинні розірвати раз і назавжди прив’язку до того, що ціна внутрішнього ринку від Росії пов’язується з тарифною ставкою на транзит. Це треба розірвати. Тому що це не просто третій пакет, а це просто нісенітниці. Коли у нас залежить транспортування від ціни продукту. Це не повинно бути.

Я ще раз хотів би наголосити, що якщо ми будемо підписувати, подивитися положення ЗВТ в угоді про асоціацію, то там є дуже цікава одна річ, яка повинна просто надихати наших споживачів, яким шляхом мають йти реформи. Там має бути зафіксована ціна. Не може бути кілька цін на газ. Мають бути ціни на енергоносії одні для внутрішнього ринку і для зовнішнього ринку. І це запорука тієї прозорості, яку, як чорт ладану, боїться «Газпром».

– Маємо запитання радіослухача.

Слухач: Ви щойно сказали, що Путін по суті надурив Тимошенко, заклавши ціну на 20% більшу, ніж середньоєвропейська. А це некомпетентність Тимошенко і її групи переговірників, чи там інші якісь фактори впливали на це?

Володимир Омельченко: Основний фактор, який тоді впливав, то це те, що тоді Україна блокувала всі енергетичні поставки газу не тільки до країни, а й для Європи. Фактично Україна була до стінки поставлена «під дулом автомату». І, мабуть, виходу ніякого не залишалося.

В умовах такого шантажу, жорсткого ліміту часу, мені здається, все ж таки, мабуть, там і радники не дуже добре спрацювали. Але це вже минуле. Головне – це потрібно думати по майбутнє, а не дивитися, хто там правий, а хто не правий, потрібно вживати заходів, щоб цю систему змінити і піти повністю від залежності від російського газу.

– Україна зараз вже має нового-старого керівника Міністерства енергетики. Які ж першочергові кроки зараз нове керівництво мусило би робити?

В’ячеслав Княжницький: Я хотів би сказати, що перш за все ми повинні скористатися тим, що головуємо в Енергетичному співтоваристві і підтвердити абсолютно положення Третього енергетичного пакету. Хоча ми ще і другий не виконали. Але це стосується реструктуризації НАК «Нафтогаз», завершити її, відповідно до взятих зобов’язань. Це перш за все має бути зроблено.

І друге. Ми вчора якраз про це і говорили, що буде скасована ця пільга з другого кварталу. Ми повинні підготувати пакет документів і подати його до Стокгольмського арбітражу. При тому, що ми робимо заявку, абсолютно офіційну, тим більше, що нам пообіцяла і Єврокомісія зараз підтримку, і комісар Оттінгер, що ми будемо впроваджувати положення Третього енергетичного пакету у тому числі і на своїх транспортних мережах.

– Ні для кого не є секретом, і Росія цього не приховувала, що вона не дуже бажала створювати тут тристоронній консорціум за участю України, ЄС і Росії. Вона наполягала на двосторонньому. Зараз відносини між Києвом і Москвою кардинально змінилися. Який ваш прогноз, панове, і ваші поради, що потрібно зараз робити з українською ГТС?

Можливо, мені здається, ця ситуація, ця напруженість між Росією і Заходом через Україну, яка зараз відбулася, очевидно, вплине і на долю альтернативних газопроводів?

Володимир Омельченко: У першу чергу треба готувати систему використання і в реверсному режимі, і змінити терміново керівництво НАК «Нафтогаз України», тому що в принципі ГТС може сама себе забезпечити фінансовими потоками, необхідними для реконструкції, ремонту, надійного забезпечення, експлуатації. Якщо буде незалежний оператор. І треба терміново відокремити і зробити незалежного оператора, який не залежав би від материнської компанії.

Але це потрібно робити дуже терміново. Оскільки, Ви ж знаєте, що всі величезні кошти з «Укртрансгазу» висмоктувалися по «тіньових», корупційних схемах, якими користалася вся так звана «Сім’я». І всі ці схеми треба поховати, щоб вони не відроджувалися. Тільки на цьому можна зекономити мільярди, які можуть забезпечити інвестиції у реконструкцію і модернізацію ГТС.

В’ячеслав Княжницький: Ми повинні звернути увагу на безумовне надання статусу незалежного ще й енергетичного регулятора. Без цього неможливі реформи в енергетичному секторі. Тобто повинен бути незалежний регулятор.

Володимир Омельченко: Тобто потрібно виконувати свої зобов’язання в рамках договору про Енергетичне співтовариство. Там все записано чітко, ясно, зрозуміло. Якщо ми це будемо робити, то Україна фактично стане складовим елементом загального енергетичного ринку ЄС. І тому ми зможемо закуповувати природний газ чи то в Іспанії , чи то у Португалії, тому що ми увійдемо в єдину енергетичну систему ЄС. Це нас повністю убезпечить від усяких потуг «Газпрому».

– Тобто, наскільки я розумію, у такому випадку і не потрібно вже зациклюватися, наприклад, на створенні якогось газотранспортного консорціуму?

Володимир Омельченко: Абсолютно так. Треба про нього забути.

В’ячеслав Княжницький: Систему управління має вирішити незалежний оператор. Якщо йому потрібні будуть кошти, хай він робить бізнес-план і залучає того, кого потрібно. Відповідно до внутрішнього законодавства. Все. Крапка. Воно буде дуже рентабельно.

Володимир Омельченко: Але можна розглядати питання, щоб створити газотранспортний консорціум з якоюсь західною компанією, наприклад, RWE, чи E.ON, аби тільки там не було «Газпрому».

В’ячеслав Княжницький: Законодавством заборонено входити «Газпрому», відповідно до наших зобов’язань по членству в Енергетичному співтоваристві. Немає цього.

Володимир Омельченко: І це було би нормально, якщо би західний партнер.

– І це, власне, те, чого Росія намагалася домогтися, щоб Україна полишила Енергетичне співтовариство.

В’ячеслав Княжницький: Так. Вони це знають.