Київ – Україна має підтвердити свій позаблоковий статус і терміново розпочати реальний діалог із країнами-гарантами за Будапештським меморандумом щодо ситуації в Криму. Так вважає один із дипломатичних експертів, які готували Будапештський меморандум Олександр Чалий. Головне – втриматися від будь-якого застосування сили.
– Київ провокують, щоб ми своїми діями втягли країну у конфлікт із застосуванням сили. Ми не можемо цього допустити.
– А що робити?
– Треба проводити консультації з парламентом Криму, пана Константинова треба запросити в Київ. До Криму треба направити делегацію найвищого рівня, треба почати говорити, про те, що хочуть у Криму і яким бачать подальший розвиток.
Тут не може бути ніяких ультиматумів. Найгірші переговори є кращими, ніж силовий варіант. Якщо ситуація буде розвиватися за силовим сценарієм, то ми втратимо Крим і дороги назад не буде.
Усіх має навчити досвід Януковича, який мав можливість після силового розгону мирної акції 30 листопада відправити у відставку міністра Захарченка й провести відкрите розслідування того, хто безпосередньо віддавав накази й бив людей, покарати винних, то кров би не пролилася і нічого цього не було б.
– Як Україна може захистити себе як країна, яка добровільно відмовилася від ядерної зброї?
– Я, як один зі співавторів на рівні дипломатичних експертів тексту Будапештського меморандуму 1994 року, пам’ятаю, як важко було досягнути того, щоб Росія, США та Великобританія погодилися на статтю 6 меморандуму, яка гарантує Україні право скликати негайні консультації країн-гарантів, якщо виникне загроза її територіальній цілісності й суверенітету.
Я переконаний, що зараз саме такий час. Зволікати не можна, бо якщо в Криму проллється кров, шляху назад не буде.
У цій атмосфері треба терміново розпочати консультації між країнами-гарантами і ще запросити Францію й Китай, як постійних членів Ради безпеки ООН.
Ціна питання дуже висока. Меркель уже порівняла теперішні загрози з подіями, які мали місце перед Першою і Другою світовими війнами.
Тому треба діяти дуже обережно, без жодних провокативних заяв і кроків, наприклад, відміна закону про мови, від усього, що лякає й збурює людей.
Навпаки, треба організувати широкий діалог інтелектуалів з усіх регіонів, створити майданчик для дискусій, бо країну треба зшивати.
– Що Вас найбільше насторожує?
– Найгірше те, що ми не маємо діалогу з Росією. І йдуть неясні сигнали – визнає чи не визнає Росія нову українську владу. Водночас, Путін розмовляє з Обамою про Україну, Меркель розмовляє з Путіним. Ми не можемо допустити, щоб за нашими спинами вирішували нашу долю.
Треба якомога скоріше, щоб між владою в Києві відновився стратегічний діалог з Росією, який дозволить кризу в Криму зняти з порядку денного. На мій погляд, це найадекватніший шлях. Усі в світі розуміють, що Україна добровільно відмовилася від ядерної зброї, а країни-члени Ради безпеки ООН гарантували нашу територіальну цілісність і суверенітет. Якщо країни-гаранти не виконають свої зобов’язання, то й в України виникнуть права не виконувати свою частину зобов’язань.
Тому в нас є шанс посадити країни-гаранти за стіл переговорів разом з нами. Будь-які силові сценарії у Криму можуть привести до катастрофи. Тому треба терміново започаткувати реальний діалог.
Нам треба вимагати від Заходу та Росії, щоб вони уклали стратегічне перемир’я щодо України, яке б зафіксувало позаблоковий статус України. Навіть Збігнєв Бжезинський наголосив, що для миру Україні треба мати такий статус, як Фінляндія.
– Київ провокують, щоб ми своїми діями втягли країну у конфлікт із застосуванням сили. Ми не можемо цього допустити.
– А що робити?
Найгірші переговори є кращими, ніж силовий варіант. Якщо ситуація буде розвиватися за силовим сценарієм, то ми втратимо Крим
Тут не може бути ніяких ультиматумів. Найгірші переговори є кращими, ніж силовий варіант. Якщо ситуація буде розвиватися за силовим сценарієм, то ми втратимо Крим і дороги назад не буде.
Усіх має навчити досвід Януковича, який мав можливість після силового розгону мирної акції 30 листопада відправити у відставку міністра Захарченка й провести відкрите розслідування того, хто безпосередньо віддавав накази й бив людей, покарати винних, то кров би не пролилася і нічого цього не було б.
– Як Україна може захистити себе як країна, яка добровільно відмовилася від ядерної зброї?
Треба терміново розпочати консультації між країнами-гарантами і ще запросити Францію й Китай, як постійних членів Ради безпеки ООН
Я переконаний, що зараз саме такий час. Зволікати не можна, бо якщо в Криму проллється кров, шляху назад не буде.
У цій атмосфері треба терміново розпочати консультації між країнами-гарантами і ще запросити Францію й Китай, як постійних членів Ради безпеки ООН.
Ціна питання дуже висока. Меркель уже порівняла теперішні загрози з подіями, які мали місце перед Першою і Другою світовими війнами.
Тому треба діяти дуже обережно, без жодних провокативних заяв і кроків, наприклад, відміна закону про мови, від усього, що лякає й збурює людей.
Навпаки, треба організувати широкий діалог інтелектуалів з усіх регіонів, створити майданчик для дискусій, бо країну треба зшивати.
– Що Вас найбільше насторожує?
Треба якомога скоріше, щоб між владою в Києві відновився стратегічний діалог з Росією
Треба якомога скоріше, щоб між владою в Києві відновився стратегічний діалог з Росією, який дозволить кризу в Криму зняти з порядку денного. На мій погляд, це найадекватніший шлях. Усі в світі розуміють, що Україна добровільно відмовилася від ядерної зброї, а країни-члени Ради безпеки ООН гарантували нашу територіальну цілісність і суверенітет. Якщо країни-гаранти не виконають свої зобов’язання, то й в України виникнуть права не виконувати свою частину зобов’язань.
Тому в нас є шанс посадити країни-гаранти за стіл переговорів разом з нами. Будь-які силові сценарії у Криму можуть привести до катастрофи. Тому треба терміново започаткувати реальний діалог.
Нам треба вимагати від Заходу та Росії, щоб вони уклали стратегічне перемир’я щодо України, яке б зафіксувало позаблоковий статус України. Навіть Збігнєв Бжезинський наголосив, що для миру Україні треба мати такий статус, як Фінляндія.