(Рубрика «Точка зору»)
Я звертаюсь до депутатів опозиційних фракцій – зупиніться! Припиніть наругу над правом! Не псуйте нашу спільну перемогу! Старий дракон переможений, але ви вже породили нового дракончика.
Я розумію необхідність швидких дій, спрямованих на встановлення керованості держави. І для цього не можна було обійтися без порушення Конституції. Відповідно до неї за відсутності президента виконувач його обов’язків голова Верховної Ради України не може призначати міністрів оборони, іноземних справ, голову СБУ, звільняти й призначати голів обласних державних адміністрацій, вносити кандидатуру прем’єр-міністра тощо. Але не можна залишати країну без органів влади, і так вчинити необхідно. Це можна виправдати: революція ламає стару правову систему і створює нову. Але ж порушувати далі Конституцію та закони заради вигаданої політичної доцільності не можна! Проте саме це зараз відбувається.
Як можна було звільняти суддів Конституційного суду, які голосували за повернення Конституції в редакції 1996 року, за порушення присяги? Та ще й доручити ГПУ відкрити кримінальне провадження за фактом винесення цього незаконного антиконституційного, як вважають 307 нардепів, рішення! Присвоївши собі повноваження Вищої ради юстиції (ВРЮ), парламент вчинив незаконно. І чим ви кращі від старого дракона з його Партією регіонів, які підкорили собі ВРЮ і звільняли незручних суддів за порушення присяги? Так там хоч якась процедура розгляду була!
Трохи більше року назад Європейський суд з прав людини ухвалив жорстке рішення проти України за заявою колишнього судді Верховного суду і голови Ради суддів Олександра Волкова у близькій ситуації. Можна сміливо прогнозувати, що у майбутній справі судді КСУ проти України держава знову зазнає фіаско. Не ганьбіть себе і державу, придушіть свою спрагу помсти і скасуйте своє незаконне рішення!
Сьогодні розпочинається так звана люстрація суддів, і проводить її навіть не ВРЮ, а парламентський Комітет у справах правосуддя. Це знов-таки беззаконня! Парламент не може ставати судом. Після цієї екзекуції про незалежність суддів можна забути. Люстрація є справді необхідною, але її треба проводити за ретельно підготовленим законом, щоб не повторювати серйозних люстраційних помилок у країнах Центральної та Східної Європи.
Так само не може парламент звільняти політв’язнів, такі рішення може ухвалити тільки суд, переглянувши відповідні справи. Я сам можу написати список справ політв’язнів, яких треба терміново звільнити, а також справ, де є обґрунтовані підозри в законності вироків:паламарів у Запоріжжі, «довічників» – Володимира Панасенка, Олександра Рафальського, Максима Орлова, Мераба Суслова та інші справи. Парламент має повернути усі повноваження Верховному судові, які він мав до 2010 року і забезпечити механізм перегляду таких справ у порядку виключного провадження, наприклад, за зверненням уповноваженого ВРУ з прав людини. Звичайно, можуть бути винятки – як-от звільнення Юлії Тимошенко, але правилом має бути судовий розгляд справи.
Як на мене, зараз головне – встановити порядок в країні. Ейфорія та ажіотаж, які зараз спостерігаються, тільки породжують паніку та відлякують від Майдану його можливих прихильників на Сході і Півдні. Вимоги людей зі зброєю виконувати виключно їхні накази, перевірка документів у всіх підряд, підпали будинків, самосуди, стовпи ганьби, цькування родин – усе це треба припиняти.
Як треба припинити постійне вигукування гасла «Україна понад усе!». Чому б не йти з гаслом «Права людини понад усе» чи « Свобода понад усе»? Чи знають ті, хто істерично скандує «Україна понад усе!», що це є точним перекладом першого рядку гімну нацистської Німеччини «Німеччина, Німеччина понад усе» (Дойчланд, Дойчланд юбер аллес!)?
Необхідно вести копітку роз’яснювальну роботу, що якщо не діяти далі за встановленою законом процедурою, будуть царювати беззаконня і свавілля.
І наостанок. Якщо переможці будуть і далі так порушувати Конституцію, закони і принципи права, то європейські інституції можуть відмовитися від фінансової підтримки України.
Євген Захаров – голова Харківської правозахисної групи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода